Главная | Обратная связь

Основні недоліки економічних реформ в Україні щодо розвитку малого бізнесу.

Неефективність нині діючої системи державної фінансової підтримки розвитку малого підприємництва полягає у тому, що заходи щодо державної політики розвитку малого підприємництва розроблюються і затверджуються на рівні Кабінету Міністрів України і не мають правової та юридичної сили, оскільки правові засади та гарантії підприємництва, основні обов’язки громадянина, в тому числі і підприємця як фізичної особи визначаються виключно Законами України.

Крім того, неефективність державної підтримки розвитку малого підприємництва обумовлена недосконалістю, незавершеністю організаційної побудови комплексної дійової системи, спрямованої перш за все на фінансове і ресурсне забезпечення розвитку малого підприємництва. В окремих випадках механізм функціонування системи державної підтримки малого підприємництва неадекватний реальному стану внутрішньому та зовнішньому середовищу малого підприємництва. Для усунення зазначених недоліків необхідно, щоб система державної підтримки малого підприємництва відповідала тим завданням, які має розв’язувати держава, підняти її на якісно нові концептуально-програмні параметри і затверджуватися на законодавчому рівні.

 

24. Управління станом готівки малих підприємств.

Методика розрахунку фінансової потреби підприємства поля­гає у визначенні мінімальної суми грошових коштів, необхідної для продовження операцій підприємства і своєчасного вибору методів фінансування. Без надійної методики оцінювання фінан­сової потреби підприємство може залишитися без достатніх кош­тів для сплати процентів за кредит, рахунків постачальників, орендної плати, комунальних послуг тощо.

Існує кілька способів визначення фінансової потреби підпри­ємства. Одним із поширених є метод визначення мінімальної су­ми грошових коштів, необхідної підприємству для здійснення за­планованих господарських процесів.

За цим методом мінімальна сума грошових коштів визначає­ться як відношення операційних витрат за рік до обертання гро­шових коштів.

Операційні витрати визначаються як сума затрат грошей, або витрати на покупку товарів і сировини, заробітної плати, процен­тів і дивідендів.

Обертання грошових коштів — це кількість оборотів грошей підприємства за аналізований період. Для його визначення необ­хідно обсяг реалізації продукції поділити на середній залишок грошей за такий же період.

Управління станом готівки спонукає три мотиви: транс­акційний; попереджувальний; спекулятивний .

Трансакційний мотив - це потреба в готівці для виконання зобов'язань щодо платежів, які виникають у процесі поточної ді-яльності малого підприємства, а саме: для придбання товарно­матеріальних цінностей, виплати заробітної плати, сплати подат­ків, дивідендів.

Попереджувальний мотив - це підтримка платоспроможнос­ті малого підприємства у разі виникнення непередбачених обста­вин. Чим більш передбачувані потоки готівки на малому підпри­ємстві, тим менше необхідний резервний остаток грошей. При цьому необхідно зазначити, якщо суб'єкт малого підприємництва має доступ до кредитів комерційного банку для покриття нагаль­них витрат готівкою, це також зменшує потребу в залишках го­тівки. Важливо зазначити, не всі види грошових коштів треба тримати у вигляді готівки, частину можна тримати у ринкових цінних паперах, тобто в активах, майже аналогічних готівці.

Спекулятивний мотив - це зберігання готівки з метою отри­мання вигоди від очікуваних змін цін на цінні папери. Якщо очі­кується підвищення відсоткових ставок і падіння вартості цінних паперів, цей мотив приводить на думку про те, що мале підпри­ємство повинно тримати готівку, доти доки не припиниться зрос­тання відсоткових ставок.

