 |
|
СТАТУС ОБ'ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН
Об'єднання громадян України створюються і діють з всеукраїнським, місцевим та міжнародним статусами.
До всеукраїнських об'єднань громадян належать об'єднання, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки у більшості її областей.
До місцевих об'єднань належать об'єднання, діяльність яких поширюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці або регіону. Територія діяльності самостійно визначається об'єднанням громадян.
Громадська організація є міжнародною, якщо її діяльність поширюється на територію України і хоча б однієї іншої держави.
СТАТУТ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ- акт нормативного характеру, що ухвалюється представницьким органом місцевого самоврядування і регулює особливості здійснення місцевого самоврядування на території відповідної громади. Статут має не суперечити ЗМС і підлягає державній реєстрації в органах Міністерства юстиції України (ст. 19 ЗМС).
СТАТУТ ПІДПРИЄМСТВА— документ, що визначає основні засади діяльності підприємства і затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств — власником майна за участю трудового колективу.
У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборчих органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.
У найменуванні підприємства визначаються його назва (завод, фабрика, майстерня тощо) і вид (індивідуальне, сімейне, приватне, колективне, державне) тощо.
До статуту можуть включатися положення, пов'язані з особливостями діяльності підприємства: про трудові відносини, що виникають на підставі членства; про повноваження, порядок створення та структуру ради підприємства; про знаки для товарів і послуг та інше. У статуті підприємства визначається орган, який має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет та інше). (Ст. 9 Закону «Про підприємства в України»).
СУБВЕНЦІЯ— метод бюджетного регулювання, що застосовується для збалансування нижчестоящих бюджетів, С. видається нижчестоящому бюджету з чітко обумовленим призначенням як державна фінансова допомога на програми і заходи, спрямовані на підтримку гарантованого законодавством мінімуму соціальної забезпеченості населення регіонів, де такий мінімум не забезпечується власними бюджетними доходами з незалежних під них причин економічного розвитку. С. можуть направлятися на розвиток соціально-культурної, побутової сфер, вирішення проблем зайнятості тощо. В разі порушення умов їхнього використання підлягають поверненню до вищестоящого бюджету. Не використані протягом року С. повертаються до вищестоящого бюджету водночас з поданням звіту про витрачені суми.
СУБСИДІЯ— як метод бюджетного регулювання застосовується з метою збалансувати місцеві бюджети, зміцнити їхню доходну базу. Передається з вищестоящих ланок бюджетної системи нижчестоящим. С. надаються на безповоротне фінансування певних заходів і конкретних установ, тобто мають цільовий характер.
ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА— жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр (ст. 1 ЗМС). Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть мати власну символіку (герб, прапор тощо), яка відображає їхні історичні, культурні, соціально-економічні та інші місцеві особливості і традиції (ст. 22 МСУ).
ТИМЧАСОВІ КОНТРОЛЬНІ КОМІСІЇ РАДИє органами ради, які обираються з числа її депутатів для здійснення контролю з конкретно визначених радою питань, що належать до повноважень місцевого самоврядування. Контрольні комісії подають зніти і пропозиції на розгляд ради.
Рішення про створення Т.К., її назву та завдання, персональний склад комісії та її голову вважається прийнятим, якщо за це проголосувало не менше однієї третини депутатів від загального складу Ради. Засідання Т.К. проводяться, як правило, закрито. Депутати, які входять до складу Т.К., та залучені комісією для участі в її роботі спеціалісти, експерти, інші особи не повинні розголошувати інформацію, що стала їм відома у зв'язку з роботою Т.К. (ст. 48 ЗМС).
ТРАНСФЕРТ— переказ грошей з однієї фінансової установи в іншу або з країни в країну; перерахування, переказ іменних цінних паперів від одного власника іншому. Трансфертні операції здійснюються між розташованими в різних країнах спорідненими підрозділами міжнародної компанії; в сукупності — це обмін всередині фірми. Митною статистикою відповідних країн Т. враховується як експорт та імпорт.
ТРЕТІЙ СЕКТОР— неприбутковий, недержавний сектор. Термін не є нормативно визначеним, але широко використовується в реальному житті, прийшов в Україну з Європи. Вважається, що існує три сектори: державний, до якого відносяться органи влади та управління, бюджетні установи та організації; комерційний чи підприємницький — його складають підприємства, установ та організації, створені з метою отримання прибутку; третій сектор — об'єднує всі неприбуткові, недержавні організації, до яких відносяться громадські організації, благодійні фонди, творчі спілки тощо.
ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ ПІДПРИЄМСТВАстановлять громадяни, які своєю працею беруть участь в його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові підносний працівника з підприємством.
Трудовий колектив підприємства з правом найняття робочої сили:
• розглядає і затверджує проект колективного договору;
• розглядає і вирішує згідно із статутом підприємства питання самоврядування трудового колективу;
• визначає і затверджує перелік і порядок падання працівникам підприємства соціальних пільг;
• бере участь у матеріальному і моральному стимулюванні продуктивної праці, заохочує винахідницьку і раціоналізаторську діяльність, порушує клопотання про представлення працівників до державних нагород (ст. 15 Закону «Про підприємства в України»).
