Главная | Обратная связь

День XXI Набоженство за душі померлих — засіб для власного освячення

"Чоловік милосердний творить добро собі самому" (Прип. 11, 17).

1. Любов є як доповненням закону (пop. Рим. 13, 10), так і святістю душ. Набоженство за душі померлих - дієве виявлення любові Бога та ближнього. Хто довго практикує це набоженство, той довго плідно працює над своїм власним освяченням. Так само можемо сказати про інші чесноти, які виховуємо в собі під час того набоженства, а саме: про віру і надію, як це бачимо з попереднього розважання. Це набоженство будить у нас дух покути й ревності, звертає нашу увагу на невеликі прогрішення та заохочує до добрих учинків, щоби, скільки маємо можливості в цьому житті, вже винагороджували за дочасні кари, за наші гріхи. Учить нас покори, без якої навіть найкращі наші вчинки не можуть бути до вподоби Богові, бо в тій відправі немає нічого, що могло б улещувати нашу власну любов, адже не бачимо її результату і мало звертаємо уваги на себе. Вона є тим стимулом, аби ми перебували самі в собі, бо наставляє нас на те, щоб плід відкуплення жертвувати за душі померлих. Зближує нас з духом тих душ, чинить так, що переймаємося їхніми почуттями, засвоюємо їхній спосіб мислення. Через це все послаблюється в нас відчуття світу, а життя ласки щораз більше розвивається і вдосконалюється. Отже, хто може заперечити, що довголітні відправи за ті душі й активне співчуття до них сильно та дієво причиняться до нашої святості?

2. Кожний добрий учинок з любові до ближнього містить в собі, як і всі добрі вчинки, потрійний плід:

а) Заслуговує нагороду. Ісус Христос сам обіцяв нагороду в небі за кожний такий учинок, хоч би найменший: "Хто напоїть, як учня, одного з цих малих тільки кухликом холодної водиці, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди" (Мт. 10, 42). Кожен з тих учинків здобуває нам ласку Божу, сильніше скріплює приязнь з Богом і дає нам право нагороди в небі;

б) Запевняє осягнення того, чого ми для себе або для інших просимо, і Божу поміч;

в) Є винагородженням, бо завжди поєднаний з якоюсь працею. Таким чином, кожним учинком сплачуємо борг Божій справедливості. Лише цей третій плід наших добрих учинків жертвуємо душам померлих, тобто відкуплення, а перші два залишаються для нас. Отож ці добрі справи, які чинимо за душі померлих, спричиняються до нашого освячення і щастя.

3. Так, саме жертва плоду винагородження наших добрих учинків за душі померлих причиняється до нашої святості. Бо любов, передусім, надає справжньої вартості нашим учинкам. Чим більше походять з почуття любові, тим вони миліші Богові, а для нас мають більшу заслугу. Власне, любов до Бога і любов до тих душ - основа добрих учинків, любов, яку в такій мірі не можемо виявити нікому, хто терпить на землі. Тому, чим більше ми для них жертвуємо, тим більше отримуємо для себе ласки і заслуги і святості. Стаємо милішими для Ангелів і Святих, Непорочної Діви Марії і самого Господа Бога, бо всі вони радіють з їхнього визволення.

Молитва

Поручаємо Тобі, Господи, душі Твоїх слуг і слугинь, щоб вічно жили для Тебе ті, які вмерли для світу. Пробач їм, з ласки Свого Милосердя, якщо на землі через людську свою слабкість чим-небудь провинилися. Через Христа Господа нашого. Амінь.

П'ять "Отче наш", п'ять "Богородице Діво" і <a href=«#zith»>акти зітхання</a>.

Приклад

В об'явленнях св. Мехтильди читаємо, що коли та свята якось роздумувала про те, якою незмірно великою є Божа доброта, Ісус Христос сказав до неї: "Іди і придивися до найменшого з усіх спасенних, які перебувають у небі, бо в ньому можеш пізнати всю мою доброту". Після того духом була перенесена до неба, і коли там уважно розглядалася, щоб побачити того, про кого їй говорив Господь, підійшов до неї муж, повний королівської пишності та величі. Лице його було гарне, благородне й осяяне. При тому, був надзвичайно привабливий. Запитала його, ким він є і яким способом дійшов до такої надзвичайної краси. На то відповів: "На землі я був злочинцем і вбивцею. Але поступав скоріше із несвідомості звички, яку перейняв від своїх батьків, а не з переконання. Через покуту, накінець, зазнав милосердя. Але перед тим сто років перебував у чистилищі і багато терпів для свого очищення. Тепер незаслужена доброта Божа завела мене сюди, на вічний спочинок".

День XXII
Вдячність душ у чистилищі своїм доброчинцям

"Коли чиниш добре, знай, кому чиниш, і буде велика ласка в добрах твоїх"

(Прип. 12, 1).

1. Вже на землі ті душі любили нас як товаришів свого паломництва, як співвідкуплених через Ісуса Христа, як дітей того самого Отця, який є в небі; любили нас як знайомих, доброчинців, приятелів, рідних, але наскільки більше люблять нас тепер, коли набагато ясніше пізнають причину любові. А якщо ми, хоч і грішні й боржники стосовно Бога, в цьому житті можемо молитися за себе навзаєм, то чому ті душі не можуть молитися за нас?

