 |
|
Загальна характеристика області
Вступ
Чим повніше використовуються природні ресурси, тим ощадливіше і по-господарськи слід ставитися до їх експлуатації, особливо якщо йдеться про невідновлювані енергетичні ресурси. Незважаючи на те що кількість розвіданих копалин збільшується як загалом, так і в розрахунку на душу населення, існує загроза їх виснаження ще перед тим, як буде здійснений перехід на використання нових джерел енергії. Тим більше, що суспільство відчуває все більший дефіцит відновлюваних природних ресурсів.
В зв'язку з цим раціональне використання і відтворення .природних ресурсів стає однією з найбільш актуальних проблем людства. Поряд з глобальним, проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів має яскраво виражений регіональний характер і відіграє особливу роль в інтенсифікації виробництва на основі прискорення науково-технічного прогресу.
Така постановка проблем вимагає поліпшення розробки питань управління, пов'язаних насамперед з діалектикою взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин. Стосовно природокористування це означає послідовний розвиток наукових засад охорони навколишнього середовища і раціонального використання його ресурсів на основі таких принципів, як планомірність, пропорційність, оптимальність.
Визначальними у виробничих відносинах, що складаються між людьми і природою, є їх суспільний характер. Тому функції по управлінню іплануванню раціонального природокористування є однозначно прерогативою держави. Різні міністерства, комісії, відомства, комітети тощо в міру своєї компетенції здійснюють і підтримують єдину державну політику в області охорони навколишнього природного середовища.Загальна характеристика області
ДОНЕЦЬКА ОБЛАСТЬ(до 1961— Сталінська область) — на Південому Сході України. На Півдні омивається Азовським морем. Утв. 2.уІІ 1932. Основне населення — українці (4,539 млн. чол.), росіяни (2,2 млн. чол.), живуть також греки, білоруси та інші національності. Міське населення 90 % (1985). Поділяється на 18 районів (Амвросіївський, Артемівський, Великоновосілківський, Волноваський, Володарський, Добропільський, Костянтинівський, Красноармійський, Краснолиманськии, Мар'їнський, Новоазовський, Олександрівський, Першотравневий, Слов'янський, Старобешівський, Тельманівський, Шахтарський, Ясинуватський), має 49 міст (найбільші — Донецьк, Жданов, Макіївка, Горлівка, Краматорськ, Слов'янськ), 135 сіл міського типу, 1121 сільських населений пункт. Область нагороджено 2 орденами Леніна (1958, 1970).
Поверхня переважно рівнинна, розчленована ярами та балками. У межах області — Донецький кряж, частина Придніпровської низовини й Приазовської височини, яка переходить у Причорноморську низовину. Серед корисних копалин найбільше значення має кам`яне вугілля, є також кам`яна сіль, ртуть, графіт, мінер, будівельні матеріали тощо.
Для розвитку господарства район має в цілому сприятливі природні умови, значні і різноманітні природні ресурси (родючі ґрунти, кам'яне вугілля, кухонна сіль, кіновар — основна ртутна руда, будівельні матеріали та ін.). Тут зосереджені значні людські ресурси. За кількістю та густотою населення район посідає перше місце в Україні і область дуже урбанізована (90%).
Донецька область має найвищий рівень економічного розвитку в Україні. Найрозвинутішими галузями господарства є електроенергетика, вугільна, металургійна, хімічна промисловість, важке машинобудування та промисловість будівельних матеріалів. У сільському господарстві переважає приміський тип. На півночі і півдні району вирощують зернові культури, соняшник, розвиваються молочно-м'ясне скотарство і свинарство. Район має вихід до Азовського моря і розгалужену транспортну мережу, якою здійснюються інтенсивні міжрайонні і міжнародні зв'язки.
Провідною галуззю в області є вугільна промисловість. Тут видобувають коксівне і енергетичне вугілля. На вугільній промисловості базується потужна електроенергетика. Вона представлена тепловими електростанціями, які дають близько третини всієї електроенергії країни (Вуглегірська, Курахівська, Миронівська, Сіверськодонецька, Слов'янська, Старобешівська, Штерівська).
Галуззю спеціалізації є чорна металургія, проте за виробництвом металу Донецька область поступається Придніпровському району. Тут виробляють чавун, сталь, різноманітний прокат.
