Прихід ПАСВ до влади. Соціально-економічш і політичні

Найбільш впливові партії Іраку - комуністична і баасистсь-ка - вели наполегливу боротьбу за маси, проголошуючи однакову кінцеву мету - побудову соціалізму. -Комуністи виступали зі

224

класових позицій і висували малозрозумілу ідею диктатури пролетаріату. Серед них було багато курдів, представників інших національних і релігійних меншин, тому вони бачили в панарабізмі загрозу своїм правам. ПАСВ пропагувала ідеї арабського соціалізму й арабської єдності. Боротьба за вплив на різні соціальні прошарки закінчилась перемогою баасистів.

17 липня 1968 р. в результаті державного перевороту ПАСВ прийшла до керівництва країною- Влада перейшла до рук Ради революційного командування, яку очолив генерал Ахмед Хасан аль-Бакр. Його заступником був призначений Саддам Хусейн. В 1970 р. набрала чинності тимчасова конституція країни. Вона проголосила Ірак суверенною народно-демократичною республікою. Вищим органом державної влади визначалась Рада революційного командування, її голова був одночасно президентом, прем'єр-міністром, верховним головнокомандувачем армії. Створювався парламент з обмеженими повноваженнями. Нове керівництво Іраку заявило про соціалістичну орієнтацію в подальшому розвитку країни.

Ваасисти провели радикальні перетворення в економіці. За рахунок націоналізації створювався державний сектор у промисловості, увага приділялась таким галузям, як нафтовидобувна, нафтопереробна, газова. Була здійснена націоналізація іноземних нафтових компаній, що дало державі потужне джерело фінансування. В той час Ірак контролював четверту частину розвіданих запасів нафти. До 1980 р. його прибутки від експорту нафти оцінювались у 20-26 млрд. дол. на рік. Значна частина цієї суми направлялась на створення сильної боєздатної армії з найпередовішим озброєнням. СРСР надав Іраку допомогу в будівництві понад 80 господарських об'єктів, в т.ч. заводу сільськогосподарських машин, електротехнічного заводу, заводу антибіотиків, нафтопроводів, залізниці Багдад - Басра, каналу оз. Тартар - р. Євфрат. За сприяння СРСР введені в експлуатацію нафтопромисли Північна Румейла, Лукейс і Нахр-Умр загальною проектною потужністю 46 млн. т нафти на рік. Радянською стороною підготовлено понад 50 тис. іракських спеціалістів.

У ході аграрної реформи земля вилучалась у поміщиків за викуп і передавалась ^безземельним і малоземельним селянам. Організовувались кооперативи і великі сільськогосподарські комплекси. Проводились масштабні соціальні програми, здійснювалась ліквідація неписьменності, створювались доступні системи освіти і охорони здоров'я. Була вирішена житлова проблема і ліквідоване безробіття. Прибутки на душу населення зросли з 92,3 динара в 1969 р. до 763,8 динара в 1979 р. (у 8,2 рази). На першому етапі своєї діяльності баасистський режим пішов на діалог з усіма патріотичними силами країни. Хартія національних

дій декларувала необхідність політичного співробітництва. В 1972 р. два представники компартії ввійшли до уряду. Був створений Прогресивний національно-патріотичний фронт, який об'єднав ПАСВ, КПІ, Демократичну партію Курдистану.

Певні кроки були зроблені для вирішення курдської проблеми. В 1970 р. курдські лідери й уряд підписали «Декларацію про автономію курдів». Положення про курдську автономію зафіксоване в конституції Іраку. За заковом 1974 р. створювався Курдський автономний район із центром у місті Ербіль, якому надавалося право мати місцеве самоврядування, законодавчі і виконавчі органи. Одночасно від Курдистану відділявся ряд нафтоносних територій.

Лідери ПАСВ одним із своїх головних завдань вважали встановлення повного контролю над суспільством, ліквідацію опозиції, досягнення монополії на владу. Тому короткий період співпраці з іншими політичними силами завершився їх розгромом. Баасизація почалася з армії. Всі нелояльні режиму військовослужбовці звільнялись або направлялись служити їв Курдистан. У військові навчальні заклади приймались лише члени ПАСВ, які підписували спеціальне зобов'язання працю* вати в інтересах партії, в разі його порушення вони підлягали смертній карі. Для успішного просування по службі мали значення національна і релігійна належність. На вищі пости призначались офіцери за принципом особистої відданості лідерам країни. Баасизація охопила державні органи, громадські організації, профспілки, систему освіти і культури. Відбувалось типове для тоталітарних режимів зрощування партійного і державного апарату, зосередження влади в руках партійних діячів. В ПАСВ була створена партійна служба безпеки і партійна розвідка. Будь-яке порушення статуту вело до суворих покарань. За кримінальним кодексом, розробленим під особистим контролем С. Хусейна, смертна кара встановлювалась за приховання членом ПАСВ його колишньої партійної належності, вступ до ПАСВ при одночасних зв'язках а іншими партіями і організаціями, вихід із ПАСВ і вступ до іншої партії, схилення члена ПАСВ до виходу з партії. Постійно здійснювались партійні чистки, репресії проти недавніх впливових партійних діячів. За законом № 35 від 1977 р. позбавлялись громадянства «всі особи, що перебували у ворожій політичній, економічній або інтелектуальній опозиції до революції та її програми». Закон давав юридичне обґрунтування репресіям.

Політика баасизації етнічних меншин поєднувалась із їх насильницькою арабізапією. У першу чергу це стосувалось курдів. Уздовж кордонів з Іраном і Туреччиною встановлювалась «зона безпеки», курдське населення звідти виселялось. Курдські по-

літичні і громадські організації заборонялись, а засоби масової інформації закривались. Протягом 1975-1977 рр., за різними даними, з Курдистану було депортовано 300-350 тис. чол., знищено 240 сіл. Жорстоких ударів зазнала шиїтська община Іраку та її релігійно-політична організація «Ад-Дава» (Заклик). У 1977 р. відбулися масові виступи шиїтів проти переслідування. Вісім шиїтських лідерів - п'ятеро духовних і троє світських -були засуджені до страти. У 1980 р. ЗО тис. шиїтів були вислані в Іран, а за належність до «Ад-Дава» вводилась смертна кара.

Після розправи з курдами і шиїтами ПАСВ став непотрібним блок з ІКП. У 1978 р. була страчена група комуністів та їх прихильників (31 чол.), за звинуваченням у політичній діяльності в армії. Тисячі комуністів оголошувались «іноземними агентами», «зрадниками іракської батьківщини» і засуджувались до смерті. ІКП була розгромлена і пішла в підпілля.

У зовнішній політиці Ірак орієнтувався на СРСР. У 1972 р. був укладений договір про дружбу і співробітництво між обома країнами. З 1958 р. розпочалися радянські поставки зброї Іраку. За допомогою СРСР і західних країн Ірак створив могутню армію. У близькосхідному конфлікті він займав непримиренну антиізраїльську позицію. Залишались Труднощі у відносинах з Іраном і Туреччиною через переслідування шиїтів і політику з курдського питання.