Здавалка
Главная | Обратная связь

ПОНЯТТЯ ПОМИЛКИ ТА ШАХРАЙСТВА 28



Під час аудиторської перевірки можливе встановлення невідповідності між показниками звітності та реальним станом активів і зобов'язань або інше перекручення чи невідповідні відображення записів у реєстрах обліку. Такі невідповідності можуть бути кваліфіковані як шахрайство або помилка.

Термін «помилки»означає ненавмисне викривлення у фінансовій звітності, включаючи пропуск суми або розкриття, наприклад:

• помилку при збиранні або обробці даних, на основі яких готуються фінансові звіти;

• неправильне облікове твердження, зроблене внаслідок пропуску або неправильної інтерпретації фактів;

• помилку в застосуванні облікових принципів щодо вимірювання, визнання, класифікації, подання або розкриття.

Залежно від періодичності здійснення помилки поділяються на:

• випадкові (арифметичні помилки, пропуски, неправильне заповнення звітних форм, неправильні проводки);

• помилки, які повторюються (постійно робиться неправильне бухгалтерське проведення).

За характером помилки, які можуть бути у звітності, можна поділити на такі види:

1. Неповнота відображення операцій

2. Необґрунтованість облікових записів:

3. Помилки в періодизації:.

4. Помилки у записах.

5. Помилки в оцінюванні.

6. Неправильне відображення інформації.

Термін «шахрайство»означає навмисні дії однієї особи або декількох осіб серед управлінського та найвищого управлінського персоналу, найманих працівників або третьої сторони, при яких застосовується омана для отримання нечесної або незаконної переваги.

Аудитори не визначають юридично, чи шахрайство дійсно було.

Шахрайство включає мотив або тиск для скоєння шахрайства, винайдену можливість цього та пошук пояснений його необхідності. Мотивом для незаконного привласнення активів для деяких осіб може стати, наприклад, спосіб життя понад міру своїх фінансових можливостей.

Основна відповідальність за запобігання та виявлення шахрайства покладається на найвищий управлінський та управлінський персонал підприємства.

При отриманні достатньої впевненості аудитор діє під час проведення аудиторської перевірки у відповідності до принципу професійного скептицизму, розглядає можливість уникнення управлінським персоналом заходів контролю та визнає той факт, що аудиторські процедури, які є ефективними для виявлення помилок, можуть виявитися неефективними в контексті ідентифікованого ризику суттєвого викривлення внаслідок шахрайства.

Якщо аудитором будуть встановлені викривлення, які є наслідком дій, що мають ознаки шахрайства, то аудитор може потрапити у виняткові обставини, які ставлять під сумнів можливість продовження виконання аудиторської перевірки. В цьому випадку аудитор повинен:

а) розглянути питання професійної та юридичної відповідальності за обставин, що склалися, включаючи те, чи існує вимога до аудитора сповістити про це особу (осіб), які замовили аудит, або, у деяких випадках, регуляторні органи;

б) розглянути можливість відмови від виконання завдання;

в) якщо аудитор відмовляється продовжувати виконувати завдання:

1) обговорити з управлінським персоналом відповідного рівня та найвищим управлінським персоналом відмову аудитора від продовження виконання завдання та причини цієї відмови; та

2) зважити, чи є професійна або юридична вимога до аудитора сповістити про це особу (осіб), які замовили аудит, або, у деяких випадках, регуляторні органи щодо відмови аудитора від продовження виконання завдання та причини цієї відмови.

Такі виключні обставини можуть виникнути, наприклад, коли:

а) підприємство не вживає відповідних дій щодо шахрайства, які аудитор вважає необхідними за даних обставин, навіть якщо шахрайство не є суттєвим для фінансових звітів;

б) розгляд аудитором ризиків суттєвих викривлень внаслідок шахрайства та результати аудиторських тестів вказують на наявність значного ризику суттєвого та все охоплюваного шахрайства;

в) аудитор має значні сумніви щодо компетентності або чесності правлінського або найвищого управлінського персоналу.

ПОНЯТТЯ СУТТЄВОСТІ В АУДИТІ ЗГІДНО МСА 320 «СУТТЄВІСТЬ ПРИ ПЛАНУВАННІ ТА ПРОВЕДЕННІ АУДИТУ» 26

Суттєвість в аудиті:

5. Інформація є суттєвою, якщо її пропуск або неправильне відображення можуть вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів.

6. Суттєвість залежить від величини суми статті або значущості помилки, допущеної за певних обставин у зв'язку з пропуском або неправильним відображенням. Таким чином, суттєвість скоріше виступає певним порогом або критерієм відсікання, а не якісною характеристикою корисності інформації.

7. Оцінка суттєвості є предметом професійного судження. Аудитор повинен оцінювати суттєвість: визначаючи характер, розрахунок часу та обсяг аудиторських процедур; оцінюючи наслідки викривлень.

8. Між суттєвістю і аудиторським ризиком є зворотній зв'язок, тобто, чим вищий рівень суттєвості, тим нижчий аудиторський ризик і навпаки.

9. Сукупність невиправлених викривлень охоплює: конкретні викривлення невиявлені аудитором , у тому числі прямий вплив невиправлених викривлень, виявлених під час аудиту в попередніх періодах та найкращу можливу аудиторську оцінку інших викривлень, що їх гне можна конкретно визначити.

10. Аудиторська оцінка суттєвості і аудиторського ризику на початковій стадії планування може відрізнятися від оцінки після оцінки результатів аудиторських процедур.

Оцінювання суттєвості є предметом професійного судження аудитора.Саме тому стандарти не містять конкретної методики оцінювання суттєвості. Проте вони надають рекомендації, які повинен враховувати аудитор, коли приймає рішення щодо суттєвості. Кожна аудиторська фірма повинна мати власні внутрішні стандарти (методику), за допомогою яких проводиться оцінювання суттєвостіпід час здійснення аудиторської перевірки. Така методика є своєрідним «ноу-хау» і втілює накопичений практичний досвід роботи. Оцінювання суттєвості проводиться на всіх етапах здійснення процесу аудиту, починаючи з етапу укладання договору і завершуючи етапом проведення заключних процедур - формування аудиторської думки.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.