Чорну металургію обслуговує потужна коксохімічна промисловість. Найбільшими коксохімічними заводами є: Алчевський, Єнакієвський, Макіївський. Видобувають у районі флюсові вапняки (Докучаєвськ, Комсомольськ і Новотроїцьк) та вогнетриви (Часів Яр, Великоанадольськ, Микитівка та ін.).
Чорна металургія у м. Жданові (металургійні комбінати «Азовсталь» та ім. Ілліча), Макіївці, Єнакієвому, Донецьку, Краматорську, Костянтинівні, Харцизьку (трубний і сталедротоканатний заводи).
Кольорова металургія за рівнем розвитку набагато поступається чорній. Виробництво цинку налагоджено в Костянтинівці, ртуті — в Микитівці. В Артемівську розміщений завод з обробки кольорових металів (мідний і латунний прокат).
Донецька область має також потужну хімічну промисловість. На базі місцевої коксохімії виробляють азотні добрива в Горлівці і Сіверськодонецьку, анілінофарбова промисловість розвинута в Рубіжному. В Костянтинівці випускають фосфорні добрива. У комплексі з виробництвом добрив розвивається сірчанокислотна промисловість.
У області значно розвинута содова промисловість (Лисичанський содовий завод, Слов'янське ВО «Хімпром»). Цьому сприяють запаси кухонної солі, а також карбонатної сировини.
Дістала розвиток хімія органічного синтезу. Сировиною для неї є продукти нафтопереробки, природний і коксовий газ. Нафтопереробна промисловість зосереджена в Лисичанську, смоли і пластмаси виробляють у Донецьку і Сіверськодонецьку, гумотехнічні вироби — в Лисичанську. Сажу (технічний вуглець) постачає виробництво в Стаханові.
Харчова промисловість представлена м'ясною, молочною, борошномельно-круп'яною, маслоробною, плодоовочеконсервною, рибною (Жданов, Донецьк), соляною (виробниче об'єднання «Артемсіль») і виноробною (Артемівський завод шампанських вин) галузями.
Значного розвитку в області досягло важке машинобудування, передусім виробництво обладнання для гірничодобувної, металургійної, будівельної індустрії, рухомого складу залізничного транспорту.
Найбільші підприємства важкого машинобудування виробничі об'єднання «Новокраматорський машинобудівний завод» та «Ждановважмаш», заводи: Донецький машинобудівний, Краматорський важкого верстатобудування, Слов'янський будівельний машин, Сніжнянський хімічного машинобудування та інші). Тут виробляють крокуючі екскаватори, прокатні стани, шахтне і транспортне устаткування, верстати для обробки великих деталей для прокатних станів, залізничних вагонів.
Виробництво гірничошахтного устаткування налагоджено на машинобудівних заводах Донецька, Луганська, Горлівки, Дружківки, Ясинуватої, обладнання для металургійної промисловості — у Макіївці, Дебальцевому, Слов'янську.
Транспортне машинобудування Донецької області представлене вагонобудівним заводом у Стаханові. Маріупольське ВО «Маріупольважмаш» виготовляє різні типи залізничних цистерн, ВО «Луганський тепловозобудівний завод» (найбільше підприємство транспортного машинобудування в Україні) — тепловози.
У Маріуполі виробляють сільськогосподарські машини, в Виробництво різноманітного електротехнічного обладнання зосереджено у Донецьку, Слов'янську.
Область має потужну, будівельну індустрію, підприємства якої переважно розміщуються в малих і середніх містах.Найбільшого розвитку досягла цементна і скляна промисловість. Виробляють також покрівельні матеріали (толь, шифер), керамічні вироби, залізобетонні конструкції.
Розвинута в області соляна галузь, що належить до харчової, промисловості. Тут зосереджено 75% видобутку солі в країні.
Легка промисловість використовує як місцеву сировину, так і девізну. В галузі зайняті здебільшого жіночі трудові ресурси. Найбільшими підприємствами в області є Донецький бавовняний комбінат, трикотажні підприємства Донецька, Маріуполя, шкіряно-взуттєві — Донецька, Костянтинівки, Артемівська. В багатьох містах області знаходяться швейні цехи і фабрики.
Значно розвинутий в області транспортний комплекс. За обсягами перевезень район посідає перше місце в країні. Провідне місце за цим показником займає залізничний транспорт.