Ця думка достовірна. Її обстоюють багато теологів: Беллярмін, Суарез. В неї вірить католицький люд. Святе Письмо пише, що "первосвященик Онія і пророк Єремія на другому світі молилися за своїх, що живуть на землі" (2 Мак. 15, 14). Свята Катерина з Болоньї запевняє, що в різних справах взивала про допомогу душі у чистилищі й була вислухана, навіть частіше та скоріше, ніж святими. Папа Бенедикт XIII оповідає, що о. Альфонс Кортезі, Товариство Ісуса, довго страждав через несподівані спокуси, хоча боровся з ними різними способами. Аж, урешті, звільнився від них, коли, за порадою Пречистої Діви Марії, яку просив про допомогу, почав ревно молитися за душі померлих. Подібно оповідають особи, досвідчені в духовному житті: коли у всьому розчаровуються, звертаються до душ у чистилищі і стають вислуханими. Бо чому ж Господь не мав би вислухати тих улюблених святих душ, якщо вони з місця своєї покути зі вдячністю і любов'ю моляться до Нього за нас?

2. Якщо ті душі навіть у чистилищі, де відлучені від Бога, терплять в ув'язненні, люблять нас, то наскільки більше любитимуть нас, коли через наші відкуплення будуть визволені з місця покарання, постануть перед Божим троном і як святі, як царі радітимуть у небі! Хто може висловити, які почуття вдячності наповнюють душу, якій Ангел звіщає звільнення і те, що спричинилася до цього та чи інша особа. Тим більше почуватимуть себе вдячними, тим палкішою буде їхня любов, чим більші були терпіння, від яких їх звільнено, чим більше добро, яке випало на їхню долю. А що, коли тим доброчинцем є особа, якій ніколи ніякої прислуги не вділили, яка їх ніколи не знала, яка молилася за душу на їхньому похороні або на Службі Божій за померлих, на їхньому невідомому гробі або в День Поминальний, або через те, що була членом того самого братства чи згромадження, або через те, що померли далеко від своєї Батьківщини й опущені своїми. Тим більше, якщо то був їхній неприятель, ненависть якого вони стягнули на себе, а тепер він їм пробачив і думає про своє та їхнє спасіння. Хто може розповісти, з якою сердечністю і любов'ю визволена душа буде вставлятися за свого визволителя. Щасливий, хто має перед Божим троном хоч би одного такого приятеля. Напевно, може сподіватися, що буде спасенний і швидко визволиться з чистилища. Направду, хоч би ми не мали жодних інших побуджень, цього одного достатньо, щоб нас запалити до милосердних учинків стосовно померлих душ.

3. Ісус сказав: "Придбайте собі друзів мамоною неправою, щоб, коли її не стане, вас прийняли в намети вічні" (Лк. 16, 9). Тими.друзями є вбогі, але не всі вбогі цього світу ввійдуть до Царства Небесного. Проте душі у чистилищі, хоч би найбідніші від усіх бідних, мають ту впевненість, що ввійдуть до неба. Це вони, згідно обітниці Ісуса Христа, "приймуть нас в намети вічні". З якою радістю там нас приймуть, запровадять перед трон вічного Бога і будуть в Його огляданні щасливі разом з нами! Аде радісне відчуття вдячності і любов в них не зменшується, а зростає в тій мірі, в якій зростає відчуття щастя від все більшого наближення до трону Божого. Цю радість поділяють з нами наші й їхні Ангели Хоронителі, особливо Пречиста Діва Марія. Як турботлива мати, хворому і терплячому синові якої ми запевнили полегшення й порятунок, так і Марія вставлятиметься перед Ісусом за тими, які потішали та рятували душі померлих Її слуг і дітей. Господь Бог тим готовніше вислухає Її молитви, чим милішою для Нього є чеснота вдячності.

Молитва

Змилуйся, просимо, о Господи, над душами Твоїх слуг і слугинь, за які складаємо Тобі Святу Жертву, й усильно благаємо Твою Велич, щоб вони, задля переблагальної Святої Жертви, удостоїлися вічного спочинку. Через Христа Господа нашого. Амінь.

П'ять «Отче наш», п'ять «Богородице Діво» і <a href=«#zith»>акти зітхання</a>.

Приклад

Папа Бенедикт XIII розповідає, що свята Бригіда запевняла, що з глибини чистилища чула вигук: "Щедро буде винагороджений той, хто принесе нам полегшення в цьому терпінні". Іншого разу виразно почула голос, який взивав: "О Боже, стократно нагороди тих, які своїми молитвами приходять до нас на допомогу і з усіх сил наближають нас до Твого Божого Світла". Та ж свята оповідала, що чула від Ангелів такі слова: "Той щасливий на землі, хто допомагає душам у чистилищі своїми добрими вчинками і фізичним терпінням".

Ще зовсім недавно один шляхетний християнин у Парижі старався навернути до Бога смертельно хворого старця. Намагався проханнями і закликанням схилити його до примирення з Богом і до прийняття святого Причастя, але все надаремно. Тоді прийшла йому думка, щоб у тій справі звернутися до душ в чистилищі. Зобов'язався тоді, що замовить певну кількість Святих Літургій за душу найбільш опущених, але з тою умовою, щоб та душа випросила ласку жалю хворому старцеві. І ось уже того самого дня старий грішник попросив священика і виконав усі приписи доброго християнина, після того помер у щирій покуті.

День XXIII
Велика заслуга набоженства за душі у чистилищі

"Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя" (Мт. 5, 7).

1. Серед добрих учинків найбільш заслуговують на увагу вчинки милосердя, або любові ближнього, бо справжня любов до ближнього проявляється у вчинках, виконаних задля Бога, а тому містить у собі любов Божу: "увесь-бо закон міститься у цій одній заповіді: "люби ближнього твого, як самого себе" (Гал. 5, 14). Власне, про добрі вчинки згадує Вічний Суддя, коли праведних буде небом нагороджувати (пop. Мт. 25).

