Главная | Обратная связь

Термінологічний словник

Балансова вартість– вартість об’єкта обліку, яка визначена у балансі (звітності).

Брак у виробництві (згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і гос­подарських операцій підприємств і організацій) – продукція, напів­фаб­ри­кати, деталі, вузли та роботи, які не відповідають за своєю якіс­тю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути вико­рис­тані тільки після додаткових витрат на виправлення.

Виробництво (виготовлення) – технологічний процес, який пов’я­заний з випуском продукції та включає всі стадії.

Виробнича собівартість– витрати на виробництво продукції у вартісному вираженні; грошове вираження безпосередніх поточних вит­рат підприємства, пов’язаних з виробництвом кожного конкрет­но­го виду продукції; визначається добутком незавершеного виробництва на початок періоду та виробничих витрат за період і вирахуванням незавершеного виробництва на кінець періоду.

Виробничі витрати (згідно з Методичними рекомендаціями з фор­мування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловос­ті) – витати, які виникли на етапі виробництва і відносяться до конкретного виду продукції (робіт, послуг) та складаються з прямих виробничих витрат (прямих матеріальних витрат, прямих витрат на заробітну плату та інших прямих витрат) і непрямих виробничих вит­рат (змінних загальновиробничих та постійних розподілених загально­виробничих витрат).

Виробничі запаси – активи, які придбані або самостійно виго­тов­ле­ні та призначені для подальшої переробки на підприємстві або утри­муються для іншого споживання у ході нормального операційного циклу.

Виробнича собівартості продукції (робіт, послуг)(згідно з П(С)БО 16 «Витрати») – це склад витрат, до яких включаються: пря­мі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загально­ви­робничі витрати.

Витрати (згідно з П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати») – зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збіль­шення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або роз­по­ділу власниками) за звітний період.

Витрати звітного періоду (згідно з П(С)БО 16 «Витрати») – ними визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за ви­нятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати на виробництво(згідно з Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисло­во­сті) –витрати, якіскладають виробничу собівартість продукції (робіт, послуг); це вартісне вираження сукупності всіх явно спожитих ре­сурсів, які необхідні для виробництва продукції (робіт, послуг).

Витрати на продукцію (згідно з Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловос­ті) – витрати, які пов’язані з виробництвом; вони включаються до виробничої собівартості (прямі та загальновиробничі змінні й постійні розподілені).

Витрати періоду (згідно з Методичними рекомендаціями з форму­вання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості) – вит­рати, які не включаються до виробничої собівартості та розглядаються як витрати того періоду, у якому їх було здійснено. Це адміністративні витрати, витрати на збут продукції та інші операційні витрати.

Готова продукція (згідно з П(С)БО 9 «Запаси») – продукція, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

Економічна вигода – потенційна можливість отримання підпри­єм­ством грошових коштів від використання активів (продаж, здача в оренду, інвестиції, бартерні операції тощо).

Елемент витрат (згідно з П(С)БО 16 «Витрати») – сукупність економічно однорідних витрат.

Загальновиробничі витрати (ЗВВ) – непрямі витрати, які виникли на етапі виробництва, пов’язані з його організацією й управлінням і які підлягають розподілу між видами виготовленої продукції й вклю­чаються до виробничої собівартості у межах виконання нормальної виробничої потужності за звітній період.

Запаси (згідно з П(С)БО 9 «Запаси») – активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; пе­ребувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу про­дукту виробництва; утримуються для споживання під час ви­роб­ництва продукції; виконання робіт та надання послуг, а також управ­ління підприємством.

Запасні частини–вид запасів, які використовуються для ремонту і заміни спрацьованих деталей машин та обладнання.

Змінні загальновиробничі витрати (ЗВВ) (згідно з П(С)БО 16 «Вит­рати») – витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропор­ційно зміні обсягу діяльності.

Ідентифікована собівартість (згідно з П(С)БО 9 «Запаси») – оцін­ка вартості запасів, які відпускаються, та послуг, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замі­ню­ють одне одного.

Інші прямі витрати (згідно з П(С)БО 16 «Витрати») – всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до кон­кретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від бра­ку, які складаються з вартості остаточно забракованої з техно­ло­гіч­них причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Калькулювання – спосіб визначення собівартості одиниці продук­ції, робіт, послуг, що включає групування витрат, розмежування вит­рат між об’єктами калькулювання та визначення собівартості окремих виробів (робіт, послуг).

