Главная | Обратная связь

Назвіть та охарактеризуйте етапи аудиторської перевірки.

Аудит можна уявити як технологічний процес, в якому необхідні аудит. процедури здійснюються у встановленому порядку і реалі­зуються за допомогою сукупності організаційних, методичних і технічних методів, способів та прийомів. Виходячи із терміну, змісту і призначення виконуваних аудитором процедур, процес аудиторської перевірки умовно можна поділити на окремі складо­ві.

Напереконання деяких авторів (Петрик), процес аудиторської перевірки доречно поділити на п'ять основних етапів: 1-й етап – підготовчий; 2-й етап – проміжний; 3-й етап – етап фізичної перевірки; 4-й етап – аудит статей звітності (основний); 5-й етап – заключний.

Підготовчий (червень – поч. липня того року за який перевіряється звітність). На цьому етапі здійснюється вивчення потреб клієнта, готується інф. про нього, складаються документи, визначаються цілі і задачі аудиторської фірми, а також перелік аудиторських послуг, що надаються. Отже, на даному етапі аудитор повинен:

- Провести заг. знайомство з п-вом. При цьому він пови­нен враховувати рез-ти попередніх аудиторських перевірок та наслідки контролю іншими установами й організаціями;

- Провести заг. оцінку служби внутр. контролю (Аудитору корисно провести експрес-аналіз фін стану, розрахувати основні показники, що характеризують його)

- Оцінити аудит. ризик та суттєвість (аудитор оцінює загальну величину аудиторського ризику та приймає рішення про можливість прийняття замовлення на проведення і аудиторської перевірки).

Після визначення заг. підходу до проведення перевір­ки, її осн цілей і завдань аудитору слід розробити план та і програму аудиту. Паралельно з розробленням плану та програми аудиту визначається група аудиторів, яка виконуватиме перевірку. Підсумком І етапу є укладення Договору на аудит перевірку та надсилання п-ву-клієнту від імені аудит фірми, ЛИСТА-зобов'язання, в якому додатково роз'яснюються права, обов'язки та відповідальність сторін, зазна­чається перелік видів інф, документів, які мають бути пе­редані для перевірки аудитору.

Проміжний. Цей етап аудиту, як правило, повинен здій­снюватись у вересні-жовтні того року, звітність якого буде пере­вірятись. Аудитор проводить детальний аналіз, оцінку надійності та ефективності системи внутрішнього контролю п-ва- клієнта. З цією метою він повинен за допомогою спеціальних процедур упевнитись, що система внутр контролю п-ва дає достатню гарантію того, що:-всі госп операції та інша важлива, суттєва інф в повному обсязі відображаються в облікових записах;-помилки або пропуски в обліковій інформації регулярно ви­являються у процесі здійснення внутрішніх контрольних процедур;-активи і пасиви, що відображаються в бухгалтерських запи­сах і звітності, існують і записуються в правильних сумах.

Фізична перевірка.Цей етап повинен здійснюватись під час проведення інвентаризації на підп-стві (жовтень, листопад, грудень). Строки заздалегідь узгоджуються й офіційно повідомляються аудитору. Важливими завданнями, які повинні бути вирішені аудитором на етапі фізичної перевірки, є оцінка повноти відображення да­них в обліку та контроль правильності оцінки матеріальних запа­сів, готової продукції і незавершеного виробництва. Про всі виявлені на даному етапі аудиту недоліки повідомляє­ться у письмовому вигляді керівникові підприємства-клієнта.

Аудит статей звітності. Це основний етап аудиту, який проводиться після закінчення звітного періоду та підготовки усіх необхідних форм річної звітності (кінець січня, лютий, березень). На цьому етапі проводиться детальна перевірка кожного показника фінансової звітності, проводиться аналітичний огляд статей фінансової звітності, і визначається динаміка їх розвитку, проводиться коригування на рахунках (за згодою керівника). Виявлені недоліки, помилки, суттєві викривлення інформації у фінансовій звітності повідомляються офіційним листом керів­никові підприємства. За результатами проведених аудиторських процедур аудитор складає проміжні висновки щодо кожної статті звітності.