Якщо очікується зниження відсоткових ставок, готівка може бути інвестована в цінні папери: мале підприємство отримає прибуток від будь-якого наступного падіння відсоткових ставок і зростання вартості цінних паперів. Але суб'єкти малого підпри­ємництва, як правило., не тримають ринкові цінні папери з метою отримання прибутку від очікуваних змін у відсоткових ставках. Тому необхідно зосередити увагу на трансакційному та попере­джувальному мотивах, ОСКІльки у кожного малого ПІдприємства є залишки грошових коштів як У вигляді готівки, так і у вигляді ринкових цінних паперів.

Управління готівкою полягає в управлінні грошовими кошта­ми суб'єкта малого підприємництва з метою отримання готівко­вих коштів і доходу за відсотками від вкладання тимчасово віль­них коштів у цінні папери або депозити.

Управління грошовими коштами повинно здійсню­ватись на таких засадах:

1. Підтримка мінімального залишк грошових коштів для без­перебійного здійснення поточних роз рах 'нків;

2. Створення резерву вільних грошових коштів на випадок можливого розширення обсягів виробництва;

3. Формування резерву грошових коштів для компенсації не­передбачених витрат і можливих втрат у процесі фінансово­господарської діяльності;

4. Своєчасна трансформація вільних грошових коштів у висо­коліквідні фінансові інструменти та .їх зворотна конвертація для поновлення залишку грошових коштів.

Мінімальний розмір залишку грошових коштів визначається виходячи з планового обсягу платіжного обороту та швидкості обороту грошових коштів, що складаються на підприємстві з урахуванням особливостей його діяльності.

Управління грошовими коштами включає такі етапи. На пер­шому етапі аналізується ступінь участі грошових коштів в оборо­тних активах малого підприємства в динаміці. Для цього розра­ховуються показники:

1) коефіцієнт участі грошових коштів в оборотних активах

 

Ку = С_З / ОАз

 

де Ку - коефіцієнт участі грошових коштів в оборотних активах; С_З - середній залишок грошових коштів в аналізуємому періоді; ОАз-середня сума оборотних активів в аналізуємому періоді.

Якщо коефіцієнт участі грошових коштів в оборотних активах в динаміці зменшується, то це позитивно характеризує роботу малого підприємства, а навпаки - негативно;

2) середній період обороту грошових коштів:

 

ПО = С_З / В_д

де ПО - середній період обороту грошових коштів;

 

С_З - середній залишок грошових коштів в аналізовано пе­ріоді;

 

В_д - одноденна виручка від реалізації продукції в аналізова­110 періоді.

Якщо в періоді, що аналізується, зменшується час обороту грошових коштів порівняно з минулим періодом, то це свідчить про прискорення оборотності грошових коштів і є позитивним У роботі підприємства;

3) кількість оборотів грошових коштів:

 

Ко = ОР/ С_З

де Ко - кількі.сть оборотів грошових коштів в аналізуємому пе­ріоді;

ОР - обсяг реалізації продукції за аналізуємий період. Збільшення кількості оборотів грошових коштів в аналізуємо­му періоді порівняно з минулим періодом свідчить про ефективне використання грошових коштів шляхом оптимізації платіжного обороту.

Результати проведеного аналізу використовуються для визна­чення оптимального залишку грошових коштів для здійснення поточної діяльності за формулою

 

С_{зо =} СВ_{п /} Оч де С_зо - сума оптимального залишку грошових коштів для здій­снення поточної діяльності;

 

СВ_п - сума грошового обороту в плановому періоді (сума ви­трачених коштів);

Оч- кількість оборотів грошових коштів у минулому періоді.

Як видно з наведеної формули, є два способи зменшення МІ­німального залишку грошових коштів:

по-перше, за рахунок оптимізації грошового обороту у плано­вому періоді;

по-друге, шляхом прискорення оборотності оборотних акти­вів.

