Здавалка
Главная | Обратная связь

Піст та умертвлення



"Знайте, що Господь вислухає ваші прохання, якщо в постах і молитвах перебуватимете перед Лицем Його"

(Юд. 4, 12).

1. Нарешті, допомагати душам у чистилищі можемо постом. У наш час люди не бажають слухати про піст, ані про умертвлення тіла, проте, відповідно до науки Євангелії, Святі Отці рекомендують ці вчинки як природній спосіб винагородження за гріхи. З покутою завжди поєднується піст, а також стриманість у їжі і питті. Через піст можемо віддати належне Божій справедливості, а також відпокутувати за покарання, які терплять душі у чистилищі.

2. Як піст, так і спасительні вчинки покути приносять допомогу душам у чистилищі. Все, що прикре для нас, містить у собі велику вартість для винагородження Божій справедливості. Оповідають, що св. Магдалина де Пацці цілі ночі проводила на молитві за душі померлих, постила і чинила тяжкі покути. Часто гаряче просила Бога, щоб змогла відпокутувати за інших, і Господь Бог нерідко приймав її жертви. Тоді по декілька днів терпіла страшні болі, зате потім бачила душі, що з радістю вступали до неба. Хто є дійсно ревним, не зволікає чинити покуту і умертвлення за душі померлих. Хто має менший запал, той може час від часу в чомусь собі відмовити, щоб не догоджати своїй природі, чи то в пошуках світських приємностей, чи, надто, у вживанні відчуттів, особливо очей, слуху і язика. Що ж може утримати нас від такого способу умертвінь? Хіба не те, що нічого вони нам не зашкодять, а навпаки, навіть є корисним, і, власне, тільки тому мають вартість винагородження, що є прикрими нашій чуттєвій природі і змушують нас до боротьби самих зі собою.

3. Проте можемо чинити винагородження не тільки добровільними вчинками покути, але і тим, що покірно будемо переносити терпіння, зіслані нам Богом, тобто терпіння і турботи цього життя. Хвороби, втрати, праця і неприємності, які в більшій чи меншій мірі трапляються у кожного в житті, можуть бути винагородженням як за нас, так і за душі у чистилищі, лиш би ми приймали їх з відданням себе Божій волі і покірно зносили. Все, що тепер терпимо і складаємо Богові в жертві, йде на користь тих бідних душ, так само, якби вони самі це терпіли. Скільки ж то вчинків винагородження можемо сповняти кожного дня! Будемо дуже необачними, якщо їх не використаємо. Адже через них будемо до вподоби Господу Богу, помножимо наші заслуги і принесемо вагому допомогу терплячим душам у чистилищі.

Молитва

О Господи, Спасителю наш, Ісусе Христе, який воскресив померлого Лазаря, що вже чотири дні перебував у гробі, змилуйся над душами, які терплять у чистилищі і зволь їх допустити до участі в безмежному Твоєму винагородженні, щоб через Свою Муку і смерть дарувати їм те, чого самі осягнути не можуть.

П'ять «Отче наш», п'ять «Богородице Діво» і <a href=«#zith»>акти зітхання</a>.

Приклад

Магнанті, Ораторіанин, намагався наслідувати св. Філіпа Нері у любові до душ в чистилищі. Значні грошові суми, які надсилали йому доброчинні особи, вносив за Служби Божі, які відправлялися за душі померлих. А оскільки любив і практикував убогість, то в своїй кімнаті мав касу, яку називав скарбницею душ у чистилищі. До цього долучав свої пости, чування й інші умертвіння та покути. В своїй ревності пішов так далеко, що гаряче просив Бога перенести на нього частину покарань тих душ, щоб у той спосіб зменшити їхню недолю. Ті героїчні прагнення його були вислухані, бо з того часу почав терпіти страшні болі. Зате душі у чистилищі були вдячні йому, і їхньому заступництву завдячував найбільшу частину тих ласк, якими обдаровувало його небо.

День XXX
Поширення цього набоженства

"Дух Господа Бога на мені, бо Господь мене помазав. Він послав мене, щоб принести благу вість убогими, проголосити невільникам свободу, ув'язненим відкрити очі" (Іс. 61, 1).

1. Душі у чистилищі є частиною тієї достиглої пшениці, яка чекає тільки на женців. Якщо достатньо було би женців, відразу відкрилися б комори Отця Небесного, щоби прийняти готові снопи. "Жнива великі, але робітників мало". Перш за все треба молитися, щоб "Господь вислав робітників на Свої жнива" (Мт. 9, 38). Ми повинні бути Апостолами чистилища. Хоч це Апостольство не таке значне, як те, що має своїм завданням рятувати душі й оберігати їх перед чистилищем, та, однак, велика його заслуга. Апостольська праця часто буває безплідною, бо грішник може відвернутися від Бога і утвердитися у злому. Але Апостольство для душ померлих завжди приносить плоди, бо самі душі гаряче прагнуть свого очищення і поєднання з Богом. У наших руках - ключі до чистилища. Можемо звільнити ув'язнених, можемо їх привести до Бога. Але чи маю більше дивуватися досконалості і можливості мого Апостольства, чи безмежному багатству мудрості і доброті Господа Бога? О, безмежно милосердне Боже розпорядження!

В той час, як справедливо караєш душі у чистилищі, нам даєш можливість найблагородніше проявити свою любов, тому що ефективно можемо причинитися до їхнього визволення. Ось чому я прагну бути ревним, великодушним Апостолом чистилища.

