 |
|
Класифікація та препарати
| Аміноглікозиди | Глікопептиди | ||
| І покоління | ІІ покоління | ІІІ покоління | |
| Стрептоміцину сульфат Неоміцин Канаміцин Мономіцин | Гентаміцин (гараміцин) | Амікацин Тобраміцин Сизоміцин Параміцин | Ванкоміцин (гедицин) Тейкопланін |
Стрептоміцину сульфат –антибіотик, що чинить найбільш пригнічуючий вплив на мікобактерії туберкульозу, збудників туляремії, чуми, крім того, згубно діє на патогенні коки, синьогнійну паличку, бруцели. До нього швидко виникає резистентність мікроорганізмів. З травного каналу погано всмоктується.
До нього швидко розвивається звикання.
Застосування: туберкульоз, туляремія, чума, бруцельоз, інфекції сечових шляхів, органів дихання.
Гентоміцину сульфат, тобраміцин, сизоміцин, амікацин – аміноглікозиди другого і третього покоління. Виявляють значну активність щодо синьогнійної палички, ентеробактера, золотистого стафілокока, а також стафілококів, які стійкі до бензилпеніциліну. Резистентність до цих антибіотиків виникає повільно. З травного каналу всмоктується не повністю, тому препарати призначають в\м.
Сизоміцину сульфат – антибіотик широкого спектру дії, перевершує гентаміцин за протимікробною активністю. Швидко всмоктується, дія триває 8-12 год. Проникає через гематоенцефалічний бар’єр, виділяється нирками в незміненому стані.
Застосування: ускладнені інфекції сечової системи; ускладнені інфекції верхніх дихальних шляхів; менінгіт.
Побічна дія: ототоксичність, нефротоксичність, нейротоксичність.
Канаміцину сульфат – антибіотик, подібний до стрептоміцину. Використовують для лікування хворих на туберкульоз, коли препарати групи А неефективні.
Побічні ефекти: неврит слухового нерва, нудота, блювання, пронос, ураження нирок, алергічні реакції.
Мономіцину сульфат – антибіотик, що вводять в\м через кожні 8 годин для лікування хворих з перитонітом, абсцесом легень, пацієнтів із захворюванням жовчних проток і жовчного міхура, а також для стерилізациї кишок перед операцією.
Застосування: сепсис, менінгіт, пневмонія, абсцес легень та інші інфекції, що спричинені чутливою до антибіотика мікрофлорою.
Ванкоміцин – глікопептид, що продукується актиноміцетами. Діє бактерицидно, має широкий спектр протимікробної дії. Погано всмоктується з травного каналу, тому для досягнення системної дії вводять в\в. Препарат проходить крізь ГЕБ.
Застосування: інфекції, що спричинені грампозитивними коками, стійкими до пеніциліну, а також при менінгіті, ентероколіті.
Побічні ефекти: ото- і нефротоксичність, ураження печінки, можливий розвиток флебіту.
Кремген – мазь, що містить гентаміцин та флуоцитонід. Завдяки комбінації антибіотика та глюкокортикостероїда має антибактеріальну, протизапальну,антиалергічну дію. Використовується для місцевої терапії алергодерматозів, гнійно-запальних процесів. Характеризується тривалою місцевою дією.
Особливості роботи з аміноглікозидами:
- необхідно суворо дотримуватись режиму дозування;
- не можна змішувати стрептоміцин в одному шприці з пеніцилінами, цефалоспоринами, гепарином, левоміцетину сукцинатом(випадають в осад);
- під час прийому аміноглікозидів, а також протягом 2 тижнів(краще 4 тижні) після останнього введення їх не слід комбінувати з ототоксичними препаратами(фуросемід, поліміксин, кислота етакрино-ва), а також з нефротоксичними засобами(метицилін, поліміксин, амфо-терацин В);
- гентаміцин несумісний з вітаміном В2, фенобарбіталом, преднізолоном, димедролом.
Кремген –комбінований препарат у формі мазі, що містить гентаміцин та флуоцинонід. Завдяки комбінації антибіотика і ГКС має антибактеріальну протизапальну, протиалергічну дію.
