Класифікація та препарати ⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 4
Стрептоміцину сульфат –антибіотик, що чинить найбільш пригнічуючий вплив на мікобактерії туберкульозу, збудників туляремії, чуми, крім того, згубно діє на патогенні коки, синьогнійну паличку, бруцели. До нього швидко виникає резистентність мікроорганізмів. З травного каналу погано всмоктується. До нього швидко розвивається звикання. Застосування: туберкульоз, туляремія, чума, бруцельоз, інфекції сечових шляхів, органів дихання. Гентоміцину сульфат, тобраміцин, сизоміцин, амікацин – аміноглікозиди другого і третього покоління. Виявляють значну активність щодо синьогнійної палички, ентеробактера, золотистого стафілокока, а також стафілококів, які стійкі до бензилпеніциліну. Резистентність до цих антибіотиків виникає повільно. З травного каналу всмоктується не повністю, тому препарати призначають в\м. Сизоміцину сульфат – антибіотик широкого спектру дії, перевершує гентаміцин за протимікробною активністю. Швидко всмоктується, дія триває 8-12 год. Проникає через гематоенцефалічний бар’єр, виділяється нирками в незміненому стані. Застосування: ускладнені інфекції сечової системи; ускладнені інфекції верхніх дихальних шляхів; менінгіт. Побічна дія: ототоксичність, нефротоксичність, нейротоксичність. Канаміцину сульфат – антибіотик, подібний до стрептоміцину. Використовують для лікування хворих на туберкульоз, коли препарати групи А неефективні. Побічні ефекти: неврит слухового нерва, нудота, блювання, пронос, ураження нирок, алергічні реакції. Мономіцину сульфат – антибіотик, що вводять в\м через кожні 8 годин для лікування хворих з перитонітом, абсцесом легень, пацієнтів із захворюванням жовчних проток і жовчного міхура, а також для стерилізациї кишок перед операцією. Застосування: сепсис, менінгіт, пневмонія, абсцес легень та інші інфекції, що спричинені чутливою до антибіотика мікрофлорою. Ванкоміцин – глікопептид, що продукується актиноміцетами. Діє бактерицидно, має широкий спектр протимікробної дії. Погано всмоктується з травного каналу, тому для досягнення системної дії вводять в\в. Препарат проходить крізь ГЕБ. Застосування: інфекції, що спричинені грампозитивними коками, стійкими до пеніциліну, а також при менінгіті, ентероколіті. Побічні ефекти: ото- і нефротоксичність, ураження печінки, можливий розвиток флебіту. Кремген – мазь, що містить гентаміцин та флуоцитонід. Завдяки комбінації антибіотика та глюкокортикостероїда має антибактеріальну, протизапальну,антиалергічну дію. Використовується для місцевої терапії алергодерматозів, гнійно-запальних процесів. Характеризується тривалою місцевою дією. Особливості роботи з аміноглікозидами: - необхідно суворо дотримуватись режиму дозування; - не можна змішувати стрептоміцин в одному шприці з пеніцилінами, цефалоспоринами, гепарином, левоміцетину сукцинатом(випадають в осад); - під час прийому аміноглікозидів, а також протягом 2 тижнів(краще 4 тижні) після останнього введення їх не слід комбінувати з ототоксичними препаратами(фуросемід, поліміксин, кислота етакрино-ва), а також з нефротоксичними засобами(метицилін, поліміксин, амфо-терацин В); - гентаміцин несумісний з вітаміном В2, фенобарбіталом, преднізолоном, димедролом. Кремген –комбінований препарат у формі мазі, що містить гентаміцин та флуоцинонід. Завдяки комбінації антибіотика і ГКС має антибактеріальну протизапальну, протиалергічну дію.
