 |
|
Національне багатство: сутність, структура та джерела збільшення
Національне багатство — це сукупність вироблених і нагромаджених суспільством матеріальних та духовних благ, набутих протягом усього його існування, а також природний потенціал країни. Національне багатство визначається у натурально-речовинній та вартісній формах на певну дату.
Національне багатство містить такі три складові.
1. Матеріальне багатство - це основний та оборотний капітал суспільства, а також обіговий капітал.
Основний капітал — засоби праці: будинки, споруди, верстати, устаткування тощо. Оборотний капітал — предмети праці: сировина, матеріали, енергетичні ресурси, оброблені людською працею. До обігового капіталу належать готова продукція та страхові внески.
Структуру цього багатства становлять всі матеріальні блага соціальної сфери: університети та школи, лікарні та санаторії, об'єкти культури та спорту, житловий фонд, майно населення, державні запаси, природні ресурси, які вже залучені до процесу виробництва. По суті, речове багатство являє собою нагромаджену працю суспільства, виражену в матеріальних благах за певний тривалий історичний період. Зміст структури речового багатства постійно змінюється під впливом НТР та соціально-економічних зрушень. У міру розвитку суспільства речове багатство нації збільшується.
2. Нематеріальне багатство. До нього належать грошові цінності у вигляді грошових знаків, цінних паперів, а також усі людські здібності й досягнення в науці, культурі, спорті, мистецтві, нагромаджений виробничий досвід суспільства, виражений у загальнолюдському знанні.
3. Природне багатство — це пізнані (розкриті) природні ресурси: земля, вода, повітря, ліс, розвідані корисні копалини, клімат. Багатоманітні елементи природи є природним даром людині з боку природи і по суті — потенційним багатством нації. Природа — матеріальна передумова виробництва та природне середовище життєдіяльності нації. Більшість елементів природного багатства не збільшується, а зменшується в результаті антропогенного впливу. Тому існує проблема збереження та суворої економії елементів природного багатства.
За нестабільності економіки, її реструктуризації, існування умов для розвитку ринкових відносин слід сформувати оптимальний взаємозв'язок між усіма елементами структури національного багатства. Необхідно розробити і запровадити до відтворювального процесу найраціональнішу структуру використання елементів національного багатства. Таким чином можна збільшити багатство нації.
Суть і значення податків Податок являє собою обов'язковий, індивідуально безвідплатний платіж, що стягується з організацій і фізичних осіб у формі відчуження належних їм на праві власності, господарського відання або оперативного управління грошових коштів з метою фінансового забезпечення діяльності держави і муніципальних утворень.
Податкова система - це сукупність різних видів податків, зборів, мита та інших платежів, у побудові та методах яких реалізуються певні принципи державного управління. Оподаткуванням називається метод розподілу доходів між господарюючими суб'єктами, державою і населенням країни.
У ситуації, що склалася на сучасному етапі актуальність обраної теми контрольної роботи дуже висока. В умовах світової фінансової кризи виникає необхідність у стабільності податків, так як це основний чинник, що визначає взаємини підприємців і підприємств з державним бюджетом. Багато податки у складі системи оподаткування можуть і повинні змінюватися разом зі зміною економічної ситуації в країні в межах, які не дозволять їм вступити і протиріччя з об'єктивними умовами розвитку народного господарства. У даній роботі ми висуваємо наступні завдання:
1. визначити економічний зміст податків.
2. охарактеризувати роль податків у перерозподілі національного доходу;
3. перерахувати і дати характеристику функцій податків;
4. розглянути фіскальне і стимулююче значення податків;
5. виявити дискусійні питання формування та складу податкової системи на сучасному етапі. Метою даної контрольної роботи є теоретична характеристика сутності, значення податків та оподаткування.
