Здавалка
Главная | Обратная связь

Індія — британська колонія



Індія була британською колонією. Нею управляв генерал-губернатор, який мав також титул віце-короля і підпорядкову

вався безпосередньо англійському уряду. Колонізатори створили ефективний бюрократичний апарат. Індія поділялась на провінції на чолі з губернаторами або верховними комісарами. Крім того, там залишилось близько 600 князівств - «туземних держав», які тримались під постійним наглядом.

Англійські колонізатори підтримували кастовий поділ індійського суспільства. Близько600 млн. населення належало до нижчих каст - найбільш пригнобленої частини народу. В країні існувало три політичні партії загальношдійського масштабу: Індійський національний конгрес. Мусульманська ліга і Хінду махасабха (Великий союз індусів). ІНК виник у 1885 р. як партія національної буржуазії. В ньому існували угруповання «поміркованих», що виступали за співробітництро і компроміс з англійськими властями, і «крайніх», які вимагали масових дій проти колонізаторів з метою досягнення незалежності Індії. Мусульманська ліга виражала інтереси князів, священнослужителів ісламської фундаменталістської орієнтації і виступала за особливі права мусульман. Такою ж релігійно-шовіністичною організацією був Хінду махасабха. Колонізатори використовували ці партії для розпалювання індо-мусульманської ворожнечі та релігійного фанатизму.

Перша світова війна мала для Індії тяжкі наслідки. В армію було мобілізовано 1,5 млн. індійців, загинуло близько 700 тис. чол. Борг країни зріс із 192 млн. рупій в 1914 р. до 1 млрд. 325 млн. рупій в 1918 р.

Водночас укріпилися економічні позиції індійської національної буржуазії. Кількість підприємств з початку XX ст. до 1919 р. зросла більш як у 5,5 рази, а чисельність робітників на них - у 3,5 рази. Кількість зареєстрованих компаній зросла в роки війни на 300 одиниць, сума капіталів усіх компаній збільшилась з 721 млн. до 1066 млн. рупій. Переважала легка, в основному текстильна, промисловість. Але були і винятки. В 1911 р. в Біхарі індієць Тата побудував перший металургійний завод, а в 1915 р. - першу гідроелектростанцію. Вони відіграли надзвичайно важливу роль у національному підприємництві.

Індійська національна буржуазія вимагала розширення своєї участі в управлінні країною. Зняття перешкод для розвитку економіки, захисту від іноземної конкуренції на зовнішньому та внутрішньому ринку. В роки війни вона проводила курс «доброзичливої опозиції», сподіваючись, що колонізатори проведуть реформи, які будуть відповідати як їх інтересам, так і національним інтересам Індії. Ці надії не справдились, метрополія пішла лише на незначні поступки, якими вона розраховувала ослабити національно-визвольний рух.

В 1919 р. був прийнятий Акт про державне управління Індією (Акт Монтегю-Челмсфорда). При віце-королі створювався

дорадчий орган - центральні законодавчі збори, члени яких частково обирались, частково призначались. Встановлювалась багатоступенева і цензова система виборів. Виборче право одержало трохи більше 1% населення. Віце-король визначав час скликання зборів, період роботи і питання, що підлягали обговоренню. Рішення законодавчих зборів мали характер рекомендацій і не були обов'язковими для виконання. На місцях створювались провінційні законодавчі збори, підпорядковані англійським губернаторам. Індійці дістали змогу займати другорядні пости в системі колоніальної адміністрації. Одночасно був прийнятий закон Роулетта, який забороняв свободу слова, зборів, демонстрацій, встановлював жорсткий поліцейський режим, надавав віце-королю і губернаторам провінцій право заарештовувати і висилати без пред'явлення звинувачення і без суду будь-яких осіб.

Махатма Ганді







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.