 |
|
Класифікація та препарати
| І покоління | ІІ покоління | ІІІ покоління | ІV покоління |
Цефапірим
|
| Цефоперазон
Цефотаксим
Цефтазидим
Цефтриаксон
Цефодизим
Цефпірамід
| Цефепім Цефпіром |
· кислотостійкі
Механізм дії:інгібують біосинтез компонентів клітинної стінки бактерій.
Особливості групи цефалоспоринів:
- стійкість до β- лактамази стафілококів;
- однакова фармакодинаміка (порушують синтез мікробної стінки в момент мітоз);
- широкий спектр протимікробної дії.
Застосування:інфекційні захворювання дихальних шляхів (пневмонія, плеврит, абсцес легень), особливо їх важкі форми; бактеріальний менінгіт; інфекційні захворювання кісток, суглобів, шкіри, м’яких тканин, тяжкі госпітальні інфекції.
Побічні ефекти:алергічні реакції (в тому числі перехресні з пеніцилінами); біль при введенні в\м, тому препарати необхідно розводити в розчині новокаїну. При введенні у вену можливий флебіт(слід вводити повільно, а краще крапельно); при вживанні всередину можливі диспепсичні розлади; нефротоксичність (особливо при застосуванні цефалорідину); гематологічні реакції (лейкопенія, еозинофілія).
Протипоказання: індивідуальне несприйняття, сечокам’яна хвороба, вагітність.
Особливості роботи з цефалоспоринами:
- цефазолін, цефуроксим, цефтріаксон, цефепім несумісні з петльовими діуретиками, а також із спиртом етиловим (порушують метаболізм спирту етилового, внаслідок чого можливі діарея, нудота, тахікардія тощо);
- розчин цефотаксиму, цефтріаксону, цефалоридину несумісні з розчинами інших антибіотиків в одному шприці;
- цефтазидим, цефепім несумісні з аміноглікозидами, амфотерацином В, циклоспорином, ванкоміцином, поліміксином, фуросемідом.
Макроліди і азаліди –з 90 років ХХ століття застосування макролітів значно збільшилося. Зростання ролі макролітів на сучасному етапі зумовлене збільшенням питомої ваги інфекцій, що викликаються внутрішньоклітинно розміщеними збудниками.
В основі своєї молекули містять макроциклічне лактонне кільце, діють бактеріостатично, мають широкий спектр дії, а у високих концентраціях виявляють бактерицидний ефект, кислотостійкі. До них швидко виникає резистентність, тому курс лікування складає до 7 діб.
Механізм дії:проявляють бактеріостатичну дію зумовлену зв’язуванням з рибосомами і попередженням доступу комплексу транспортна РНК-амінокислота до комплексу інформаційна РНК-рибосом, що призводить до гальмування синтезу білків.
| І покоління | ІІ і ІІІ покоління | Комбіновані препарати макролідів та тетрацик-лінів |
| Макроліди | Азаліди | |
| Еритроміцин Олеандоміцин | Джозаміцин Рокситроміцин (рулід) Спіраміцин (роваміцин) Мідекаміцин Кларитроміцин Азитроміцин (сумамед) Диритроміцин | Олететрин Ерициклін Зинеріт (еритроміцин+цинку ацетат) |
Механізм дії: пригнічують синтез білка мікробної клітини на рівні рибосом.
Спектр антимікробної активності макролідів і азалідів включає стрептококи, лістерії, збудників дифтерії, гонококи, менінгококи. Крім цього, ерициклін активний до сальмонел, шигел, азаліди активні до трихомонад, спіраміцин – до токсоплазм, джозаміцин та кларитроміцин (клацид) до хелікобактер пілорі.
Макроліди та азалідиефективні по відношенню до облігатних внутрішньо легеневих мікроорганізмів (хламідій, мікоплазм, легіонел) – збудників так званих «атипічних» пневмоній.
Основною особливістю нових макролідів, створених напівсинтетичним шляхом, є удосконалення фармакокінетичних властивостей при високій антибактеріальній активності. Біодоступність вища, ніж у тетрациклінів. Вони добре всмоктуються, тривало зберігають високу концентрацію, що дозволяє скоротити кількість введень на добу (1-2) рази, зменшити загальну тривалість курсу лікування, частоту і вираженість побічних явищ.
Еритроміцин – антибіотик, що добре проникає в тканини та рідини організму, а також через плаценту (малотоксичний, тому можна призначати вагітним). Не можна призначати жінкам у період годування груддю, оскільки препарат інтенсивно накопичується в грудному молоці. Виводиться із сечею і жовчю.
Олеандоміцину сульфат. За спектром протимікробної дії близький до еритроміцину, але за активністю поступається йому. Ефективний при захворюваннях, спричинених стійкими до пеніциліну та інших антибіотиків збудниками, але мікрофлора швидко стає стійкою, тому комбінують з тетрацикліном.
Олететрин – це суміш олендоміцину фосфату і тетрацикліну у співдношенні 1:2. Препарат виявляє широкий спектр протимікробної дії.
Азитроміцин (сумамед) – напівсинтетичний антибіотик ІІ покоління з широким спектром бактерицидної дії, більш стійкий у кислому середовищі шлунка, повільніше виводиться, довше діє, краще переноситься; високоефективний при захворюваннях дихальних, сечових шляхів, має значну тривалість дії (вводять 1 раз на добу).