Отже, всі чини милосердя, в повній мірі, закладені в набоженстві за душі померлих. Воно заспокоює голод душі, бо для спраглих оглядання Бога відкриває небо і дає Ісуса - Хліб Ангелів. Воно заспокоює їхні прикрі почуття, бо відкриває джерело води, яка освячує життя вічне. Воно запроваджує їх до вічних осель і запевняє їм миле прийняття. Воно навідує їх на ложі мук очищуючого полум'я. Воно звільнило їх з усамітненого ув'язнення і запроваджує до неба. Нарешті, без порівняння, більше послужимо тим душам, вводячи їх до вічного спочинку, аніж коли їхнє мертве тіло ховаємо в лоні землі. Щасливий той, хто на питання Справедливого Судді про добрі вчинки зможе представити Йому душу, яку визволив із чистилища. Якщо Ісус Христос запевняє, що кожний учинок милосердя, засвідчений нещасливій людині, так потрактує, якби це засвідчено Йому Самому, то не можна сумніватися, що будь-який учинок милосердя на користь душам у чистилищі буде перейнятий так само: "Ходи, благословенний, - скаже Син Чоловічий до такого, - ходи, бо коли Я у тюрмі був ти відвідав Мене" (Мт. 25, 36)

2. Відповідно за душі померлих не тільки сповняємо всі вчинки милосердя, але ще досконало їх виконуємо. Бо виконуємо їх в наміренні тих, які їх потребують більше, ніж найнещасніші люди на землі, і в наміренні тих душ, які особливо милі Богові! Надто ті вчинки милосердя супроводжують обставини, яких аж надто часто не вистачає всім іншим, зрештою, добрих учинків. Вони натхнені вірою і нерозривно пов'язані з покорою. Якщо приходимо із допомогою убогим, то так, нераз, чинимо тому, що їхні терпіння викликають наше співчуття, або навіть через те, що нам надокучає їхня настирливість. Під час набоженства за душі померлих, скоріше, сама віра впливає на наші серця. Нічого тут не промовляє до наших почуттів, і хоча страшні ті терпіння, але бачимо і відчуваємо їх лише через віру. Інколи наша власна любов применшує значення наших учинків і позбавляє їх заслуги, бо через них хочемо заслужити пошану і вдячність наших ближніх. Набоженство за душі померлих - це дійство, скоріше, скрите. Ані інші, ані ми самі не бачимо його плоду, і тому воно мало підкріплює нашу зарозумілість. Цей вид любові ближнього - надприродний у своїй основі, своїй меті. Яка велика його заслуга! Якщо кухлик холодної води, поданий з любові, отримає свою нагороду, то наскільки щедрішим буде винагороджене милосердя, яке виявляємо тим душам.

3. Довіра, котру покладаємо на Боже милосердя, теж підносить заслуги добрих учинків. Власне, тим набоженством виявляємо найвищу довіру. Молимося за душі померлих з тим переконанням, що це для них дуже корисно, проте ніяких результатів не бачимо. Все виконуємо тільки з довірою у милосердя Боже. Св. Амброзій говорить: "Що-небудь чинимо з любові для душ померлих - замінюється для нас на ласки, а по смерті збираємо з цього стократні плоди".

А ці гідні подиву і повні заслуг учинки милосердя може виконати кожний в будь-який час і в дуже легкий спосіб. Хто не хотів би вжити всіх засобів, аби прийняти для себе таке святе, спасенне, повне заслуг набоженство.

Молитва

О Боже, Який даєш життя і тіло людське воскресінням освячуєш, Ти дозволив грішникам у молитві звертатися до Тебе, а тому просимо: вислухай нашу гарячу молитву, яку приносимо за душі слуг і слугинь Твоїх, звільни їх з терпінь чистилища і введи в гроно Святих Твоїх. Дай, о Господи, щоб зодягнулися в небесні шати й утішалися радістю раю. Амінь.

П'ять "Отче наш", п'ять "Богородице Діво" і <a href=«#zith»>акти зітхання</a>.

Приклад

В Отранто, місті колишнього королівства Неаполь, одна особа почула, як проповідник з Чину Отців Кармелітів говорив, що ті, які побожно носять Параман Кармелітський і виконують усі необхідні приписи, в суботу, по смерті, за посередництвом Пречистої Діви Марії, будуть визволені від вогню чистилища. Отже, ца особа вступає до братства Святого Параману і просить Пречисту Діву, щоб виєднала їй ту ласку, аби померла в суботу, і щоб без зволікань була визволена з чистилища. Справді, померла в суботу, так як собі того бажала. Коли її дочка, дуже засмучена після втрати такої доброї матері, молилася за упокій її душі, прийшов до неї один відомий слуга Божий, про якого говорили, що Господь обдарував його особливими ласками, і промовив до неї: "Не плач, бо ручаюся, що та, яку ти так любила, за заступництвом Пречистої Діви визволена з чистилища і прийнята до грона вибраних".

День XXIV
Що потрібно, аби допомогти душам у чистилищі?

"Без мене нічого не можете чинити"

(Ів. 15, 5).

