Короткий термінологічний словник
Історичне мовознавство —див. ДіахронГчне мовознавство. ЙмовГрнісна сема —див. ПотенцГйна сема. Категоризація(англ. саіе^огіїаііоп, від грец. каІе£огіа — ознака) — підведення явища, об'єкта, процесу тощо під певну рубрику досвіду (категорію) і визнання його членом цієї категорії, а також процес утворення і виділення самих категорій, членування зовнішнього і внутрішнього світу людини відповідно до сутнісних характеристик його буття й існування, упорядковане представлення різноманітних явищ через зведення їх до меншого числа розрядів або об'єднань. Категорія(грец. каІе£огіа — ознака) — 1) одна з пізнавальних форм мислення людини, яка дозволяє узагальнити її досвід і здійснювати його класифікацію; 2) у когнітивній лінгвістиці — когнітивна структура, концептуальний клас, що складається з елементів — членів категорії, об'єднаних «родинною подібністю». Категорія стану— незмінні слова, які означають стан і вживаються у функції співвідносного з присудком головного члена односкладного речення. Синонім: предикатйви. КвазісинонімГя(лат. ді/аз/ — ніби, майже, немовби і синонімія) — див. ГіпонімГя. Квантитативна типологія мов(лат. ^иапШаз — кількість) — типологія, воснову якої покладено статистичні індекси, які відображають ступінь наявності врізних мовах тієї чи іншої якісної ознаки. Керування— тип синтаксичного зв'язку, коли одні граматичні значення стрижневого слова викликають у залежному слові інші, але конкретно визначені граматичні значення, тобто форма залежного слова повністю зумовлюється стрижневим словом. Кібернетична лінгвГстика— лінгвістика, яка розглядає мову як одну з керуючих і керованих систем; мова інтерпретується як система правил творення, перетворення і комбінування її одиниць. КГлькісні методи в мовознавстві— використання підрахунків і вимірювань при вивченні мови і мовлення. Класема— найбільш узагальнена за змістом сема, що відповідає значенню частини мови (предметність, ознака, дія тощо). Класифікаційні категорії—граматичні категорії, які характеризують ціле слово, є його постійною ознакою і служать рубриками класифікації слів (напр., категорія роду іменника, категорія виду дієслова тощо). Когезія(лат. соїіаезиз — зв'язаний, зчеплений) — засоби зв'язності втексті (повтори, дейктичні йанафоричні слова, сполучники, пс> рядок слів тощо). Когнітивна лінгвГстика(англ. со£піїіоп — знання, пізнання; пізнавальна здатність) — мовознавчий напрям, в якому функціонування мови розглядається як різновид когнітивної (пізнавальної) діяльності, а когнітивні механізми та структури людської свідомості досліджуються через мовні явища. Когнітивна модель— 1)концепція мови як різновиду когнітивно-го процесу; 2) модель розуміння тексту як результату природної обробки мовних даних; 3) характеристика процесу категоризації у мові (про-позиційні, схематичні, метафоричні й метонімічні моделі). Когнітивна семантика— теорія значення, яка стверджує, що значення мовної одиниці не може бути зведеним до об'єктивної характе-ризації позначеної нею ситуації і тому необхідно враховувати й ракурс, що обирається концептуалізатором при розгляді ситуації і способу її вираження. Короткий термінологічний словник Когнітйвна функція мови (лат. со£позсо — пізнавати) — див. Гносеолопчна функція мови. Когнітолбгія (англ. со£піІіоп — знання, пізнання; пізнавальна здатність і грец. Іб£оз — слово, вчення) — інтегральна наука про когнітив-ні (пізнавальні) процеси у свідомості людини, що забезпечують оперативне мислення та пізнання світу. Код (франц. сосіе) — система символів для передавання, обробки й зберігання різної інформації; спосіб запису інформації. Коментатйв (лат. соттепіаіог — пояснюю, тлумачу) — див. Пере-повіднйй спосіб. Компаративний метод (лат. сотрагаїмиз — порівняльний) —див. Порівняльно-історйчний метод. Компонент значення —див. Сема. Компонентний ана'ліз (лат. сотропепз — той, що складає) — методика дослідження плану змісту значеннєвих одиниць мови з метою розщеплення значення на мінімальні семантичні складники (компоненти). Комп'ютерна лінгвГстика — див. Обчислювальна лінгвГстика. Комунікативна лінгвГстика — напрям сучасного мовознавства, що вивчає мовне спілкування, яке складається з таких компонентів, як мовець, адресат, повідомлення, контекст, специфіка контакту та код (засоби) повідомлення. Комунікативна функція мови (лат. соттипісаііо — повідомлення, зв'язок) — функція спілкування між людьми, народами. Комунікативний синтаксис — синтаксис, об'єктом якого є актуальне членування речення, комунікативна парадигма речень, типологія висловлень тощо. Комунікатйвність речення — одна з основних ознак речення, яка полягає у співвіднесеності його семантики з логічним судженням і здатності