1. Економічний зміст податків. Роль податків у перерозподілі національного доходу
Податки є необхідною ланкою економічних відносин у суспільстві з моменту виникнення держави. Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжується перетворенням податкової системи. У сучасному цивілізованому суспільстві податки - це основна форма доходу держави. Окрім цієї суто фінансової функції податковий механізм використовується для економічного впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток науково - технічного прогресу. Крім того, податкова система покликана реально впливати на зміцнення ринкових відносин. Сприяти розвитку підприємництва, стимулювати виробництво і одночасно служити бар'єром на шляху соціального зубожіння низько оплачуваних верств населення.
Економічна сутність податків характеризується грошовими відносинами, що складаються у держави з юридичними і фізичними особами, які мають специфічне призначення - мобілізацію коштів у розпорядження держави. Податки являють собою сукупність фінансових відносин, пов'язаних з формуванням грошових коштів держави для виконання відповідних функцій. Податки тому і виникли разом з товарним виробництвом і з появою держави.
Також економічна сутність податків полягає у вилученні державою на користь суспільства певної частини валового внутрішнього продукту (ВВП) у вигляді обов'язкового внеску. Загальним джерелом вихідним податкових відрахувань, зборів, мита та інших платежів (національним доходом) незалежно від об'єкта оподаткування є ВВП, який утворює первинні грошові доходи учасників суспільного виробництва і держави: оплата праці працівників, прибуток підприємств і централізований доход держави.
Податки об'єктивно необхідні як основне джерело наповнення бюджетів всіх рівнів. Кошти, отримані від збору податків, беруть участь у фінансуванні державних програм, передбачених законами про бюджет на відповідний рік.
За допомогою податків здійснюється розподіл і перерозподіл ВВП, в тому числі на соціальний захист і забезпечення населення.
Крім того, вони впливають на капітал на всіх стадіях його кругообігу. Якщо при виконанні своєї фіскальної функції податки впливають лише при зміні капіталу з його товарної в грошову форму і навпаки, то система податкового регулювання впливає як і на стадії виробництва, так і на стадії споживання. Це дозволяє державі контролювати масовий попит і пропозиція не тільки товарів, але і капіталів, оскільки дохід є основою попиту населення і кінцевим результатом функціонування капіталу у фазі виробництва.
Вплив податків на економіку відбувається не прямо, а опосередковано. Як інструменти перерозподілу ВВП, вони впливають з деяким запізненням від діючих тенденцій, пропорцій і темпів економічного зростання. Принцип зворотного зв'язку податків може мати свою ефективність тільки за умови своєчасного прийняття відповідних заходів податкового регулювання.
2. Функції податків. Фіскальне і стимулююче значення податків
Функції податків є проявом сутності податків, способом вираження їх властивостей. Функції податків показують, яким чином реалізується їх суспільне призначення як інструменту розподілу та перерозподілу державних доходів.
Виділяють чотири групи податків: фіскальна, розподільча, контрольна і регулююча.
Фіскальна функція - власне вилучення коштів платників податків до бюджету. Дана функція - суть основна функція оподаткування. Саме за допомогою фіску податки виконують своє призначення щодо формування державного бюджету для виконання загальнодержавних та цільових державних програм. За допомогою фіскальної функції реалізується головне суспільне призначення податків - формування фінансових ресурсів держави, акумульованих у бюджетній системі і позабюджетних фондах і необхідних для оборонних, соціальних, природоохоронних та інших функцій (утримання державного апарату, заклади культури: бібліотеки, архіви, а також фундаментальна наука, театри , музеї та багато навчальних закладів).
Фіскальне значення податків полягає в тому, що податки відповідно до даної функції дають реальну можливість перерозподілу частини вартості національного доходу на користь найменш забезпечених верств суспільства.
Розподільна функція податків виражає їх сутність як особливого централізованого інструменту розподільних відносин. Вона інакше називається соціальною, оскільки коштує в перерозподілі суспільних доходів між різними категоріями громадян: від заможним до незаможних, що забезпечує гарантію соціальної стабільності суспільства. Соціальні функції виконують, зокрема, акцизи, установлювані на окремі види товарів. Ту ж мету переслідує механізм прогресивного оподаткування, пов'язаний зі зростанням податкових ставок у міру зростання величини доходів платника.