Кларитроміцин (клацид)за активністюу 2-4 рази перевищує еритроміцин. У порівнянні з іншими макролітами володіє найбільшою активністю до Helicobacter pylori та атипічних мікобактерій, найкращою біодоступністю при вживанні всередину, створює найбільш високі концентрації в тканинах.
Зинерит –комбінований препарат, що містить еритроміцин та цинку ацетат. Вдалий склад компонентів препарату забезпечує добре проникнення під шкіру активних речовин, одночасно виявляє антибактеріальну та підсушуючи дію. Використовується для лікування акне у разі неефективності загально гігієнічних та косметичних засобів.
Застосування макролідів і азалідів: нетяжкі форми бронхіту, тонзиліту, опіки, мастит; кашлюк і дифтерія; хламідійний кон’юктивіт; пневмонія; первинний сифіліс і гонорея; холецистит, холангіт, ентерит, коліт, токсоплазмоз; урогенітальна інфекція, акне (зинеріт).
Побічні ефекти: алергічні реакції; диспептичні явища(нудота, блювання, діарея); перехресна стійкість; нефротоксичність, особливо у прострочених препаратів.
Особливості роботи з макролідами та азалідами:
- макроліди і азаліди виявляють антагонізм з пеніцилінами, цефалоспоринами, лінкозамідами. Синергізм – з тетрациклінами, стрептоміцином, сульфаніламідами;
- макроліди не можна вводити в одному шприці з вітамінами групи В, аскорбіновою кислотою, тетрацікліном, левоміцетином, гепарином, оскільки утворюються комплекси, що випадають в осад.
- кларитроміцин не призначають дітям до 6 місяців.
- необхідно запобігати попадання зинериту в очі або на слизові оболонки, що може привести до подразнення та опіку.
- до їди приймають еритроміцин, рокситроміцин, мідекаміцин, після іди олеандоміцин.
Тетрацикліни– використовуються в клініці вже 50 років, проте не втратили свого значення, хоча в останній час спостерігаються випадки резистентності мікрофлори до цих препаратів. Мають бактеріостатичний тип дії, широкий спектр дії, добре всмоктуються, кислотостійкі.
Механізм дії: пригнічують синтез білка мікробної клітини на рівні рибосом.
Тетрацикліни– препарати широкого спектра дії, добре всмоктуються. Тетрациклін, доксициклін впливають на малярійного плазмодія та на дизентерійну амебу (тетрациклін). не діють на більшість штамів протея, синьо гнійної палички, на грибки і віруси.
Тетрацикліну гідрохлорид. Природний препарат короткої дії. Призначають всередину, в\м та використовують для введення в порожнини. Його можна застосовувати для запобігання інфекційним ускладненням у хірургічних хворих. Добре проходить крізь плаценту, частково через ГЕБ.
Метацикліну гідрохлорид (рондоміцин). Виявляє більшу активність щодо стафілококів, стрептококів, пневмококів, швидко всмоктується. Виводиться повільно(з сечею та жовчю), не спричиняє фотосенсибілізації. Ефективний при лікуванні гонореї. За активністю поступається доксицикліну.
Доксицикліну гідрохлорид (вібраміцин). За спектром протимікробної дії наближається до тетрацикліну. Має пролонговану дію. Добре всмоктується в травному каналі та повільно (протягом 24 год) виводиться із організму. Порівняно з тетрацикліном менш токсичний.
Застосування: ангіни, гострий отит, бронхіти, пневмонії(всі тетрацикліни); орнітоз, трахома, холера, чума, туляремія, бруцельоз, сифіліс, малярія, рикетсиоз, сибірська виразка (тетрациклін, доксициклін); гонорея, дизентерія, інфекції сечових шляхів, діарея мандрівників, кашлюк(доксициклін).
Побічна дія: алергічні реакції, диспептичні розлади, дисбактеріоз, кандидоз, порушення білкового синтезу (катаболічна дія), порушення утворення зубної і кісткової тканини, фотодерматит, гепатотоксичність, нефротоксичність, синдром псевдопухлини мозку (підвищення внутрішньочерепного тиску), токсична дія на кровотворну систему, виражена тератогенна дія, перехресна стійкість, артеріальна гіпертензія.
Особливості роботи с тетрациклінами:
- необхідно дотримуватись режиму дозування;
- слід пам’ятати про несумісність тетрациклінів при пероральному прийомі з молоком і молочними продуктами(необхідно попередити пацієнтів), а також з антацидами;
- тетрацикліни несумісні з препаратами заліза, циклоспорином, вітаміном С, антикоагулянтами, препаратами кальцію, стрептоміцином, пеніциліном;
- барбітурати, дифенін, карбамазепін підсилюють метаболізм тетрациклінів, синергізм з макролідами, лінкозамідами;
- для профілактики кандидозу їх потрібно призначати разом з протигрибковими (ністатин, леворин) засобами;
- протипоказані жінкам у період вагітності, а також дітям віком до 8 років.
- після їди приймають тетрациклін, метациклін, доксициклін.
Аміноглікозиди –антибіотики, що виявляють широкий спектр протимікробної дії, мають бактерицидний тип дії.
Механізм дії: необоротно пригнічують синтез білка, порушують проникність цитоплазматичної мембрани мікроорганізмів.
Глікопептиди – порушують синтез компонентів стінки бактеріальної клітини. Найціннішою особливістю глікопептидів є висока активність відносно збудників з множинною лікарською резистентністю.