1. Набоженство за душі померлих не повинно обмежуватися тільки співчуттям, бо це ні нам, ні душам нічого б не допомогло. Щоб можна було назвати його ефекивним, мусить проявитися в дії, як і в любові, що є його підставою. "Якщо в серці є любов, проявляється вона в діях" (св. Григорій). Якщо вчинки милосердя повинні допомогти душам у чистилищі, якщо повинні погасити їхній вогонь чистилища або хоча скоротити його тривалість - то, перш за все, ті вчинки необхідно виконувати в стані освячуючої ласки. Нерідко люди моляться і багато чинять для тих душ, особливо в День Заупокійний, або під час якогось похоронного набоженства, відвідують гроби померлих, прикрашають їх квітами, вінками, запалюють свічки чи то відповідно до звичаю, щоб сподобатися іншим, чи то з особливої приязні до померлих. Але якщо ті вчинки ми сповняємо в стані тяжкого гріха, то душі не отримують від нас ніякої допомоги. В такому стані не можна нічого вчинити, що заслуговує на майбутнє життя, нічого, що в очах Божої справедливості мало би вартість відкуплення. Спаситель промовляє (Ів. 15, 5): "Я виноградина, ви - гілки. Хто перебуває в мені і я в ньому, той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого не можете чинити". А св. Павло так пише до Корінтян (1 Кор.13, 3): "І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав Моє тіло на спалення, але не мав любові, я не мав би ніякої користі". Таку любов можемо осягнути, перебуваючи в стані освячуючої ласки. Отже, як на інших можемо її перенести, як можемо іншим уділити того, чим самі не володіємо? Св. Франциск Ксаверій промовляв до тих, хто недавно навернувся: "Пам'ятайте про своїх братів, які терплять на тому світі. Святий запал вас оживляє, щоб їм допомогти, але насамперед подумайте про себе. Господь Бог не вислухає тих, які з нечистим сумлінням стануть перед Його Лицем". А в одному з листів до св. Ігнатія (Гоа, 16 вересня 1542 р.) пише: "Перш ніж подумати про порятунок душ у чистилищі, ми повинні пам'ятати про те, щоб власну душу з пекла вирятувати". Отже, якщо справді хочеш прислужитися душам у чистилищі, виконуй свої добрі вчинки в стані ласки, а якщо перебуваєш в стані смертельного гріха, перш за все, щиро висповідайся. І якщо чистим буде твій намір і велика любов, з якою виконуєш добрі вчинки - допоможеш душам у чистилищі.

2. Не можемо сказати, що все, що хтось чинить в стані смертельного гріха -безвартісне. Також і в цьому нещасливому стані треба добре чинити, щоб не примножувати своїх гріхів і покарань, або для того, аби у Божого милосердя виєднати ласку навернення й охорону перед дочасними карами. Ні один грішник не може навернутися без Божої ласки. Але Господь ні перед ким не зобов'язаний, щоб уділяти ласку: як Сам сказав, що дає її, кому хоче і коли захоче; звичайно, уділяє її тим, які виконують добрі вчинки, бо вони себе приготовляють і здатні прийняти ласку покути, молячи Бога про якнайшвидше її виєднання. Отже, грішник теж може чинити добрі справи, допомагаючи душам померлих, бо так прокладає собі дорогу до освячення, щоб потім ще більше й ефективніше їм допомагати.

3. Проте існують учинки, цінність яких не залежить від стану душі того, хто має намір їх створити. Так, наприклад, у стані гріха можна замовляти відправу Святої Літургії за душі померлих. Для себе за це не отримуєте ж одної заслуги, але Свята Літургія сама по собі має велику вартість. Хто не виєднає грішникові, який її замовив, ніякої заслуги на вічність, але допомагає душам у чистилищі, за яких її жертвує. Також можна пожертвувати за них молитви. Великий учений Суарез мав переконання в тому, що навіть у стані гріха можна отримати відпусти за душі померлих. Як тільки будуть виконані приписані умови, Свята Церква безпосередньо скеровує в наміренні померлих душ скарби винагородження Христа і Святих.

Молитва

Нахили вухо Твоє, о Господи, і вислухай наші прохання, в яких гаряче благаємо Твого милосердя. Зволи душі Твоїх слуг і слугинь, яких Ти відкликав з цього світу, перенести до країни спокою та світла, щоб отримали свою частку в щасливому домі Твоїх Святих. Амінь.

П'ять «Отче наш», п'ять «Богородице Діво» і <a href=«#zith»>акти зітхання</a>.

Приклад

Помираючи, один батько заповів синові, щоб після його смерті завжди пам'ятав про нього. Син виконав прохання батька: молився за його душу, в його наміренні виконував добрі вчинки. Пройшло 32 роки. І ось з'являється душа батька вся в полум'ї і гірко скаржиться, що через стільки літ син не причинився до одного полегшення душі в ЇЇ тяжких терпіннях. "Як це може бути, - здивувався син, -адже я постійно жертвував і жертвую за тебе чисельні молитви й милостині, і це не помогло тобі?" "Бачиш, - відповів батько, - все, що ти чинив і чиниш не має вартості ні для мене, ні для тебе, бо все сповняєш у стані смертельного гріха. В своїх сповідях ти не виявляєш жалю за вчинені гріхи, тому всі вони були не дійсні. Милосердний Господь дозволив, аби заради твоєї і моєї користі, я міг тебе про це повідомити".

Після цієї появи син навернувся, при сповіді з щирим жалем покаявся за гріхи і невдовзі своїми добрими вчинками вирятував батька з чистилища.

День XXV
Способи допомоги душам у чистилищі

Молитва

"Свята й благочестива думка! -тому він приніс жертву переблагання за мертвих, щоб вони звільнилися від гріха"

(2 Мак. 12, 46).

Існує стільки способів допомагати душам померлих, скільки їх маємо для здобуття ласки і заслуг для себе. Адже можемо всі наші добрі вчинки одночасно жертвувати за них і в такий спосіб заступатися за них.

1. "Господь молитви праведних вислуховує" (Прип. 15,29). Молитва - найкращий спосіб отримати Божу ласку, бо з молитвою Господь пов'язав уділення Своїх Божих ласк: "Просіть, і дасться вам" (Мт. 7, 7). "І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите" (Мт.21, 22).