Спочатку розподільна функція податків носила фіскальний характер: наповнити державну скарбницю для утримання армії, управлінського апарату, соціальної сфери. Але з тих пір, як держава вважало за необхідне брати активну участь в організації господарського життя країни, у нього з'явилася регулюючі функції, які здійснювалися через податковий механізм.
У податковому регулюванні доходів населення з'явилися стимулюючі та стримуючі (дестимулючим) підфункції. Але більшість податків, що стягуються зараз в Російській Федерації, мають лише фіскальне призначення, і тільки за деякими проглядається регулююча функція.
Регулююча функція податків стала здійснюватися з тих пір, як держава стала активно брати участь в організації господарського життя країни. Вона означає, що податки як активний учасник перерозподільчих процесів надає серйозний вплив на відтворення, стимулюючи або стримуючи його темпи, посилюючи чи послаблюючи накопичення капіталу, розширюючи або зменшуючи платоспроможний попит населення.
Ця функція невіддільна від фіскальної і знаходиться з нею в тісному взаємозв'язку. Розширення податкового методу в мобілізації для держави національного доходу викликає постійне зіткнення податків з учасниками процесу виробництва, що забезпечує йому реальні можливості впливати на економіку країни, на всі стадії виробництва.
Податкове регулювання виконує три підфункції:
· Стимулююча подфункция спрямована на розвиток певних соціально - економічних процесів; реалізується через систему пільг, винятків, преференцій (переваг), що пов'язується з льготообразующімі ознаками об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, зниження податкової ставки, надання відстрочки по сплаті податків. Передбачені такі види пільг: неоподатковуваний мінімум об'єкта, звільнення від сплати податків окремих осіб або категорій платників, зниження податкових ставок, цільові податкові пільги, податкові кредити, інвестиційні податкові кредити;
· Дестимулюючий подфункция податків вигляді свідомо збільшеного податкового тягаря перешкоджає розвитку певних соціально - економічних процесів. Дія цієї підфункції пов'язано зазвичай з встановленням підвищених ставок податків.
Слід пам'ятати, що податкові відносини, як і всякі інші економічні відносини, повинні відтворюється. Податки повинні стягуватися завжди, тому, використовуючи дестимулюючу підфункцію, не можна допустити підриву основи оподаткування, гноблення, а також ліквідації джерела податку. В іншому випадку надалі податки не з його буде стягувати;
· Подфункция відтворювального призначення реалізується за допомогою платежів, наприклад, за користування природними ресурсами. Ці податки мають чітку галузеву приналежність і призначені для залучення коштів, які у подальшому на відтворення (відновлення) експлуатованих ресурсів.
Стимулююче значення податків полягає в тому, що, змінюючи об'єкт оподаткування, зменшуючи оподатковувані бази і знижуючи податкові ставки. Держава задовольняє потреби для поступального розвитку суспільства, соціально - економічних процесів і відносин.
Контрольна функція оподаткування означає, що держава за допомогою податків контролює фінансово - господарську діяльність юридичних осіб і громадян. Одночасно здійснюється контроль за джерелом доходів і напрямами витрачання коштів. У кінцевому рахунку контрольна функція дозволяє забезпечити мінімум податкових надходжень до бюджету, який достатній для виконання державою своїх конституційних функцій.
Завдяки такій функції оцінюється ефективність кожного податкового каналу, виявляється необхідність внесення змін у податкову систему і бюджетну політику. Контрольна функція податків - фінансових відносин проявляється лише в умовах дії розподільної функції.
Крива Лаффера
Крива Лаффера. t* може бути де завгодно, а не обов'язково на 50%, як показано на графіку.
Крива́ Ла́ффера — крива, яка характеризує залежність державних доходів від середнього рівня податкових ставок у країні. Крива показує наявність оптимального рівня оподаткування, за якого державні доходи досягають свого максимуму.
«Крива» названа іменем американського економіста 80-х років Артура Лаффера.
За часів президента Рональда Рейгана ця діаграма допомогла суттєво послабити податковий прес у США, і, таким чином, економічними стимулами піднести промислове виробництво.