Главная | Обратная связь

Визнання, оцінка та класифікація зобов’язань

Згідно П(с)БО № 2 , зобов’язання - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди.

Зобов’язання визнаються якщо вони:

1. існують на певний момент і є наслідком минулих операцій;

2. пов’язані з необхідністю майбутніх платежів з метою збереження господарських зв’язків підприємства;

3. мають бути виконані неминуче;

4. мають визначений строк виконання, хоча точна дата може бути невідома;

5. прийняті відносно суб’єктів, які можуть бути ідентифіковані у момент прийняття та виконання зобов’язання.

Для відображення зобов'язань в Балансі існують такі види оцінок:

1. історична собівартість — сума надходжень, отриманих в обмін на зобов'язання або, сума грошових коштів які бу­дуть сплачені з метою погашення зобов'язань під час зви­чайної діяльності;

2. поточна собівартість — це недисконтована сума грошо­вих коштів, яка б була необхідна для по­гашення зобов'язання на даний момент;

Ставка дисконтування – відсоткова ставка, яка відображає вартість ресурсів, що використовуються.

3. вартість погашення — це недисконтована сума грошових коштів, яка буде сплаче­на для погашення зобов'язань під час звичайної діяльності;

4. теперішня вартість — дисконтована вартість май­бутніх платежів, які будуть не­обхідні для погашення зобов'язань під час звичайної діяль­ності.

Найбільш поширеною є оцінка за історичною (первісною) вартістю, яка комбінується з іншими видами оцінок активів.

Власний капітал (р. 300 - 380) - окремо не підлягає оцінці, а його сума відображається в Балансі одночасно з відображенням активів або зобов’язань, які призводять до його зміни.

Зобов’язання класифікують як поточні, якщо вони будуть погашені протягом операційного циклу та довгострокові – відображаються в Балансі за теперішньою вартістю, включають в себе довгострокові кредити банків. Довгострокові кредити банків – це сума заборгованості підприємства банкам за отриманими позиками, яка не є поточною заборгованістю. Залишок непогашеного кредиту на кінець поточного року - це теперішня вартість наступних платежів, яка повинна відображатися у балансі як довгострокова кредиторська заборгованість (р. 440).

Інші довгострокові фінансові зобов’язання (р.450) – це сума довгострокової заборгованості підприємства із залученням позикових коштів, крім кредитів банків, на які нараховуються відсотки.

Відстрочені податкові зобов’язання (р. 460) – це сума податків на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах, внаслідок різниці між обліковою та податковою базою оцінки.

Інші довгострокові зобов’язання (р. 470) – це сума довгострокових зобов’язань, які не включені до попередніх статей.

До поточних зобов’язань належать:

· короткострокові кредити банків (500) –сума поточних зобов’язань підприємства перед банками за отриманими позиками;

· векселі видані (520) – сума заборгованості за виданими векселями, дорівнює номінальній вартості векселя, яка у випадку відсоткового векселя не містить нарахування відсотків;

· кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (530) – сума заборгованості за товари і матеріальні цінності, виконані роботи, отримані послуги, крім заборгованості забезпеченої векселем;

· поточні зобов’язання за розрахунками (540 – 600) – сума поточних зобов’язань за отриманими авансами, по нарахованих сумах платежів до бюджетів та позабюджетних платежів, по страхуванню, з оплати праці, по розрахунках з учасниками та по внутрішніх розрахунках.

· зобов’язання, пов’язані з необоротними активами та групами вибуття, які утримуються для продажу ( ряд. 605 вписується);

· інші поточні зобов’язання (610) – зобов’язання, які не включені до поточних зобов’язань за розрахунками.

Забезпечення наступних виплат платежів (400 – 420) - сума і час майбутніх платежів не визначені. Перетворення цих умовних або потенційних зобов’язань на дійсні залежить від того, чи відбудуться в майбутньому певні події або операції. Сума цих зобов’язань визначається із застосуванням попередніх аналітичних чи експертних оцінок, що називаються забезпеченнями.

Для обліку передбачено рахунок 47. У складі цих зобов’язань відображають нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі, величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки попередніми оцінками, залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, отриманих з бюджету та ін. Забезпечення відображають у балансі за умови достовірної їх оцінки та ймовірності зменшення економічних вигод у майбутньому, внаслідок їх погашення.