Калькуляційні одиниці – кількісний вимірник об’єкта калькулю­вання.

Калькуляція (згідно з Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості) – пред­став­лений у табличній формі бухгалтерський розрахунок витрат у грошо­вому вираженні на виробництво одиниці виробу або партії виробів, а також на виконання робіт і послуг.

Малоцінні та швидкозношувані предмети (згідно з П(С)БО 9 «За­паси») – предмети, що використовуються протягом не більше од­ного року або нормального операційного циклу, якщо він більше од­ного року.

Матеріали–матеріальна сутність, одержана з природної сировини шляхом її обробки, яка використовується при виготовленні продукції або її перетворенні в іншу матеріальну сутність; як правило, це про­дукція переробної промисловості (борошно, тканина, цукор тощо).

Матеріали допоміжні(згідно з Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловос­ті) – матеріали, які використовуються для виготовлення продукції (ро­біт, послуг), для сприяння виробничому процесу та для пакування продукції (якщо пакування відповідно до технологічного процесу здій­снюється у процесі виробництва продукції (у виробничих цехах)), до здачі її на склад готової продукції.

Матеріали основні – матеріальні ресурси, які утворюють основу продукту при його виготовленні.

Матеріали, передані (прийняті) в переробку – давальницька си­ро­вина, яка оплачується одержувачем і залишається власністю за­мов­ника.

Метод калькулювання (метод визначення собівартості)–спосіб обчислення собівартості конкретного виду продукції (робіт, послуг) залежно від визначених підприємством особливостей технологічного процесу, обліку та управління.

Напівфабрикати (згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і гос­по­дарських операцій підприємств і організацій) – продукція, що не пройшла всіх установлених технологічним процесом стадій вироб­ництва й потребує доопрацювання або укомплектування, вони можуть бути реалізовані, але ще не є готовою продукцією. У виготовленні продукції вони виконують таку ж роль, як і основні матеріали, – ут­ворюють її матеріальну основу.

Незавершене виробництво(згідно з П(С)БО 9 «Запаси») –незакін­чені обробкою і складанням деталі, вузли, вироби та незакінчені тех­нологічні процеси. Незавершене виробництво на підприємствах, що ви­конують роботи і надають послуги, складається з витрат на вико­нання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу.

Непрямі витрати (згідно з Методичними рекомендаціями з фор­мування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості) – витрати, які не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Нормальна потужність (згідно з П(С)БО 16 «Витрати») – очі­ку­ваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або опе­ра­ційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування вироб­ництва.

Нормативні затрати (згідно з П(С)БО 9 «Запаси») – оцінка вар­тості запасів із застосуванням норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нор­маль­них рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Оцінка продукції за нормативними затратами коригу­ється до фактичної виробничої собівартості.

Об’єкт витрат (згідно з П(С)БО 16 «Витрати») – продукція, ро­боти, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визна­чення пов’язаних з їхнім виробництвом (виконанням) витрат.

Об’єкти калькулювання – окремі види продукції, робіт, послуг.

Одиниця бухгалтерського обліку запасів (згідно з П(С)БО 9 «За­паси») – найменування запасів або їх однорідна група (вид).

Постійні загальновиробничі витрати (ЗВВ) (згідно з П(С)БО 16 «Витрати») – витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.

Поточні біологічні активи (згідно з П(С)БО 30 «Біологічні ак­ти­ви») – біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську про­дукцію та/або додаткові біологічні активи, приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що не перевищує 12 місяців, а також тварини на вирощуванні та відгодівлі (дорослі тварини на від­годівлі і в нагулі; тварини, вибракувані з основного стада для реа­лі­за­ції, молодняк тварин, птиці, звірі, кролики).

Прямі виробничі витрати (згідно з П(С)БО 16 «Витрати») – пря­мі витрати, які виникли на етапі виробництва і складаються з прямих матеріальних витрат, прямих витрат на заробітну плату та інших пря­мих витрат.

Прямі витрати (згідно з П(С)БО 16 «Витрати») – витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта витрат еко­номічно доцільним шляхом.

