 |
|
Висновки до розділу 1
Викладення теоретичних основ дослідження умов функціонування місцевого ринку праці дозволяє зробити висновок про те, що:
1. Перші кроки по створенню повноцінного і конкурентноздатного ринку праці в Україні свідчать про те, що вітчизняний ринок праці знаходиться на самому початку цього важкого і, ймовірно, тривалого процесу. Рішення стратегічної задачі подальшого розвитку ринку праці повинне з'єднуватися з ретельною розробкою відповідних заходів тактичного змісту. Узагальнюючи наукові дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених в цій галузі, можна констатувати, що ринок праці можна представити як систему трудових відносин, що відображають рівень соціального розвитку і досягнутий на даний період баланс інтересів між суб'єктами, що беруть участь на ринку праці: працедавцями, працівниками, державою, профспілками і посередниками.
2. Встановлено, що наявність різноманіття ринків праці зажадала уточнення їх класифікації. Така класифікація забезпечена на основі виділення просторово-часових ознак. Існуюча класифікація ринків праці за ознакою масштабу була доповнена місцевим ринком праці. Щодо місцевого ринку праці в роботі одержало подальший розвиток відповідне поняття, як система організації найманої праці, в яку входять працедавці, найняті працівники, а також механізм узгодження взаємних їх інтересів у межах низового рівня адміністративно-територіального поділу держави.
3. Обґрунтовано, що функціонування місцевого ринку праці здійснюється на основі територіального розподілу праці. Територіальний розподіл праці пов'язаний із спеціалізацією територій і супроводжується паралельним процесом їх індустріалізації, може впливати на цю небезпечну тенденцію і обернути її на вирівнювання умов зростання і розвитку територій і підвищення ефективності суспільного виробництва в цілому. Основна особливість територіального розподілу праці обумовлена факторами внутрішнього та зовнішнього характеру. При цьому найвпливовішими факторами виступають галузеві співвідношення в оплаті праці, пропорції між доходами працівників, зайнятих у різних секторах економіки, рівень забезпечення робочою силою певної галузі, рівень інвестиційної активності суб’єктів господарювання та інвестиційні можливості відтворення робочих місць у різних галузях тощо.
4. Уточнено склад місцевих ринків праці. Таке уточнення забезпечено на основі виділення підсистем:підсистеми формування місцевого ринку праці; підсистеми розподілу; підсистеми управління виробництвом і використовуванням робочої сили. Ефективне функціонування місцевого ринку праці ґрунтується на взаємозв'язку цих підсистем не тільки через взаємостосунки працівника і працедавця (найм) при визначенні ціни праці (заробітна плата). Від того на скільки успішно функціонує економіка, в якій фазі економічного циклу вона знаходиться, яка поведінка основних суб'єктів ринку – працівника і працедавця, – залежить попит на робочу силу і її пропозицію, а відповідно і рівень безробіття, який регулюється регіональними і державними органами влади.
5. Визначено, що розвиток місцевого ринку праці супроводжується посиленням його сегментації. Зміни в співвідношенні попиту і пропозиції по професіонально-кваліфікаційних, галузевих і статевовікових групам обумовлює розподіл місцевого ринку праці на ряд сегментів, які відрізняються перш за все ступенем забезпечення робочими місцями і їх надійністю.
6. Визначено, що основні механізми державного регулювання зайнятості міського населення побудовані за логічною схемою: механізм-метод-засіб-інструмент. Виходячи із цього механізм державного регулювання зайнятості міського населення є ширшим поняттям, що включає у себе сукупність методів, засобів та інструментів, за допомогою яких відбувається регулярний вплив держави на сферу зайнятості населення міста з метою удосконалення її структури, досягнення ефективного використання результатів праці та поліпшення рівня життя міського населення.
7. Виявлено, що гнучкі форми місцевого ринку праці (чисельна гнучкість, функціональна гнучкість, гнучкість заробітної плати) дають змогу знизити проблеми безробіття, надати можливість менш конкурентоспроможним працівникам отримати трудовий дохід, повніше використовувати людський потенціал, маніпулювати обсягами робочої сили, не створюючи соціальної напруги при зменшенні потреби виробництва в працівниках.
8. Обґрунтовано, що місцевий ринок праці в своєму розвитку залежить від наявності і розвиненості всіх інших її елементів, зокрема ринку капіталу, ринку фінансів, ринку житла тощо, які визначають міру свободи, руху робочих місць і переливу робочої сили між сферами зайнятості, галузями господарства і територіями. Зміни основних і додаткових умов суттєво впливають на функціонування місцевого ринку праці, що проявляється у його гнучкості.
9. Враховуя визначення «гнучкості ринку праці» різними авторами і за допомогою зробленого аналізу цих визначень надано нове визначення «гнучкості місцевого ринку праці» – це спроможність його учасників пристосовуватися до мінливих умов зовнішнього середовища за допомогою врахування індивідуальних особливостей залучення, використання, стимулювання і винагороди робочої сили в реальному секторі економіки. Основними рисами гнучкості місцевого ринку праці є нестандартні форми зайнятості населення, стимулювання трудової активності населення, гнучкі форми найму на роботу, гнучкий режим роботи тощо.