Хлорамфеніколи
Левоміцетин– антибіотик широкого спектру дії. До нього особливо чутливі збудники кишкових інфекцій а також грампозитивні і грамнегативні бактерії, рикетсії, спірохети. Механізм дії: зв’язується з рибосомами мікроорганізмів, пригнічує синтез внутрішньоклітинного білка. Він діє на штами бактерій, що стійкі до пеніциліну, стрептоміцину, сульфаніламідних препаратів. Тип дії бактеріостатичний. Застосування: для лікування кон’юктивіту, блефариту призначають 0,25% водний розчин; місцево (при ураженнях шкіри, опіках); усередину застосовують тільки при тяжких інфекціях органів травлення (ентероколіт, харчові токсикоінфекції, дизентерія, сальмонельоз та інше). Левоміцетину сукцинат розчиннийвводять підшкірно, в\м, в\в. Застосування:бактеріальний менінгіт, абсцес мозку, системний сальмонельоз, рикетсіози, бруцильоз, туляремія. Побічні ефекти: токсичний вплив на кровотворну систему (тому хлорамфеніколи є антибіотиками резерву); алергічні реакції; диспепсичні явища; дисбактеріоз; кандидамікоз; сірий колапс немовлят, пов’язаний із сповільненням метаболізму і виведенням препарату(розвивається загаль-на токсична дія у вигляді діареї, блювання, судинного колапсу); порушення з боку ЦНС (психомоторне збудження, зорові та слухові галюцінації). Синтоміцинза структурою близький до левоміцетина. Застосування:тільки зовнішньо у вигляді лініменту для лікування гнійних ран, гнійно-запальних захворювань шкіри і слизових оболонок. Мазь “Левосин”містить левоміцетин, сульфадиметоксин та метилурацил, Має протизапальну, антимікробну і знеболювальну дію.
Ріфампіцин ( бенеміцин, рифадин) –напівсинтетичний антибіотик широкого спектру дії. Тип дії – бактерицидний. Механізм дії: пригнічує синтез РНК. Ріфампіциндобре всмоктується, легко проникає в тканини, виводиться з жовчю, частково – із сечею. Застосування:туберкульоз, бронхіт, бронхопневмонія, ранові інфекції. Побічні ефекти: порушення травлення, пронос, алергічні реакції. При тривалому застосуванні – ураження печінки, підшлункової залози, лейкопенія, тромбоцитопенія. Особливості роботи з ріфампіціном: - необхідно призначати до їди; - слід пояснити пацієнту, що ріфампіцин забарвлює сечу та слину в червоний колір; - ріфампіцин несумісний з пероральними антикоагулянтами, протидіабетичними засобами; - слід пам’ятати, що ріфампіцин є індуктором мікросомальних ферментів печінки, тому прискорює метаболізм багатьох лікарських засобів(серцевих глікозидів, теофіліну, протизаплідних препаратів, глюкокортикоїдів).
Лінкозамідивиявляють протимікробну дію щодо до стафілококів, стрептококів, пневмококів, дифтерійної палички. Активні у відношенні мікроорганізмів, стійких до пеніциліну, стрептоміцину, тетрацикліну. Лінкоміцину сульфат.Добре всмоктується з травного каналу, добре проникає в печінку, нирки, кістки, легені, міокард, через плацентарний бар’єр, грудне молоко матері; погано – через ГЕБ. Виводиться з жовчю на 80% в неактивній формі. Застосування: лікування хворих на остеомієліт, тонзиліт, отит, бронхіт. Побічна дія: диспептичні явища, алергічні реакції, після в\в – тромбофлебіти, інфільтрати і абсцеси після в\м введення, гематотоксич-ність, гепатотоксичність. Кліндаміцин(далацин)– препарат у 2-10 разів перевищує лінкоміцин у відношенні грампозитивних стафілококів, клостридій, збудників сибірки. Добре всмоктується з травного каналу, метаболізується в печінці. Виводиться нирками і з жовчю. Застосовують як і лінкоміцин. Побічна дія: дисбактеріоз, діарея, біль у животі. Рідко – алергія, ураження печінки, лейкопенія.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|