Заключний. Це узагальнюючий підсумковий етап, на якому на підставі попередньо зібраних аудиторських доказів складаєть­ся Звіт про проведену аудиторську перевірку та аудит ви­сновок (думка) про достовірність перевіреної звітності. Аудиторський висновок формулюється з урахуванням подальших подій, які ста­лися після дати складання звітності, але до дати закінчення ауди­торської перевірки. Звіт і висновок щодо аудиторської перевірки передається № замовникові, аудиторське досьє здається до архіву аудиторської фірми. У зарубіжній практиці обов'язковим є присутність аудитора на загальних річних зборах акціонерів (власників). Вважаємо, що такий досвід було б корисно запровадити і для вітчизняних під­приємств.

18.Перевірка стану нутрішньогосподарського контролю. Внутрішньогосподарський контроль (внутрішній аудит) є елементом екон. контролю, який, як правило, здійснюється самим п-вом. Гол. функціями служби внутрішнього контролю (аудиту) п-ва є: контроль за формуванням витрат за місцем їх виникнення, основними технологічними процесами та окремими видами діяльності підприємства; виявлення відхилень від затверджених кошторисів і нормативів, аналіз їх причин, встановлення осіб, винних у цьому; пошук внутрішніх резервів поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства; контроль за дотриманням податкового законодавства; проведення перевірок діяльності структурних підрозділів з метою забезпечення ефективності та точності бухгалтерських даних і збереження активів підприємства; складання та надання висновків і звітів під час проведення перевірок, забезпечення необхідною інформацією керівництва підприємства. Такий контроль на великих п-вах має здійснюватися повсякденно спеціалізованим відділом, окрім бухгалтерії та головного бухгалтера. У невеликих фірмах обов'язки внутрішнього контролю покладаються на ревізійну комісію, яка призначається засновниками..Об'єктом внутрішнього контролю (аудиту) мають бути: система бухгалтерського обліку підприємства, достовірність звітності, стан майна, забезпеченість власними обіговими контактами, фінансова стійкість, платоспроможність, система управління ідприємством, якість роботи економічних служб, оподаткування, нормування організація виробництва, виконавча дисципліна тощо. Під час перевірки організації внутрішнього контролю зовнішній аудитор перш за все повинен проаналізувати права внутрішніх контролерів на підприємстві. Служба внутрішнього контролю (аудиту) повинна: проводити постійний аналіз виробництва та фінансової діяльності підприємства, повноти та надійності ведення бухгалтерського та податкового обліку, оперативного та адміністративного контролю; забезпечувати постійний контроль за дотриманням робітниками підприємства встановленого графіку документообігу, процедур проведення операцій, функцій та повноважень - згідно з покладеними на них обов'язками; розглядати факти порушень робітниками чинного законодавства, нормативно-правових документів, які регулюють і визначають стратегію діяльності підприємства; рекомендувати керівникові підприємства вживати заходи для недопущення дій, результатом яких може стати порушення чинного законодавства, інших чинних нормативно-правових актів; розробляти рекомендації та вказівки щодо усунення виявлених порушень, покращення системи внутрішнього аудиту та здійснювати контроль за їх використанням і виконанням; забезпечувати документування кожного факту перевірки, оформлювати письмово висновки, де мають бути відображені усі питання, вивчені в ході перевірки, та рекомендації, дані керівникові підприємства. Найважливішою формою внутрішнього контролю (аудиту) є інвентаризація майна, коштів і розрахунків. Перевіряючи виконання плану проведення інвентаризацій, аудитор має встановити: чи правильно визначений склад постійно діючої комісії і чи затверджений він наказом керівника підприємства; чи встановлений порядок створення робочих інвентаризаційних комісій і чи своєчасно результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку.