Молитва - ключ до небесного скарбу ласк. Якщо кожна молитва має таке велике значення, то, перш за все, найбільш ефективною є молитва за душі померлих, бо до неї причиняється наша любов. Молимося за душі, які люблять Бога і люблені Богом, молимося, щоб випросити для них духовні добра. І тому молитва за душі померлих тим легше і певніше є вислуханою, бо вже не існує для неї перешкод. Багато вчителів духовного життя підтверджують, що молитва за душі у чистилищі більш досконала, ніж молитва за грішників. Грішники добровільно зв'язують себе путами гріха, а душі померлих мусять відповідати за свої гріхи. Тому завжди і всюди в християнській вірі моляться за душі померлих. Власне, Святе Письмо хвалить і виразно заохочує до молитви: "Святою і благочестивою є думка молитися за померлих, щоб вони звільнилися від гріхів" (2 Мак. 12, 46).

2. Спільна молитва спільноти є найефективнішою, бо Господь виразно обіцяв, що вислухає таку молитву (пop. Мт. 18, 19-20). Чому ж би Господь не вислухав молитви Своєї Церкви? Молилася Церква про звільнення св. апостола Петра, і ось зійшов Ангел з неба, зірвав його кайдани і вивів з ув'язнення (пop. Ді. 12).

Так сходить Ангел світла і миру до в'язниці чистилища, і душі, які там перебувають, запроваджує до райського щастя тоді, коли Церква спільно відправляє свої святі молитви і просить Бога про милосердя для них. Так само ввечері, після дзвону на "Ангел господній", в деяких околицях після повторного дзвону, Церква заохочує до відмовляння псалму за душі померлих "З глибини взиваю..." або "Отче наш", "Богородице Діво" і "Вічний відпочинок...", уділяє за це відпусти. Отже, як активно ми повинні приймати участь у спільних молитвах за душі померлих!

3. Проте й індивідуально відправлені молитви за душі померлих приносять їм потіху та полегшу. Одночасно, коли молитва наша лине до Бога, милосердя Боже вступає до чистилища. О, яка це радість, що маємо такий легкий спосіб допомагати душам померлих, а яка потіха для тих убогих, які не можуть давати милостиню і не в змозі сповняти велику покуту. Тому вживаймо той святий і спасенний спосіб молитви; особливо використовуймо за душі померлих ті молитви, які Церква сама використовує, освячує їх і чинить милішими для Бога: взивання до Пречистої Діви за душі померлих, псалом "З глибини взиваю...", побожні зітхання "Душі всіх померлих вірних нехай спочивають у мирі". Молімося за них щоденно, як тільки можемо, бо і Церква пам'ятає про них у своїх відправах. Ні одна частина молитовника не закінчується без взивання до Божого милосердя за душі померлих. Молімося передусім за ті душі, за які ми особливо повинні молитися або за яких ми обіцяли молитися, а саме: за батьків, за рідних, приятелів, доброчинців... Молімося за них до Пречистої Діви, яка- і для душ у чистилищі є Матір'ю милосердя й Утішителькою терплячих. Святий Альфонс Ліґуорі в тому наміренні особливо рекомендує вервицю. Молімося за душі до св. Ангелів, бо, охоронивши їх від пекла, не меншу любов виявляють до них і тепер, а наші молитви якнайскоріше заносять перед Трон Божий, бо гаряче прагнуть, щоб душі, які були їм довірені, якнайшвидше стали перед Лицем Бога. Молімося до Святих, які, згідно з наукою Ісуса Христа, мають велику силу визволяти душі з чистилища і з певністю вислуховують наші прохання, бо краще знатимуть про їхню велику недолю.

Молитва

Ісусе, Сину Бога живого! Ти сказав: "Хто до Мене приходить, того не відкину. Хто Мені вірить, матиме життя вічне". Але ж бідні душі в чистилищі визнали Тебе за Сина Божого і честь Тобі віддавали, вірили Тобі, довіряли Тобі і любили Тебе. Тому просимо: вислухай їхній болісний стогін і наші гарячі молитви, звільни їх від терпінь та дай їм вічне щастя, якого завжди прагнули. Амінь.

П'ять «Отче наш», п'ять «Богородице Діво» і <a href=«#zith»>акти зітхання</a>.

Приклад

Король Ліона, Санціо, помер, підступно отруєний. Тоді його дружина, яка його дуже любила, зняла свою королівську одежу і вступила до монастиря, щоб там служити Богові, а особливо -допомогти душі свого чоловіка. Гаряче молилася і вдень, й уночі, всі суботи постила на честь Матері Божої. І ось у суботу появився їй Санціо в чорній одежі, а лице його виражало великий біль. Подякував за молитви, але просив, щоб не переставала молитися, навіть збільшила свій запал: "Ах, - промовив, - якби я тільки міг виразити тобі, моя люба дружино, які страшні муки в чистилищі, напевно, збільшилася би твоя жалість наді мною. Благаю тебе, на милість Божу, помагай мені". Після цього королева впродовж сорока днів постила і молилася, а потім побачила свого мужа в небесному сяйві і почула, як він їй дякував за звільнення, просячи, щоб надалі молилася і розважала про муки чистилища та небесну радість, до якої він вступає, випереджаючи її, щоб там чекати на неї і бути її великим посланцем.

День XXVI
Способи допомоги душам у чистилищі

Служба Божа

"Полюбив нас і обмив нас від гріхів наших Кров'ю Своєю".

(Одкр. 1, 5)

Найкращий з усіх способів, якими можемо допомагати душам у чистилищі, - це Свята Літургія. Результат інших способів допомоги залежить від певних умов, стосовно яких ніколи не можемо бути переконані, чи відповідно ми їх виконали. Свята Літургія завжди має повну вартість сама по собі. Не існує іншого способу однаково милого для Бога і такого корисного для душ. Отці Церкви з особливою увагою говорили про безмірну цінність Святої Літургії за душі померлих. На Святій Літургії отримуємо жертву безцінної вартості, яка настільки могутня, що може відкупити цілий світ; жертву, що дорівнює вартості Хресної Жертви. Щодня Ісус Христос жертвує Себе на престолах усього світу, щоб нас обмити Своєю Кров'ю. "Він - примирення за наші гріхи, і не лише за наші, а й за гріхи усього світу" (1 Ів. 2, 2).

