 |
|
Похідні інших хімічних груп
Гідроксизин (Атаракс) наділений транквілізуючою, антигістамінною, спазмолітичною та помірною протиблювотною дією. Застосовується при неврозах, які супроводжуються руховим збудженням, у хворих похилого віку та у дітей.
Триметозин (Триоксазин) – «денний» транквілізатор помірної дії. Пристрасть до нього не розвивається. Препарат не має міорелаксантної дії і майже не погіршує працездатності.
Бензоклідину г\х (Оксилідин) малотоксичний. Через седативну і гіпотензивну дії застосовується при гіпертонічній хворобі і навіть при гіпертонічних кризах.
Мебікармає помірну транквілізуючу дію, не порушує рухової активності, не викликає снодійного ефекту.
Таким чином транквілізатори слабше пригнічують ЦНС, ніж нейролептики. На відміну від останніх, до деяких транквілізаторів розвивається пристрасть, Вони широко застосовуються як легкі снодійні.
Слід пам’ятати:
- Транквілізатори не можна призначати для приймання до і під час роботи водіям машин і людям інших професій, яким необхідна швидка психічна і рухова реакція.
- Транквілізатори не можна приймати сумісно з інгібіторами МАО, нейролептиками, з алкоголем та іншими препаратами, що пригнічують ЦНС.
- Розчин діазепаму не слід поєднувати в одному шприці з будь-якими іншими препаратами.
- Діазепам несумісний з адреналіну г\х, ізадрином, преднізолоном, мезатоном.
- Для уникнення синдрому відміни дозу транквілізаторів треба зменшувати поступово.
Седативні (заспокійливі) засоби –діють заспокійливо за рахунок посилення процесів гальмування ЦНС.
Класифікація та препарати
Седативні препарати поділяються на:
І. Препарати рослинного походження(*)
ІІ. Препарати синтетичного походження
Персен*, санасон*, белоїд*, натрію бромід, екстракт валеріани*, седасен форте*, кардіофіт*, адоніс-бром, валокормід, корвалол, валокордин, н-ка собачої кропиви*, Ново-Пасит*, н-ка півонії*.
Силою своєї седативної дії седативні засоби значно поступаються нейролептикам та транквілізаторам.
Седативні засоби викликають заспокоєння ЦНС без суттєвих змін її нормальної функції, знижують подразнення, зменшують підвищене лібідо (статевий потяг). Вони посилюють дію снодійних, анальгетиків та інших заспокійливих засобів. Не володіють снодійним ефектом, але можуть полегшити засипання та поглибити сон. Порівняно з транквілізаторами седативні засоби дають менш виражений заспокійливий та антифобічний ефект. Препарати не викликають міорелаксації, атаксії (розлад координації рухів), явищ психічної та фізичної залежності.
Застосування
Седативні засобишироко використовуються в амбулаторній практиці при неврозах, легких формах розладу сну, нейрогенних захворюваннях (виразкова хвороба шлунка, гіпертонічна хвороба та ішемічна хвороба, при неврозах серця), клімактеричному синдромі, підвищенні нервово-м’язового збудження (судорогах), спазмофілії (особлива форма розладу обміну кальцію і фосфору у дітей раннього віку, хворих на рахіт; характеризується підвищеною нервово-рефлекторною збудливістю із схильністю до тонічних судорог внаслідок гіпокальціємії), ларингоспазмі (підвищена рефлекторна збудливість нервово- м’язового апарату гортані).
Побічна дія:особливість седативних засобів це нормальне сприйняття та відсутність серйозних побічних ефектів, що дозволяє широко використовувати їх в амбулаторній практиці, особливо при лікуванні хворих похилого віку.
В окремих випадках при застосуваннікорвалолу, валокордину, валокормідувдень спостерігається сонливість, легке запаморочення, загальна в’ялість.
При тривалому вживанні бромідів можливе хронічне отруєння – бромізм (загальна загальмованість, послаблення пам’яті, апатія, сльозотеча, кашель, запальні явища слизових оболонок ротової порожнини, бронхів. Лікування в цих випадках полягає у терміновому припиненні приймання препаратів, введенні великої кількості кухонної солі (до 10-20 г) і рідини.
Протипоказання: індивідуальне не сприйняття компонентів препарату, гіпотонія, міостенія, виражений атеросклероз, серцево-судинна недостатність, захворювання нирок, анемія, екзематозний висип на шкірі.
Антидепресанти– лікарські засоби, що здатні усувати депресію, якою щорічно страждають мільйони людей. Депресія – пригнічений психічний стан. Депресія легка (поганий настрій) і важка (туга, погіршення пам’яті, слабкість, тихе мовлення, відсутність емоцій, загальмованість рухів) пов’язані з низьким вмістом у головному мозку моноамінів.