 |
|
Стаття 163. Зміст постанови
1. Постанова складається з:
1) вступної частини із зазначенням:
2) описової частини із зазначенням:
3) мотивувальної частини із зазначенням:
4) резолютивної частини із зазначенням:
Примирення сторін.
Право сторін на закінчення справи примиренням є одним з найважливіших диспозитивних прав, оскільки дає змогу сторонам самостійно врегулювати спір на основі компромісів. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову. Якщо у справі беруть участь також треті особи і умови примирення тією чи іншою мірою стосуються їхніх інтересів, то суд не може визнати умови примирення сторін без згоди на це третіх осіб. Так само суд не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси будь-яких інших осіб.
В адміністративному судочинстві передбачено обов'язок суду роз'яснити сторонам можливості щодо примирення. Для цього він може запропонувати сторонам можливі варіанти примирення, які б компромісно відповідали інтересам обох сторін. За клопотанням сторін суд може навіть зупинити провадження в адміністративній справі на час, необхідний їм для примирення.
Сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу під час: 1) підготовчого провадження та судового розгляду справи у суді першої інстанції; 2) апеляційного провадження; 3) касаційного провадження; 4) провадження за винятковими обставинами; 5) провадження за нововиявленими обставинами.
Визнавши умови примирення сторін, суд закриває провадження у справі.
Відповідно до ч. З ст. 51 КАСУ сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі. Це означає, що ще одним важливим правом сторін є можливість закінчити адміністративну справу на будь-якій стадії адміністративного процесу примиренням. Позивач та відповідач можуть дійти взаємної згоди в адміністративній справі та повністю або частково врегулювати спір на цій основі. Тобто це є двостороння угода між позивачем та відповідачем, під час укладення якої вони йдуть на компроміси, до того ж вони фактично знову визначають свої права та обов'язки у спірних правовідносинах. Таке примирення, як правило, не можуть укладати особи, які подають позовну заяву до суду в інтересах інших осіб, бо вони не є позивачами у справі та не захищають свої особисті права та інтереси. Таке примирення можуть укладати тільки сторони та треті особи з самостійними вимогами на предмет спору. У разі примирення сторін суд, згідно зі ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксується положення про закриття адміністративної справи.
Суд повинен перевірити, чи під час примирення не було погрози, тиску, омани, недобросовісних дій однієї зі сторін, що може суперечити Інтересам інших осіб та закону. Тому, виносячи ухвалу щодо закриття справи у зв'язку з примиренням сторін, суд має перевірити усі ці обставини. І якщо суд дійде висновку про необхідність їхнього врахування, то він постановляє ухвалу про закриття провадження в адміністративній справі, а також роз'яснює сторонам наслідки такого накриття провадження.
З огляду на аналіз цієї норми та враховуючи те, що таке примирення стосується предмета спору, а за ст. 51 цього Кодексу, тільки позивач може змінити предмет позову, тобто саме позивач йде на компроміс з відповідачем, але відповідач теж має поступатися, що є достатньою підставою, на думку позивача, для закриття провадження в адміністративній справі.
4. Відповідно до ч. 4 ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України Суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси. Це означає, що розпорядження диспозитивними правами повинно перебувати під неухильним наглядом суду, оскільки спір між двома сторонами в публічно-правовій сфері може стосуватися інтересів як держави, так і територіальної громади, а також великого кола осіб, законні права та інтереси яких можуть бути порушені. Тому законодавець передбачив обставини, за наявності яких адміністративний суд не прийматиме відмови позивача від адміністративного позову, або визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін. Це може бути лише в тому випадку, коли зазначені процесуальні дії суперечать закону або порушують чиїсь права, свободи та інтереси. В цьому випадку суд продовжує розгляд адміністративної справи по суті.