Висока густота міських поселень і великі обсяги перевезень сировини, готової продукції зумовлюють найгустішу в країні мережу залізниць, що становить 56 км на 1 000 км2 території.
Основними електрифікованими залізницями є Ясинувата— Чаплине—Дніпропетровськ—Кривий Ріг, Іловайськ—Слов'янськ— Лозова—Харків, Слов'янськ—Донецьк—Маріуполь.
Друге місце за обсягами перевезень у області займає автомобільний транспорт. Основними магістралями є: Донецьк— Дніпропетровськ, Донецьк—Артемівськ—Харків, Луганськ— Дебальцеве—Донецьк—Запоріжжя.
Промисловими вузлами області є: Донецько-Макіївський, Маріупольський, Горлівсько-Єнакіївський, Луганський, Краматорсько-Костянтинівський, Стаханово-Алчевський, Лисичансько-Рубіжанський.
Провідними галузями Донецько-Макіївського промислового вузла є вугільна промисловість і чорна металургія. Основні центри вузла — Донецьк (1 млн 121 тис. чоловік) і Макіївка (424 тис. чоловік).
У межах вузла знаходяться підприємства чорної металургії, представлені Донецьким і Макіївським металургійними заводами, Харцизьким трубним заводом.
Машинобудівні підприємства розташовані в Донецьку, Макіївці, Ясинуватій тощо. Розвинуті також легка та харчова галузі промисловості. Донецьк — важливий залізничний вузол, що об'єднує б станцій.
Маріупольський промисловий вузол розміщений на півдні району на березі Азовського моря. Найбільшим центром вузла є Маріуполь (549 тис. чоловік). Тут працюють два великих металургійних комбінати. Зосереджено виробництво залізничних цистерн і металургійного устаткування, коксохімія. В місті є підприємства легкої (швейна, взуттєва, трикотажна) та харчової (м'ясна, молочна, рибоконсервна, борошномельна, хлібопекарська, кондитерська) галузей промисловості. Маріупольський порт — найбільший на Азовському морі.
До Горлівсько-Єнакіївського промислового вузла належать Горлівка, Єнакієве, Дебальцеве, Пантелеймонівна та Ясинівка.
У промисловому вузлі зосереджені вугільна, хімічна, коксохімічна, металургійна і машинобудівна галузі промисловості. В Горлівці (336 тис. чоловік) та на її околицях працює кілька великих шахт потужністю понад 1 млн тонн вугілля на рік.
На газі Горлівського і Єнакіївського коксохімічних заводів виробляють аміак і гранульовані добрива (Горлівське ВО «Стирол»).
Великий машинобудівний завод в Горлівці випускає вугільні комбайни та інше шахтне устаткування. На території вузла знаходиться Микитівський ртутний комбінат. Для забезпечення потреб населення міста і збалансованого використання трудових ресурсів в Горлівці виникли підприємства легкої і харчової промисловості.
Єнакієве (120 тис. чоловік) майже втричі менше Горлівки за кількістю населення. Місто є значним центром вугільної, коксохімічної, металургійної та цементної промисловості.
До складу Краматорське -Костянтинівського промислового вузла входять Краматорськ, Слов'янськ, Артемівськ, Часів Яр та ін. Вузол знаходиться на півночі Донецької області і спеціалізується на важкому машинобудуванні, чорній і кольоровій металургії. Розвинуті тут також хімічна промисловість, промисловість будівельних матеріалів, видобуток вогнетривких глин і кам'яної солі. Промисловість вузла працює на електроенергії Слов'янської і Миронівської ДРЕС.
Найбільшим промисловим центром вузла є Краматорськ (204 тис. чоловік). Серед галузей переважає важке машинобудування. Три машинобудівні заводи виробляють машини і обладнання для чорної металургії, хімії, енергетики, вугільної промисловості: блюмінги, слябінги, ротори для турбін, мостові крани, крокуючі екскаватори, потужні преси, шахтні підйомники тощо. Працюють також заводи: металургійний, коксовий, будівельних матеріалів.