Оптимізувати грошовий оборот підприємства можна шля­хом корегування потоків платежів, запровадження режиму економії, зменшення потреби у фінансових ресурсах. До осно­вних заходів щодо зменшення грошового обороту можна від­нести: виключення зайвих платежів за сировину, матеріали за рахунок їх більш економного та раціонального використання; оптимізація бази оподаткування; придбання основних засобів на правах оренди та лізингу; купівля товарно-матеріальних цінностей на умовах відстрочки платежу; пролонгацію креди­тів та перенесення строку окремих платежів за домовленістю з постачальниками та ін. Прискорення оборотності грошових коштів може бути за­безпечене за рахунок: зменшення тривалості операційного та фінансового циклів; своєчасної інкасації; зменшення обсягів готівкових розрахунків; скорочення питомої ваги тих форм розрахунків з постачальниками, які потребують тимчасового резервування грошових коштів на банківських рахунках, тобто застосування акреди'тивної форми розрахунків та розрахунків чеками. Задача підвищення ефективності використання грошових ко­штів може бути досягнута шляхом інвестування у високоліквідні фінансові інструменти або зберігати тимчасово вільні грошові кошти у комерційному банку у формі депозитних рахунків. Під­вищується ефективність використання грошових коштів за раху­нок мінімізації сукупних витрат з Їх утримання і зворотною кон­вертацією короткострокових фінансових вкладень у готові засоби платежу.

25. Управління дебіторською заборгованістю малих підприємств.

В процесі господарської діяльності виникає дебіторська заборгованість. Чим більша дебіторська заборгованість, тим менше грошових коштів надходить на поточний рахунок малого підприємства.

У зв’язку з цим фінансовий менеджер повинен вміти управляти дебіторською заборгованістю. По-перше, необхідно визначити строки та суму простроченої дебіторської заборгованості, яка залежить від тривалості виробничого циклу підприємства – покупця, оскільки чим триваліший цикл виробництва, тим триваліший строк погашення заборгованості цими підприємствами.

По-друге, періодично переглядати граничну суму відвантаження продукції покупцям, враховуючи їх реальний фінансовий стан.

По-третє, покупцям за дострокову сплату платіжних документів надавати знижку. З метою покращення стану дебіторської заборгованості необхідно:

систематично слідкувати за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості. Значне перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською заборгованістю створює загрозу фінансовій стійкості малого підприємства і потребує додаткового залучення грошових коштів в обіг;

по можливості збільшувати кількість покупців з метою зменшення ризику несплати монопольним покупцем;

своєчасно контролювати стан розрахунків за простроченими заборгованостями. Формування ринкових відносин в Україні характеризується значним уповільненням платіжного обігу, що спричиняє збільшення дебіторської заборгованості (ДебЗ).

ДебЗ поділяється на:

ДебЗ за товари, строк сплати яких не настав;

ДебЗ за товари строк сплати яких не минув;

ДебЗ по векселям отриманим;

ДебЗ по розрахунках з бюджетом;

ДебЗ по розрахунках з персоналом;

ін види ДебЗ

Управління ДебЗ включає етапи:

здійснюється аналіз ДебЗ в минулому періоді, розраховуються показники:

коеф – т відволікання оборотних активів у ДебЗ:

Кв = ДебЗ/ За, де

За – загальна сума оборотних активів підприємства

Скорочення коефіцієнта є позитивною тенденцією, а збільшення – негативною

середній період інкасації ДебЗ:

, де

Вд – одноденна виручка від реалізації продукції

 

– кількість оборотів ДебЗ за визначаний період

, де

ЗВ – загальна сума реалізації

на основі проведеного аналізу передбачається визначити оптимальну ДебЗ в майбутньому періоді

ОДебЗ = (ОР*Ксц (СП0 + СПП))/ 360, де

ОДебЗ - оптимальний розмір ДебЗ в майб. періоді

ОР – плановий обсяг реалізації продукції з наданням комерційного кредиту

Ксц – коефіцієнт співвідношення собівартості і ціни продукції

СПо – середній період обороту Без в минулому періоді

 

СПП – середній період прострочених платежів