 |
|
Стаття 86. Оцінка доказів
1. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному,повному та об'єктивному дослідженні.
2. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
3. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний
зв'язок доказів у їх сукупності.
1. Критерії остаточної оцінки доказів судом:
1) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням. На формування внутрішнього переконання судді істотний вплив робить його світогляд, важливим елементом якого є правосвідомість. Правосвідомість допомагає правильно зрозуміти і тлумачити норму права, що підлягає застосуванню, оцінити зібрані в справі докази тощо. Гарантією об'єктивності внутрішнього переконання судді є принцип незалежності суддів і процедура оцінки доказів: незалежно від стороннього впливу, з огляду на сукупність наявних доказів, кожне з яких не має заздалегідь установленої сили. Слід зазначити, що внутрішнє переконання ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні наявних у справі доказів;
2) об'єктивний розгляд доказів - це відсутність зацікавленості суду в справі, що розглядається, упередженості Й упередження під час оцінки доказів. У плані дотримання можливості об'єктивного дослідження доказів закон передбачає правила про відвід судді. Відсутність зацікавленості в результаті розглянутої справи дає змогу суду розглядати докази всебічно. Якщо представники сторін діють у рамках власних правових позицій і досліджують докази відповідно до своїх вимог чи заперечень, то суд, будучи незацікавленим у результаті спору, досліджує докази всебічно: як з боку позивача, так і з боку відповідача. Всебічність означає врахування доводів усіх осіб, що беруть участь у справі, дослідження й оцінку доказів не з позиції однієї зі сторін, а з позиції незалежного арбітра;
3) повний розгляд доказів - наявність доказів, достатніх для висновку суду в справі, і оцінка всієї сукупності наявних у справі доказів. До того ж суд може запропонувати особам, що беруть участь у справі, представити додаткові докази.
2. Усі докази, які оцінюються судом, мають для нього однакову силу. Жодні докази не мають для адміністративного суду наперед встановленої сили. Це положення закону важливе, оскільки лише в результаті оцінки доказів у сукупності можна постановити правильне рішення в адміністративній справі.
3. Оцінка доказів є розумовою, пізнавальною діяльністю адміністративного суду, що полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів і здійснюється за його внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин конкретної адміністративної справи в їх сукупності на підставі принципів адміністративного судочинства.
До того ж суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, що є запорукою постановлений справедливого рішення адміністративним судом.
36. Поняття та види доказів в адміністративному процесі.