З давніх-давен складають жертву Святої Літургії за душі померлих. Вже Тертуліан пише: "Певного дня складаємо жертву за померлих". Святий Авґустин виразно говорить, що в день похорону його матері складено жертву Святої Літургії за її спасіння. У всіх, навіть найдавніших формулярах Святої Літургії, є згадка про душі у чистилищі. Нарешті, на Тридентському Соборі Церква своїм авторитетом утвердила, що душам, які затримані в чистилищі, найперше можемо допомагати відправою Служби Божої. Це жертва, мила для Господа.

2. Так, Свята Літургія має безмірну вартість: однієї єдиної вистачило б для спасіння всіх душ у чистилищі, однак з цього не випливає, що Господь весь безмежний плід відкуплення дає тому, за кого була принесена жертва. Міра вділення плоду залежить від наміру того, хто відправляє Святу Літургію, від його приготування, побожності і від способу життя тих душ, за яких жертвуємо Святу Літургію. Тому не достатньо відправити за душі померлих лише одну Службу Божу, адже є річчю дуже корисною і гідною заохочення, щоб це чинити так часто, як тільки можемо. Якщо душі, за які жертвуємо Службу Божу, вже у небі, то Божа доброта уділяє її плоди іншим душам у чистилищі. Св. Матильда бажала, щоб кожного дня відправлялася Служба Божа за її чоловіка, короля Генріха. Так само імператор Льотар II радив щодня відправляти Службу Божу за душі померлих. Також знаємо, що Церква дозволяє і навіть схвалює звичай жертвувати багато Святих Літургій за одну і ту саму душу, як також жертвувати всі Святі Літургії протягом року. Чини і ти в тій справі все, що тільки можеш.

3. Якщо не можеш замовити Святу Літургію, то хоча б вислухай її за душі померлих і поєднай з цим прийняття святого Причастя, бо, як говорить св. Бонавентура: "Святе Причастя - найкращий спосіб, який допомагає душам осягнути вічне щастя". Зрозумілою є причина тієї ефективності: як у час Святої Літургії, так і при прийнятті святого Причастя на нас спливає благодать Божа, якою найбільше вони сповнені. Звичайно, ефективність тим більша, чим з більшою ревністю та побожністю прилучаємо наші чесноти віри і надії, покори та жалю, любові й пожадання. Але як мало людей це розуміє. Багато з них, на жаль, надміру засмучується смертю улюблених осіб і не можуть утішитися, але вони дуже мало чинять, щоб їм допомогти. Якщо дійсно любимо померлих, то в їхньому наміренні, перш за все, приступаймо до Ісуса Христа під час Святої Літургії і святого Причастя. Відразу після їхньої смерті, наскільки це можливо, замовляймо Святу Літургію і приступаймо до Святих Тайн.

Чи міг би відмовити нам Ісус Христос, якщо в Своєму Причасті приходить до нашого серця, а ми благаємо Його про спасіння тих душ, які Він так уподобав?

Молитва

Всесильний, милосердний Боже, просимо Тебе, силою Твоїх Святих Тайн очисти з усіх гріхів ті душі слуг і слугинь Твоїх, за яких складаємо жертву Твоїй Величі, щоб через Твоє милосердя вони осягнули щастя вічного світла. Через Христа Господа нашого. Амінь.

П'ять «Отче наш», п'ять «Богородице Діво» і <a href=«#zith»>акти зітхання</a>.

Приклад

Отець Россіґнолі розказує: "Брат Товариства Ісусового Андрій Симон дуже любив душі у чистилищі і придумав наступний спосіб, щоб їм запевнити дари Святої Літургії. Оскільки служив на фірті у монастирі новіціату св. Андрія в Римі, використав цю нагоду і просив багатьох високопоставлених осіб про пожертви на Святі Літургії за душі померлих. Щоб досягнути своєї мети, доглядав неподалік фірти маленький город, де росли чудові квіти. З квітів робив прекрасні букети і дарував їх доброчинцям померлих душ. Такий великий запал і розсудлива любов монаха причинилися до того, що багато людей приходили до монастиря і щедро давали пожертви, за які можна було замовити багато Святих Літургій за душі померлих. Коли прийшла година смерті брата, оточили його видимо всі душі, яким він допомагав за життя і допомагали йому до кінця (на велике здивування присутніх).

Одного дня, коли св. Франціск Боргяш приступав до престолу, щоб відправити Святу Літургію, здалося йому, що чує останнє зітхання улюбленої особи, яка далеко перебувала. За неї пожертвував Святу Літургію. Після закінчення з'явилася йому особа, яка померла, і сказала: "Віддав я душу мою в руки Творця в тій хвилині, коли ти почув мене. Було присуджено мені чистилище, і я вже знаходився в місці терпіння, але твоя Свята Літургія відкрила мені небо. Про цю поміч ніколи не забуду".

Багато авторів підтверджують, що вже Папа Григорій розказував, як з'являлися душі померлих і просили про Святу Літургію в наміренні свого спасіння, а після відправи Служби Божої дякували за допомогу. Існують незліченні приклади любові й ревності, щоб полегшити або спасти душі у чистилищі через Жертву Святої Літургії.

День XXVII
Способи допомоги душам у чистилищі

Відпусти

"Ваш надмір, щоб міг покрити їхню нестачу, а їхній надмір міг покрити вашу нестачу, і таким чином щоб панувала рівність" (2 Кор. 8, 14).