Таким чином, уся система внутрішнього контролю (аудиту) має забезпечити послідовну та ефективну роботу підприємства, збереження власності, своєчасне та повне відображення господарських та фінансових операцій у бухгалтерському обліку. Оцінюючи ефективність внутрішнього контролю (аудиту), зовнішній аудитор має з'ясувати такі питання: ступінь незалежності внутрішніх контролерів від впливу керівництва підприємства; масштаби, глибину та напрямки проведення перевірок; компетентність робітників служби внутрішнього контролю (аудиту) - їх професійну підготовку, досвід, навички роботи (наприклад з комп'ютерами), участь у професійних організаціях; якість звітів та актів внутрішнього контролю. Аудитор також повинен відзначити у своєму остаточному акті ті ділянки підприємства, де внутрішній контроль перебуває на низькому рівні. Однак зовнішньому аудиторові слід завжди пам'ятати, що система внутрішнього аудиту (контролю) не може дати абсолютних гарантій достовірності звітності підприємств з таких причин: - ніхто не може поручитися за відсутність корисливих мотивів у працівників внутрішнього контролю (аудиту); керівництво підприємства дуже часто ігнорує контроль, який воно само ж встановило; можливий тиск на працівників служби внутрішнього контролю як усередині підприємства, так і зовні; можливі помилки та недоліки в записах і підрахунках у результаті втоми чи неуважності працівників внутрішнього контролю. Але використовуючи інформацію внутрішнього контролю, аудитор може значно скоротити обсяг своєї роботи (без особливої шкоди для її якості), особливо щодо перевірки первинних документів та організації системи обліку на підприємстві.

 

Планування діяльності аудиторської фірми.

Потрібно зрозуміти те, що кожен аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб мати можливість ефективно провести аудиторську перевірку. Планування має ґрунтуватись на попередньому вивченні особливостей бізнесу клієнта. Слід підкреслити, що аудитори і аудиторська фірми в Україні під час розробки плану аудиту мають право самостійно визначати форми і методи аудиту. На підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань і досвіду роботи, треба знати мету планування і, зокрема, це є звернення особливої уваги аудитора найважливіші напрямки аудиту на виявлення проблем, які слід перевіряти ретельно. Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності, виду аудиту та правильного уявлення аудитора про стан справ підприємства. робоча документація аудитора помагає в плануванні і проведенні аудиту, тобто підкреслюється доцільність і необхідність документального оформлення планування аудиту. Аудитору слід розробити і документально оформити план аудиту, визначити істотні помилки, а потім здійснити аудит за планом. Загальний план аудиту розробляється так детально, щоб аудитор мав змогу підготувати програму проведення аудиту. Під час розробки плану аудитор здійснює аналіз таких питань: 1) розуміння аудитором бізнесу клієнта; 2) розуміння обліку і системи внутрішнього контролю; 3) визначення ризиків і суттєвості; 4) види, час і повнота процедур; 5) координація, керівництво, супроводження і нагляд.

В плані вказується: 1) яка організація перевіряється; 2) період аудиту; 3) кількість люд-год на перевірку; 4) керівник аудиторської перевірки; 5) запланований аудиторський ризик; 6) запланована суттєвість. Розуміння аудитором бізнесу клієнта полягає у вивченні факторів, які мають вплив на діяльність підприємства, тобто вивчаються найважливіші характеристики підприємницької діяльності клієнта, його організаційна структура, процес виробництва, надання послуг, фінансовий стан, порядок звітування і розподіл обов’язків між керівництвом підприємства. Щодо розуміння обліку, то вивчається методологія і принципи БО, які застосовуються бухгалтерією підприємства. При визначенні ризиків і суттєвостей, то аудитор повинен визначити внутрішній ризик. Координація, керівництво, супроводження і нагляд – участь в аудиті інших аудиторів і аудиторських фірм, експертів та інших фахівців, які не є аудиторами.

______________________________________________________________________

20. Організація підготовки загального плану аудиту.

Процес планування в аудиті регулює МСА 300 «Планування», який включає такі параграфи, як вступ, планування аудиту, загальний план аудиту, програму аудиту, зміни у плані та програмі аудиту.