Прямі витрати на оплату праці (згідно з П(С)БО 16 «Витрати») – витрати на заробітну плату та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які мо­жуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

Прямі змінні витрати – витрати, абсолютна величина яких зро­стає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням (наприклад: витрати на сировину, матеріали, технологічне паливо й енергію, оплату праці за відрядними розцінками з відра­ху­ваннями від неї на соціальні заходи тощо).

Прямі матеріальні витрати (згідно з П(С)БО 16 «Витрати») – вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу ви­роб­люваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплек­тую­чих виробів, допоміжних та інших матеріалів і можуть бути безпо­се­редньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

Прямі постійні витрати – витрати, абсолютна величина яких іс­тотно не змінюється у зв’язку зі збільшенням (зменшенням) випуску продукції.

Середньозважена собівартість (згідно з П(С)БО 9 «Запаси») – «усереднена» оцінка вартості запасів, яка проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів. Оцінка вибуття за цим методом вираховується діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції.

Сировина–видобуті корисні копалини та інші природні ресурси, що підлягають подальшій переробці; як правило, це продукція сіль­ського господарства (зерно, бавовна, молоко) і видобувної промис­ловості (вугілля, руда тощо).

Сировина і основні матеріали (згідно з Методичними реко­мен­да­ція­ми з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у про­мис­ловості) – предмети праці, які входять до складу продукції, що ви­готовляється, утворюючи її основу, або які є необхідними ком­по­нен­тами для виготовлення продукції (робіт, послуг).

Собівартість – грошове вираження безпосередніх поточних вит­рат підприємства, пов’язаних з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), в цілому по підприємству та частина витрат, необхідна для оцінки вартості певного об’єкта калькулювання.

Собівартість об’єкта обліку – ціна придбання цього об’єкта або ціна його виробництва.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) (згідно з П(С)БО 16 «Витрати») – собівартість, яка складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих вит­рат та наднормативних виробничих витрат.

Собівартість реалізованих товарів (згідно з П(С)БО 16 «Вит­ра­ти») – собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бух­галтерського обліку 9 «Запаси».

Стаття калькуляції– певний вид витрат, що утворює собі­вар­тість.

Тара і тарні матеріали – предмети, які використовуються для па­кування, транспортування, зберігання різних матеріалів і продукції (мішки, ящики, коробки, пляшки тощо).

Товари (товарні запаси)(згідно з П(С)БО 9 «Запаси») – мате­рі­аль­ні цінності, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу. При цьому підприємство, як правило, не вносить суттєвих змін у їхню фізичну форму і вже при закупівлі у по­стачальника вони є готовою продукцією та можуть бути реалі­зовані.

Транспортно-заготівельні витрати (згідно з П(С)БО 9 «Запаси») – затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транс­порту до місця їхнього використання, включаючи витрати зі стра­хування ризиків транспортування запасів.

Фактична(в англомовній редакції–історична)собівартість (згідно з ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Ук­раїні») – пріоритетність оцінки активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.

Фактична виробнича собівартість–грошове вираження без­по­середніх фактичних поточних витрат підприємства, пов’язаних з ви­роб­ництвом продукції (робіт, послуг), в цілому по підприємству і час­тина витрат, яка необхідна для оцінки вартості певного об’єкта каль­кулювання; визначається за кредитом рахунка 23 «Виробництво».

Фактична потужність – фактичний обсяг діяльності, який до­сяг­нутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом одного чи кількох операційних циклів або років.

Фактичні витрати – витрати від будь-якої діяльності, які фак­тично виникли за звітній період.

ФІФО (FIFO)-метод (згідно з П(С)БО 9 «Запаси») – оцінка вар­тості запасів за припущенням, що запаси використовуються у тій по­слідовності, в якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Ціна продажу (згідно з П(С)БО 9 «Запаси») – оцінка вартості за­пасів, яка заснована на застосуванні підприємствами роздрібної тор­гівлі середнього процента торговельної націнки товарів, якщо номен­клатура товарів значна і змінна, а рівень торговельної націнки при­близно однаковий.

Чиста вартість реалізації запасів (згідно з П(С)БО 9 «Запаси») – очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за ви­рахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реа­лізацію.