1. З допомогою відпустів теж можемо нести полегшення душам у чистилищі. Вже від багатьох віків уділяє Церква відпусти, які можна пожертвувати за душі померлих. Якщо наші молитви і добрі вчинки можуть допомагати душам, з якими нас єднає одна віра й та сама любов, чому не можемо вірити в те, що ще ціннішим для них є пожертвування скарбів ласки Церкви (з надмірних заслуг Ісуса Христа і Святих), особливо, що чиниться за посередництвом самої Церкви. Але та особливість не є такою безпосередньою, як у живих, при допомозі суду і розрішення, але тільки при посередництві акту заступництва, допомоги й пожертвування. Церква не має судової влади над померлими, бо вони вже не підлягають під її владу, але під владу Бога. Тому Церква не може безпосередньо звільнити їх від кар, але може жертвувати Божій справедливості відкуп за них зі своєї скарбниці, одночасно просячи Бога, аби зволив прийняти ту жертву. Якщо Господь прийме її, то через отримання відпусту душі померлих отримають повне або часткове звільнення від дочасної кари, яку могли б ще витерпіти.

А чому ж би Господь не мав цього прийняти? Чи свідчення віри про спілкування Святих не є певною гарантією? Чи заслуги Ісуса Христа, Пречистої Діви і святих не є безконечно дорогими Божому Серцю? Чи Церква, яка жертвує ті заслуги Отцю Небесному, не є милою Улюбленицею Його Сина? Проте ніколи Господь Бог не був зобов'язаний жодною строгою обітницею, що воліє прийняти той відкуп. Це прийняття залежить від міри Його шанування, гідної Досконалості, а може й від зусиль, які померлі виявили за життя, щоб бути достойними тієї допомоги. Також може видатися, що той, хто прагне отримати відпуст для душ померлих, через свою недосвідченість або забуття пропустить одну або кілька приписаних умов чи виконає їх недбало. Через це ніколи не можемо бути впевненими, чи відпуст, який жертвуємо за душі, є прийнятий Господом. Сподіватися цього можемо, і як ми попередньо сказали, маємо докази, аби сподіватися цього напевно.

2. Щоб хоча до певної міри зрозуміти, яку велику користь приносять відпусти душам у чистилищі, уяви собі, що ти кілька разів строго постив за них протягом 40 днів або чинив за них покуту в перших віках християнства протягом 40, 100 днів, або навіть протягом кількох років. Отож таке саме значення мають відпусти, які жертвуємо за душі померлих, адже вони причиняються до відпущення померлим такої кількості покарань, що належить їм відпокутувати, скільки б ми отримали заслуг для себе, через власну покуту. З іншого боку, хоч би хтось протягом цілого життя чинив різного роду суворі покути, не зміг би стільки допомогти душам у чистилищі, скільки через відпусти, і то за короткий час і винятково незначними вчинками. Направду, ми повинні дякувати Господу Богу і шанувати Його за те, що дав Церкві, а через неї і нам стільки могутніх засобів, аби ми могли допомагати душам померлих. Отже, з якою готовністю і з яким запалом ми повинні черпати з тієї дорогоцінної скарбниці, щоб нашою щедрістю покрити недостатні винагородження тих бідних душ.

3. Численними є молитви за душі померлих, що пов'язані з відпустами. Багато з них побожні християни відмовляють щодня. Але добре вранці кожного дня зробити собі намір, що жертвуємо за душі померлих ті всі відпусти, які пов'язані з нашими звичайними молитвами й добрими вчинками. Той намір, якщо тільки не буде анульований протилежним вольовим актом, матиме свій вплив на цілий день і вчинить нас учасниками всіх відпустів. Те, про що ми тільки сказали, ще більше стосується тих відпустів, які можемо отримати, перебуваючи в різних братствах.

Як відомо, Папи наділили відправу Хресної Дороги такими самими великими відпустами, які отримують при відвіданні Святих місць в Єрусалимі, і дозволили жертвувати всі ті відпусти за душі померлих. Отож розуміємо, яку велику користь приносить це набоженство душам у чистилищі.

Найціннішим відпустом для душ у чистилищі є відпуст, який отримуємо на відправі Служби Божої при спеціальному вівтарі, з яким Святіший Отець пов'язав отримання повного відпусту, і який можемо пожертвувати тільки за ті душі померлих, за яких відправлялася Служба Божа.

Молитва

Просимо Тебе, Господи, зволь дозволити, щоб співучасть у небесних таємницях запевнила Твоїм слугам і слугиням вічний спочинок та вічне світло, і щоб і я, за Твоєю ласкою, навіки царював з ними. Через Христа Господа нашого. Амінь.

П'ять «Отче наш», п'ять «Богородице Діво» і <a href=«#zith»>акти зітхання</a>.

Приклад

У життєписі св. Магдалини де Пацці читаємо, що одна з ЇЇ сестер-монахинь, яку Магдалина з великою любов'ю доглядала, померла, а тіло її, як звичайно, було виставлене в Церкві. Магдалина хотіла ще раз побачити свою улюблену сестру, але, наблизившись, побачила, як душа її сестри піднеслася до неба. З радості вигукнула: "Бувай мені здорова, моя улюблена! Бувай мені здорова, душе щаслива! Як пречиста голубка відлітаєш до раю, а нас залишаєш на цьому нужденному світі. О, яке велике твоє щастя! Ще тіло твоє не поховано, а ти вже ввійшла до неба!"

У ту хвилину появився їй Спаситель і сказав, що ца душа 15 годин перебувала в чистилищі і за такий короткий час була визволена через те, що дуже дбала і старалася про отримання відпустів.

З того часу подвоївся запал законниць, щоб через отримання відпустів допомагати душам у чистилищі.