Загальний план повинен слугувати основою для підготовки програми аудиту. У ньому прогнозують строки проведення аудиту, складають графік проведення аудиту, визначають дату надання письмової інформації про результати аудиту і аудиторського висновку. Під час планування витрат робочого часу аудитору необхідно враховувати: - розрахунок витрат часу, витраченого в попередньому періоді ( в разі проведення наступного аудиту), і його зв’язок із поточним розрахунком; - рівень суттєвості перевірок; - проведені оцінки ризиків. При підготовки загального плану слід установити рівень суттєвості – ступінь точності підготовленої бухгалтерської звітності клієнта, в межах якої її можна вважати достовірною. План повинен складатися до початку роботи з клієнтом і враховувати: - умови договору на виконання аудиту; - зміст аудиторського висновку, строки його подання; - відповідальність аудитора, передбачену законодавством;

- відповідальність під-ва за бух-ку звітність, яка надається для перевірки; - відповідальність під-ва за повноту і достовірність іншої необхідної інформації; - систему і форму БО; - список членів А-кої робочої групи, тривалість роботи, бюджет часу і витрат; - ступінь впливу на аудит нових бух-ких або аудиторських законів, нормативів, інструкцій; - рівень суттєвості завдань аудиту; - найважливіші етапи і завдання аудиту;

- ступінь довіри до надійності системи БО і внутрішнього контролю; - порядок узгодження роботи внутрішніх А-рів і співпрацю з ними; - сутність і обсяг А-ких доказів; - умови, які потребують особистої уваги (можливість помилки, шахрайства); - ступінь аудиторського ризику; - список помічників, які будуть залучатися до аудиту. При цьому слід ураховувати такі фактори, як реальні затрати праці, необхідні для роботи, витрати часу попередньої перевірки, рівень суттєвості й проведення оцінки ризиків. У складі загального плану повинна бути інформація про: А) склад аудиторської групи; Б) її підпорядкованість; В) інструктаж; Г) перевірку якості роботи молодих спеціалістів старшими працівниками. У процесі роботи аудитори можуть вносити корективи та зміни до плану, причому їх причини повинні докладно документуватися. Якщо перевірка проводиться не вперше, доцільно вивчити матеріали попередньої перевірки, обговорити з клієнтом зміни, що відбулися в діяльності під-ва і в системі обліку, його проблеми, оцінити дії клієнта по усуненню недоліків та виконанню рекомендацій поперенього аудитора.

План бажано погодити з керівництвом фірми. Це дасть можливість уточнити А-кі процедури з діяльністю персоналу під-ва.
21.Складання стратегії та плану аудиторської перевірки

ЗгідноМСА 300 «Планування аудиту фінансових звітів» Планування аудиту ділиться на дві частини: 1. Складання загальної стратегії аудиту; 2. Складання детального плану аудиту

Складання загальної стратегії аудита починається на етапі оцінки ризиків і містить у собі визначення ресурсів і строків щодо процедур по оцінці ризиків і загальних процедур по процедурах у відповідь на оцінені ризики й випуску аудиторського звіту. По ходу роботи заг. стратегія аудиту може змінюватися, у зв'язку з відкриттям нових обставин, аудит висновків і ін отриманої інф.

Стратегія аудиту встановлює масштаб, строк і підхід до аудиту й служить керівництвом до складання детального плану аудита.

Питання для розгляду:1. Результати минулого досвіду аудита (включаючи тести контролю, на які можна покластися в поточному періоді) і інших завдань для суб'єкта;2. Відповідні дії керівництва на виявлені слабкості у внутрішньому контролі; 3. Необхідні ресурси персоналу й необхідні знання для аудита. Розглянути необхідність експертів для розгляду складних, спеціалізованих і ділянок з високим ризиком;4. Час аудита, включаючи час на інвентаризацію й інші необхідні процедури;5. Більш ефективний метод для відповіді на ризики істотних викривлень, як на рівні фінансової звітності, так і на рівні тверджень;6. Вплив інформаційних технологій на аудита;7. Прагнення керівництва розробити й впровадити розумний внутрішній контроль, включаючи наявність належної документації такого внутрішнього контролю;8. Можливості для керівництва зловживання повноваженнями;9. Необхідність включення елемента несподіванки у виконання аудиторських процедур.Останній крок у розробці загальної стратегії аудита полягає у встановленні в характері, часі й тривалості використання ресурсів, необхідних для аудита.