2. Якщо в якомусь місці виникає пожежа або повінь забирає майно тисячам людей, так що терплять вони нужду, бо не мають найнеобхідніших речей і навіть даху над головою. Уважаємо правдивими доброчинцями не тих, які зі співчуття приглядаються або не щадять слів поради чи потіхи, але тих, які докладають свої руки, зусилля, аби ліквідувати ту біду, а потім з усієї околиці збирають пожертви для потерпілих. Такі плоди помножують кількість тих, які спішать з дієвою допомогою, навіть подвоюють власні сили, щоб тільки порятувати нещасних.

Ось таким повинно бути наше Апостольство стосовно душ у чистилищі. Ми не можемо задовольнитися тільки почуттями, ані словами співчуття, не можемо задовольнятися також тим, що в незначній мірі самі можемо чинити, а ми повинні ще й інших заохочувати до цього набоженства. Отож шукаймо способів до залучення наших ближніх нести допомогу душам у чистилищі. Під час загальної недолі важливою є спільна допомога, і тоді приймаються не тільки золото та срібло, але навіть найменші дари, аби тільки зарадити в різних потребах. Через те не годиться легковажити найменшими милосердними вчинками для тих бідних душ, але заохотити, наскільки можливо, якнайбільше людей, щоб причинилися до полегшення і зменшення їхніх мук. Разом з кількістю чинних помічників помножується не тільки число добрих учинків, але і їхня вартість: бо чим більше тих, що просять, тим щедріший є Господь при вислуханні їхніх прохань.

Найкращими способами поширення цього набоженства є:

а) спільні молитви в родині (колись кожного вечора всі члени родини збиралися на спільне відмовляння вервиці, а з цього завжди мали користь душі у чистилищі. Також діти непомітно призвичаювалися до тої набожності, а батьки вже наперед готували собі поміч, коли самі терпітимуть у чистилищі);

б) молитва спільноти (молитва у спільноті є особливо ефективною, має подвійну силу (пop. Мт. 18, 19). Там, де при Церквах існують спільні набоженства за померлих, потрібно в них брати участь, а також інших до цього заохочувати. Де немає таких спільнот - старатися їх створити);

в) братства і побожні товариства (багато існує Братств, в яких, стосовно правил, виконуються певні набожності за кожного померлого члена, а також береться участь у Святій Літургії за його душу. До цього апостольства потрібно такі товариства якнайбільше поширювати, а де вони утворені - поповнювати новими членами);

г) журнали і книжки, які заохочують до цього набоженства, наприклад, книжечку, яку тепер читаєш.

Молитва

Всемогутній і вічний Боже, що володієш живими і померлими й над усіма милосердишся, про яких знаєш, що вірою і вчинками будуть до Тебе належати, покірно благаємо Тебе, щоб тим, за яких ми постановили молитися, а які, чи на цьому світі ще живуть в тілі, чи теж, опустивши його, перейшли до життя вічного, за заступництвом всіх Святих Твоїх, задля солодкого Твого милосердя - всі гріхи їм зволь простити. Через Христа Господа нашого. Амінь.

П'ять «Отче наш», п'ять "Богородице Діво" і <a href=«#zith»>акти зітхання</a>.

Приклад

Року Божого 1649 Вільгельм Фрісем, друкар з Кельна, написав наступного листа до о. Якова Манфорта, Т. І.: "Доношу Тобі, преподобний Отче, про чудесне оздоровлення мого сина і дружини. У святкові дні я читав той твір, який Ти віддав мені до друку, і в якому вказуєш на обов'язки милосердя стосовно померлих душ. В час читання і роздумування над тим твором мені сказали, що мій чотирирічний син тяжко захворів. Хвороба так швидко прогресувала, що в короткому часі загрожувала йому втрата життя. Лікарі сумнівалися в його виз-доровленні і вже думали про похорон. Але я мав надію, що випрошу йому здоров'я, якщо вчиню обітницю на користь тих померлих душ.

Раннім ранком пішов я до Церкви і в гарячій молитві взивав до Божого милосердя, а заодно пообіцяв, що сто екземплярів тих книжечок роздам по монастирях і духовним особам, щоб збудити і розпалити в них бажання допомагати душам померлих. Коли після того прийшов до дому, стан здоров'я моєї дитини вже був кращий. Появився апетит до їди, хоча вже від довшого часу мій син не міг нічого споживати, а наступного дня був цілком здоровий, бігав вдома, якби ніколи не був хворим. Так як в цьому виздоровленні, всупереч усякої надії, я побачив ласку Божу, то взяв сто книжок і заніс до Колегіуму, прохаючи Отців Єзуїтів, щоб скільки бажають залишили для себе, а решту, аби віддали в інші монастирі і іншим священикам. В той спосіб я хотів розголосити про ту ласку, яку отримав, а заодно заохотити якнайбільше людей до допомоги душам у чистилищі". Дальше описує, як згодом, в той самий спосіб, отримала оздоровлення його тяжко хвора дружина, і закінчує лист такими словами: "Прошу Преподобного Отця повірити, що те, про що описую, є істинною правдою. Взиваю Господа Бога за свідка, що справді так усе відбувалося і також прошу, аби Отець зволив подякувати Богові за це подвійне добродійство".







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.