Хлорамфеніколи
Левоміцетин– антибіотик широкого спектру дії. До нього особливо чутливі збудники кишкових інфекцій а також грампозитивні і грамнегативні бактерії, рикетсії, спірохети.
Механізм дії: зв’язується з рибосомами мікроорганізмів, пригнічує синтез внутрішньоклітинного білка. Він діє на штами бактерій, що стійкі до пеніциліну, стрептоміцину, сульфаніламідних препаратів. Тип дії бактеріостатичний.
Застосування: для лікування кон’юктивіту, блефариту призначають 0,25% водний розчин; місцево (при ураженнях шкіри, опіках); усередину застосовують тільки при тяжких інфекціях органів травлення (ентероколіт, харчові токсикоінфекції, дизентерія, сальмонельоз та інше).
Левоміцетину сукцинат розчиннийвводять підшкірно, в\м, в\в.
Застосування:бактеріальний менінгіт, абсцес мозку, системний сальмонельоз, рикетсіози, бруцильоз, туляремія.
Побічні ефекти: токсичний вплив на кровотворну систему (тому хлорамфеніколи є антибіотиками резерву); алергічні реакції; диспепсичні явища; дисбактеріоз; кандидамікоз; сірий колапс немовлят, пов’язаний із сповільненням метаболізму і виведенням препарату(розвивається загаль-на токсична дія у вигляді діареї, блювання, судинного колапсу); порушення з боку ЦНС (психомоторне збудження, зорові та слухові галюцінації).
Синтоміцинза структурою близький до левоміцетина.
Застосування:тільки зовнішньо у вигляді лініменту для лікування гнійних ран, гнійно-запальних захворювань шкіри і слизових оболонок.
Мазь “Левосин”містить левоміцетин, сульфадиметоксин та метилурацил, Має протизапальну, антимікробну і знеболювальну дію.
Ріфампіцин ( бенеміцин, рифадин) –напівсинтетичний антибіотик широкого спектру дії. Тип дії – бактерицидний.
Механізм дії: пригнічує синтез РНК.
Ріфампіциндобре всмоктується, легко проникає в тканини, виводиться з жовчю, частково – із сечею.
Застосування:туберкульоз, бронхіт, бронхопневмонія, ранові інфекції.
Побічні ефекти: порушення травлення, пронос, алергічні реакції. При тривалому застосуванні – ураження печінки, підшлункової залози, лейкопенія, тромбоцитопенія.
Особливості роботи з ріфампіціном:
- необхідно призначати до їди;
- слід пояснити пацієнту, що ріфампіцин забарвлює сечу та слину в червоний колір;
- ріфампіцин несумісний з пероральними антикоагулянтами, протидіабетичними засобами;
- слід пам’ятати, що ріфампіцин є індуктором мікросомальних ферментів печінки, тому прискорює метаболізм багатьох лікарських засобів(серцевих глікозидів, теофіліну, протизаплідних препаратів, глюкокортикоїдів).
Лінкозамідивиявляють протимікробну дію щодо до стафілококів, стрептококів, пневмококів, дифтерійної палички. Активні у відношенні мікроорганізмів, стійких до пеніциліну, стрептоміцину, тетрацикліну.
Лінкоміцину сульфат.Добре всмоктується з травного каналу, добре проникає в печінку, нирки, кістки, легені, міокард, через плацентарний бар’єр, грудне молоко матері; погано – через ГЕБ. Виводиться з жовчю на 80% в неактивній формі.
Застосування: лікування хворих на остеомієліт, тонзиліт, отит, бронхіт.
Побічна дія: диспептичні явища, алергічні реакції, після в\в – тромбофлебіти, інфільтрати і абсцеси після в\м введення, гематотоксич-ність, гепатотоксичність.
Кліндаміцин(далацин)– препарат у 2-10 разів перевищує лінкоміцин у відношенні грампозитивних стафілококів, клостридій, збудників сибірки. Добре всмоктується з травного каналу, метаболізується в печінці. Виводиться нирками і з жовчю. Застосовують як і лінкоміцин.
Побічна дія: дисбактеріоз, діарея, біль у животі. Рідко – алергія, ураження печінки, лейкопенія.