У суб'єктах де керівництво готує звіти різним особам, наділеним керівними повноваженнями, загальна стратегія аудита повинна бути обговорена з ними в писемній формі, включаючи:1. Загальну стратегію аудита;2. Строки аудита; 3. Будь-які додаткові вимоги або обмеження.

Планування аудиту передбачає визначення його стратегії і тактики, складання загального плану аудиторської перевірки, побудову аудиторської програми і аудиторські процедури, оцінювання обсягу аудиторського контролю.

Планування — це процес вироблення аудиторської стратегії. Планування ведеться протягом усієї аудиторської перевірки. Аудитор повинен скласти графік завершення основних етапів операції. Графік показує заплановану аудиторську роботу і служить засобом контролю за проведенням операції. При складанні графіка мають враховуватися вимоги клієнта. Плани допомагають проводити роботу в межах часу, необхідного клієнту і аудитору, і є підставою для встановлення гонорару. Вони мають бути достатньо детально розроблені, щоб виконавці могли завершити завдання у відносно короткий термін і, таким чином, ефективно розпоряджатися своїм часом. План аудиту має бути повідомлений аудиторській групі. Графіки, процедури, які необхідно виконати, і тип звіту головного аудитора слід повідомити групі аудиторів на самому початку перевірки. Аудитор повинен обговорити загальну стратегію перевірки з керівництвом клієнта. Після укладання договору на аудит і вивчення необхідної допоміжної інформації про підприємство-клієнта аудитор складає повний план аудиту і програму

Під час розробки заг. плану аудитор здійснює аналіз наступних питань:- Розуміння аудитором бізнесу клієнта- Розуміння обліку і системи внутрішнього контролю

- Визначення ризиків і суттєвості

- Види, час і повнота процедур

- Координація, керівництво, супроводження і нагляд.

Загальний план аудиту включає такі питання:

• умови договору на виконання аудиту;• зміст аудиторського звіту (висновку), строк його подання;• відповідальність аудитора згідно із Законом України "Про аудиторську діяльність";

• відповідальність замовника (клієнта) за подану фін звітність;• система і форма бух фін обліку;• фін звітність, використана для аудиту; • виконавці аудиту;• тривалість аудит перевірки;• бюджет часу і затрат;• визначення найбільш важливих етапів і завдань аудиту;• ступінь довіри до системи бух фін обліку і внутр контролю;• робота внутр аудиторів і масштаби їх залучення;• сутність і обсяг аудит доказів;• умови, що вимагають особливої уваги;• аудит ризик;• залучення експертів.

У заг. плані аудиту рекомендується передбачати:які конкретні питання слід перевірити, щоб висновки за результатами аудиту були об'єктивними;які суттєві обставини слід проаналізувати під час перевірки; які вибіркові плани аудиту варто розробити; формування аудит групи, її чисельність та кваліфікацію фахівців, які будуть залучені до проведення перевірки;розподіл аудиторів у відповідності з їхніми професійни­ми якостями на конкретні ділянки аудит пе­ревірки; з якими стандартами, законодавчими і нормативно-пра­вовими актами слід ознайомити групу аудиторів; бюджет робочого часу для кожного етапу аудиту; інструктаж усіх членів групи, ознайомлення їх з особливостями фінансово-господарської діял п-ва;контроль керівника групи за виконанням плану та якістю роботи асистентів за веденням ними робочої документації та належним оформленням результатів аудиту;роз'яснення керівником аудит групи методичних питань;документальне оформлення особливої думки окремого виконавця під час виявлення розбіжностей в оцінці кон­кретного факту між керівником аудит групи і ря­довим її членом.