входити до будь-яких форм спілкування, вписуватися в конситуа-цію мовлення. Комутація (лат. соттиіаїю — зміна) — співвідношення між двома знаками мови, за якого одиниці плану вираження цих знаків перебувають у такій самій відповідності, як і одиниці плану змісту цих знаків. Конатйвна функція мови (лат. соп-паіиз — народитися (виникнути) разом, одночасно; бути вродженим) — функція засвоєння. Конвергенція (лат. сопчег&о — сходжусь, наближаюсь) — 1) збіг двох чи більше звуків мови в один звук; 2) зближення і збіг двох мов Унаслідок контактування. Конверсйви — слова, які передають двобічні суб'єктно-об'єктні відношення в лексико-семантичній системі. Конверсія (лат. сопуєгзіо — обертання, перетворення) — 1) у семантиці— зображення однієї ситуації поперемінно з двох протилежних сторін {Роман купує у Степана книжку— Степан продає Романові книжку); 2) у словотворенні — спосіб словотворення без використання спеціальних словотвірних афіксів, перехід слів із одної частини мови в іншу. Конкретне мовознавство — мовознавство, яке вивчає окремі (конкретні) мови (україністика, русистика тощо). Конотація (лат. со (п) — префікс, що означає об'єднання, сумісність, і поіаііо — позначення) — додаткові семантичні і прагматичні особливості («співзначення») лексичного значення та значень інших мовних рівнів, які нашаровуються на їхній предметно-поняттєвий аспект. Конститутивна функція фонем (лат. сопзіііиіиз — визначений) — функція, пов'язана зтворенням одиниць вищого рівня — морфем і слів. Короткий термінологічний словник Конструктивне мовознавство(лат. сопзігисііо — побудова, складання) — мовознавство, яке вивчає мову, н структуру на відміну від функціонального мовознавства, яке вивчає мовлення. Конструктивний синтаксис(лат. сопзігисііо — побудова, складання) — синтаксис мови (не мовлення); вивчає речення як структурні схеми. КонструкцГйна граматика— граматика, яка при інтерпретації форми та змісту висловлень і фраз враховує не тільки форму і зміст їхніх складників, а й значення самих конструкцій, які накладають певні обмеження на складники. Контекст(лат. сопіехіиз — поєднання, зв'язок) — мовне оточення або ситуація, в яких уживається лінгвальна одиниця. Контенсйвна типологія мов(англ. сопіепі — зміст) — типологія, зорієнтована на зміст, семантику (на семантичні категорії мови і способи їх вираження). Контрастйвна лінгвГстика —див. Зіставне мовознавство. Контрастйвний метод —див. Зіставнйй метод. Контрастна дистрибуція(франц. сопігазіе — протилежність) — дистрибуція, коли мовні одиниці перебувають у тих самих оточеннях, але мають різне значення (дім — дим —дум —дам). Конфронтатйвна лінгвГстика —див. Зіставне мовознавство. Концепт(лат. сопсеріиз — думка, поняття) — у когнітивній лінгвістиці — одиниця ментальних або психічних ресурсів свідомості і тієї інформаційної структури, яка відображає знання й досвід людини; оперативна змістова одиниця пам'яті, ментального лексикону, концептуальної системи і мови мозку (Ііп£иа тепіаііз), усієї картини світу, відображеної в мозку людини; відомості проте, що індивід знає, припускає, думає, уявляє про об'єкти світу. Концептуалізація(англ. сопсеріиаіііаііоп, від лат. сопсеріиз — думка, поняття) — поняттєва класифікація; процес пізнавальної діяльності людини, який полягає в осмисленні інформації, що надходить до неї, і призводить до утворення концептів, концептуальних структур і всієї концептуальної системи в мозку людини; процес структурації знань і виникнення різних структур представлення знань із деяких мінімальних концептуальних одиниць. Концептуальна система—сукупність усіх концептів, наявних у розумі людини, їх упорядковане об'єднання. Концептуальний аналіз— у когнітивній лінгвістиці — методика дослідження концептів на основі сполучуваності відповідних лексем, а також більш широких контекстів їх вживання. Копенгагенський структуралГзм —див. Глосематика. Кореляти вні опози ції фоне'м(лат. со — префікс, що означає об'єднання, спільність, сумісність, і геїаііо — відношення) — опозиції, члени яких розрізняються тільки однією ознакою, а за всіма іншими — збігаються. Кореляція(лат. соггеїаііо — співвідношення) — 1) ряд фонематичних опозицій за однією диференційною ознакою; 2) взаємна зумовленість, семіологічна залежність двох чи більше одиниць мови. Кореневі мови —див. Ізолюючі мови. Корінь— основна, єдина обов'язкова для кожного слова морфема, що є носієм його лексичного значення, повторюється в усіх граматичних формах і споріднених словах. Креольські мови(франц. Сгеоіе, від ісп. сгіоііо — людина мішаного походження, від батьків двох рас) — мови, сформовані на основі піджинів і які стали рідними для певного колективу їх носіїв. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|