 |
|
Жаль і постанова поправитися
Для того, щоб збудити в душі правдивий жаль, користуйтеся такими думками:
1. Розваж: що ти через гріх втратив - але після сповіді знову можеш осягнути?
- Вічне щастя в небі. А на що ти заслужив?
- На пекло.
Уяви своє місце в ньому серед палаючого полум'я в товаристві всіх осуджених, у найжорстокіших муках й у вічному розпачі. Ти заслужив на те, щоб справедливий Бог так тебе покарав.
2. Пригадай собі численні добродійства, якими Господь Бог тебе обдарував: Він тебе створив, оберігає, відкупив тебе Найдорожчою Своєю Кров'ю і приготував тобі місце в небі. Йому завдячуєш усім, що маєш, і тим, ким ти є. Він - твій найбільший Доброчинець і найкращий Батько. А чим ти Йому відплатив? Невдячна дитино!
3. Подумай, що Господь є Найвищим, Найдосконалішим, найбільш гідним любові Добром, якого б ти мав безконечно любити: а ти не тільки не любив Його, але ображав, погорджував Ним.
4. Уяви собі Ісуса, зрошеного Кров'ю, з прибитими руками і ногами до Хреста, в терновому вінку, з пробитим Боком... Це твої гріхи завдали Йому стільки страждань: чи міг би ти відчути жаль, що так учинив?
Розваж це і скажи, що від душі щиро жалієш. Молися так або подібно:
Справедливий і милосердний Боже! Упадаю перед Тобою на коліна, пізнаю і визнаю свою провину! Як то могло статися, що я не зважав на Твої слушні попередження і так страшно впав у караючі Твої руки.
Перед віками любив Ти мене, потім створив мене, і незважаючи на часто отримувані прощення і постійно поновлювану постанову поправи, я знову ображав Тебе - Ти залишив мене жити і дав мені час для покаяння. Як цо може бути, що я забув про Тебе? Ти виявив мені справжню батьківську любов, навіть Сина Свого Єдинородного Ти дав на смерть за мене. О, нещасний я грішник! Як це може бути, що я був нечутливий до такої великої любові, навіть невдячністю, чорною невдячністю відплатив за неї!
Як це могло бути, що Тебе, Найвище, Найдосконаліше, найбільш гідне любові Добро, яке я повинен безконечно любити - я не тільки не любив, але ображав і погорджував Тобою.
Прости, прости, о Боже, бідному грішникові, через Найдорожчу Кров Ісуса, Улюбленого Сина Твого, благаю, прости мене! Відчуваю обридження до всіх учинених гріхів і сердечно за них шкодую, бо через них я втратив небо і заслужив на пекло. Але ще більше жалію, що через них я виявився невдячним Тобі, Найбільшому Доброчинцю і Найкращому Батькові своєму, найбільше жалію тому, що Тебе, Найвище, Найдосконаліше, найбільш гідне любові Добро, образив і Тобою погордував. Зжалься і умилосердися над нами, о Боже! Твердо прирікаю і постановляю, що за ласкою Твоєю не чинитиму вже більше тих гріхів, буду уникати небезпеки і нагоди до них... використовуватиму найкращі засоби для поправи... а втрати, які могли виникнути через мої гріхи... буду старатися винагородити відповідно до своїх можливостей. Відтепер прагну тільки до Тебе Єдиного належати, понад усе Тебе любити і не дозволю ніколи нікому відлучити мене від Тебе.