День XXVIII
Способи допомоги душам у чистилищі

Милостиня

"Дар милосердя подай усякому живому, а й мертвому не відмов твоєї ласки". (Сир. 7, 33)

1. Значну допомогу душам у чистилищі засвідчують наші вчинки милосердя. Святий Тома з Аквіну, не вагаючись, стверджує, що милостиня, а під нею розуміємо різні милосердні вчинки щодо тіла, має більшу силу винагородження, ніж молитва. Гарно про це висловлюється св. Бригіда: "Різні є гріхи на цьому світі і так само різними є муки чистилища. Як голодний втішається поживою, Спраглий напоєм, нагий одежею, як хворий втішається ложем, на якому зможе відпочити, так втішаються душі і так використовують добрі вчинки, які, в їхньому наміренні, сповняємо на землі". А які заслуги для себе отримуємо за ті вчинки!

Добре сказав св. Амброзій: "Усе, що чинимо і жертвуємо для померлих душ, зарахує нам Господь Бог колись, після нашої смерті, як заслуги і стократно нас винагородить". Так само про милостиню говорить св. Бернард. Сам Ісус Христос сказав: "Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя" (Мт. 5, 7). "Хто напоїть вас кухлем води тому, що ви Христові, - істинно кажу вам, - той не втратить своєї нагороди" (Мр. 9,41).

2. З-поміж учинків милосердя, які сповняємо за душі в чистилищі, - милостині приписують особливу заслугу винагородження: "Вода гасить вогонь палаючий, а милостиня гріхам противиться".

А Дух Святий говорить: "Простягни вбогому руку свою, щоб твоє благання було сповнене, і ти отримав благословення" - так, ніби хоче сказати, що немає досконалішого винагородження без учинків милостині. Святий Авґустин раз у раз радить чинити вчинки милосердя, особливо милостиню за померлих. Також св. Іван Хризостом говорить: "Не плачем помагаймо померлим, але молитвою і милостинею".

Милостиня, як той живильний дощ, що падає на вогонь чистилища, зменшує його пожираюче полум'я, а навіть гасить його. З похвалою відзивається св. Єронім про римського патриція Памахайя, що замість того, аби обсипати гріб своєї померлої дружини Павліни квітами і рожами, старався, щоб милостинею принести полегшення її душі. Про св. Маргариту з Кортони читаємо, що з'явився їй князь Пастерни - Рой Комез - і сказав: "О, якби люди знали, з яких великих мук визволяє їх власна щедрість стосовно вбогих, то все б роздали бідним і монахам, аби тільки запевнити собі їхні молитви". В який спосіб найблагородніше можемо застосувати дочасні добра, як пожертвувати їх на потіху бідним душам? Адже, завдяки цьому здобуваємо собі в небі приятелів, а вони нас колись приймуть до небесних осель. Один побожний чоловік говорить так: "Скільки разів голодний жебрак постукає до дверей або на дорозі простягне руку, стільки раз уяви собі, що то бідна душа в недолі просить про поміч. При цьому треба пам'ятати, що Господь Бог більше зважає на наше почуття, з яким даємо милостиню, ніж на саму милостиню. Ми наче князі для тих душ, незважаючи на те, чи ми вбогі, чи багаті. До милостині належать також побожні пожертвування, які приносимо в Церкві в наміренні душ померлих, а саме: побожні пожертви, свічки та інші дари.

3. Вище від учинків милосердя стосовно тіла стоять вчинки милосердя стосовно душі, і настільки їх перевищують, наскільки дух перевищує тіло. Тому вчений і побожний Боудон говорив: "Потішай засмучених, прийди з порадою до тих, які цього потребують, навчай тих, які не вміють, працюй над наверненням грішників, будь надзвичайно ввічливим до осіб терплячих і допоможи їм розвіяти зневіру. Чини це все за душі у чистилищі, а Господь проявить їм своє милосердя". О, як багато маємо способів, щоб допомагати душам! А якщо їм не допомагаємо - тоді де ж наша любов?

Молитва

О Боже, Ти, що завжди милосердишся і охороняєш нас, гаряче вставляємося до Тебе за душі слуг і слугинь Твоїх, яких Ти відкликав з цього світу, щоб не були вони віддані в руки неприятеля, але щоб Ти запровадив їх до райської батьківщини, щоб не терпіли вічних мук, адже вони вірили в Тебе і довіряли Тобі і заслужили на вічну насолоду. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

П'ять «Отче наш», п'ять «Богородице Діво» і <a href=«#zith»>акти зітхання</a>.

Приклад

Св. Петро Дам'ян, єпископ і кардинал, у дитинстві залишився сиротою. Ним опікувався його брат. Той обходився з ним дуже суворо, не по-людськи, а як з невільником. Малий Петрусь не мав ні відповідного відживлення, ні відповідної одежі. За розпорядженням брата навіть пас свиней, хоч походив зі шляхетної родини. Проте ні перед ким не жалівся на таке негідне й жорстоке ставлення, а у всьому був послушний братові.

Одного разу знайшов гроші і не міг дізнатися, кому вони належать. Звичайно, прийшла йому думка щось собі купити, аби заспокоїти голод чи краще зодягнутися. Коли розмірковував над тим, що має собі придбати, несподівано пригадав свого померлого батька і так сказав собі: "Що-небудь куплю собі - це принесе мені швидко проминаюче задоволення. Краще, як віддам ті гроші священику, щоб відправив Службу Божу за упокій душі мого батька". Цей поступок виєднав йому велике Боже благословення, бо інший брат прийняв його до себе, послав його на навчання, так що вкінці став великим святим чоловіком, приніс славу і гідність єпископату й усій Церкві.

День XXIX
Способи допомоги душам в чистилищі