ФІНАНСОВА КРИЗА— глибокий розлад у фінансовій системі держави, зумовлений економічними і політичними явищами, викликаними тривалими війнами, спадом виробництва внаслідок порушення міжнародних фінансових і кредитних зв'язків, стихійними явищами природи. Основна ознака Ф.К. — зростання витрат па тлі скорочення доходів, насамперед через зниження нагромаджень у галузях господарства. Показником Ф.К. є дефіцит державного бюджету. Глибина кризи залежить від того, до яких заходів вдаються, щоб виправити становище. Якщо держава зуміє своєчасно скоротити витрати бюджету і спинити спад виробництва, то Ф.К. не завдасть руйнації. Практика свідчить, що вжити потрібних заходів удається не завжди через суперечливість інтересів різних соціальних і політичних сил, і тому Ф.К. набуває затяжного характеру, весь його тягар лягає на доходи населення.
ФІКСОВАНІ (РЕНТНІ) ПЛАТЕЖІ— платежі в бюджет з прибутку підприємств, що перебувають в особливо сприятливих природних умовах і тому, з незалежних від них причин, одержують додаткові прибутки. За допомогою Ф.(Р.)П. їхня рентабельність вирівнюється з підприємствами цієї галузі, що перебувають у звичайних умовах.
ФІКСОВАНИЙ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ПОДАТОК- податок, який не змінюється протягом визначеного Законом «Про фіксований сільськогосподарський податок» терміну і справляється з одиниці земельної площі.
Ф.С.П. сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):
• податку на прибуток підприємств;
• плати (податку) за землю;
• податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
• комунального податку;
• збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
• збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
• збору па обов'язкове соціальне страхування;
• збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;
• збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
• збору до Державного інноваційного фонду;
• плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;
• збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства). (Ст. 1 Закону «Про фіксований сільськогосподарський податок»).
ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА— сукупність заходів держави по організації і використанню фінансів з метою забезпечити економічний і соціальний розвиток країни. Своє втілення дістає у формах і методах мобілізації фінансових ресурсів та їх використання на різні потреби держави, розвитку економіки і соціального захисту населеній, у фінансовому законодавстві тощо. Ф.П. незалежної України має всі риси, притаманні державі, що переживає період становлення: здійснюється будівництво власної бюджетної і податкової системи, розширюється фінансова самостійність госпрозрахункових ланок різних галузей народного господарства, створюється система соціального захисту населення.
ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ— одна з форм керівництва процесами створення, розподілу, перерозподілу і використання фондів фінансових ресурсів. Об'єктом Ф.П. є фінансові ресурси; джерелом їх — сукупний суспільний продукт, насамперед такі його складові, як грошові нагромадження, платежі до бюджету, амортизаційні відрахування, капітальні вкладення, видатки на утримання соціальної сфери тощо. Суб'єктами Ф.П. с органи державного управління, галузеві структури правління, органи управління підприємствами, установами, організаціями.
Ф.П. здійснюється шляхом укладання фінансових планів — індивідуальних і зведених. Індивідуальні включають баланси доходів і видатків кошториси бюджетних установ. Зведені фінансові плани поділяються на загальнодержавні, територіальні і галузеві.
ФІНАНСОВІ РЕЗЕРВИ— кошти, які резервуються державою, галузями народного господарства, підприємствами, організаціями з метою забезпечити фінансування непередбачених видатків, поділяються на централізовані, децентралізовані і спеціалізовані.
Централізовані Ф.Р. — це резервні фонди Кабінету Міністрів України, Уряду Криму, місцевих рад народних депутатів; перевищення доходів над видатками, оборотна касова готівка бюджетів. До децентралізованих Ф.Р. належать кошти, що резервуються окремими міністерствами, відомствами, підприємствами різних галузей, різних форм власності.
Спеціалізовані Ф.Р. — це фонди державного і соціального страхування.
ФОНД ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ—загальна сума заробітної плати робітників і службовців підприємства, галузі або всього народного господарства за певний період. Охоплює всю основну і додаткову заробітну плату, без вирахування податку тощо. Не включаються у З.П. допомога по соціальному страхуванню, одноразові премії за рахунок спеціальних асигнувань, оплата видатків на службові відрядження, стипендії студентам та учням, які направлені підприємствами у вищі й середні спеціальні заклади, вартість спецодягу і взуття, нарахування на заробітну плату,
ЦІНА— грошове вираження вартості товару, показник її величини.
Вільні (ринкові) оптові, закупівельні й відпускні Ц. встановлюються виготовлювачами за погодженням на рівноправних умовах з покупцями, виходячи з кон'юнктури ринку (попиту і пропозиції, що склалися), якості та споживчих властивостей продукції і застосовуються в розрахунках з усіма покупцями (за винятком населення). У вільних Ц. враховуються собівартість виробництва і прибуток без обмеження рівня рентабельності, а також суми акцизів (по товарах народного споживання). Вільні роздрібні Ц. на вітчизняні та імпортні товари народного споживання формуються юридичними особами (незалежно від форм власності), які здійснюють продаж таких товарів населенню, виходячи з вартості закупівлі товару за вільними відпускними Ц. і торговельних надбавок. Державні регульовані Ц. встановлюються на невелику групу товарів, послуг, продукції (енергоресурси, квартплата тощо).
ЦІННІ ПАПЕРИ— грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено цим Законом або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи). Цінні напери па пред'явника обертаються вільно. Цінні напери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів (ст. 1 Закону «Про цінні папери та фондову біржу»).
До Ц, паперів належать: акції, облігації внутрішніх республіканських та місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання республіки, ощадні сертифікати, векселі.