Важливим центром Краматорсько-Костянтинівського вузла є Слов'янськ (138 тис. чоловік) — досить своєрідне за своєю спеціалізацією місто. Місцеві ресурси солі і крейди є основою для розвитку хімічної і соляної промисловості (ВО «Хімпром»). Розвинуті також важке і електротехнічне машинобудування, виробництво обладнання для чорної металургії і коксохімії та арматурно-ізоляційного устаткування, будівельних машин. Місто — найбільший в країні центр, що виробляє олівці. Поряд із Слов'янськом розташований Слов'яногірськ — важливий рекреаційний центр, що використовує грязі і соляну ропу Торських соляних озер.
На південь від Краматорська знаходиться Костянтинівна (106 тис. чоловік) — потужний центр чорної і кольорової металургії, хімічної і будівельної індустрії. В місті працюють металургійний і цинковий заводи, виробляють фосфорні добрива і сірчану кислоту, віконне, кольорове і автомобільне скло, мінеральну вату, дзеркала тощо.
Центром гірничодобувної промисловості (кам'яна сіль, крейда, гіпс, вогнетривкі глини) є Артемівськ (92 тис. чоловік). Працює кілька соляних шахт. Розвинуті машинобудування і металообробка, промисловість будівельних матеріалів. У місті знаходиться завод шампанських вин. Легка промисловість представлена взуттєвою і швейною галузями.
Дружківка (75 тис. чоловік) — центр важкого машинобудування і будівельної індустрії. В місті виробляють породонавантажувальні машини, електровози і вагонетки для шахт і рудників, механізовані кріплення для вугільних шахт. Фарфоровий завод здебільшого використовує жіночі трудові ресурси.
У місті Часів Яр видобувають найкращі за якістю в країні вогнетривкі глини, налагоджено виробництво вогнетривких матеріалів. З Донецької області експортують в інші райони вугілля, кокс, чорні метали, електроенергію, різноманітні машини і устаткування, добрива, продукцію АПК. З Придніпров'я в Донбас надходять залізна і марганцева руди, з Карпатського району — калійні добрива, ліс, автобуси, телевізори, із Столичного — різноманітні машини і обладнання, продукція легкої промисловості. Значну кількість продуктів харчової промисловості дістає район з Причорноморського та Подільського районів.
Водні ресурси
Гідрографічна мережа Донецької області нараховує 2 287 дуже малих, малих та середніх річок, тимчасових водостоків загальною довжиною 10 590 км. Річна мережа поділяється на 3 частини: північну – 653 річки, що відносяться до басейну Сіверського Дінця, західну – 314 річок басейну Дніпра та південну – 1320 річок Приазов’я. В області обмежені запаси підземних вод. Запаси високоякісних підземних вод верхнього горизонту, що складається з крейди, в основному розташовані в долині Сіверського Дінця. Неконтрольований бурхливий розвиток промисловості та сільського господарства в Донецькому краї вимагав повного використання місцевого стоку та його перерозподілу. З цією метою було побудовано 140 водосховищ, загальний об’єм яких 875 млн. м3 та 1011 міських та сільських ставків ємністю 195 млн. м3.
Водозабезпеченість на одного мешканця області (190м3) в 5 разів менша, ніж в середньому по Україні. Загальний забір води з усіх джерел склав по області у 1999 році 2559 млн. м3. Обсяг скинутих у поверхневі водні об’єкти стічних вод склав 1771 млн. м3, з яких 720,2 млн. м3 недостатньо очищених. Основними забруднювачами річок та водоймищ є підприємства чорної та кольорової металургії.
Погіршуються показники води Азовського моря. Площа його складає 38 тис. км2, об’єм води – 300 км3, середня глибина 7 метрів, а найбільша – 14. На протязі тисячоліть при оптимальному природному режимі море щорічно одержувало біля 41 км3 прісної води. 28,5 км3 давав Дон, 11 км3 – Кубань, 1,2 км3 - малі річки. Крім того 15 км3 води приходили з опадами. Море розумно розпоряджалось цим стоком: 31 км3 йшов на випаровування, а решта 26,2 км3 через Керченський пролив – в Чорне море. Азовське та Чорне моря є збалансованою гідрологічною системою, в якій існує постійний водообмін, що дозволяє підтримувати солоність азовської води на рівні 10,5 –11% проміле. Дон та Кубань зі своїми водами приносили в море велику кількість поживних компонентів, що давало можливість щорічно виробляти до 35 млн. т органічних речовин – планктону, зоопланктону, бентосу – основних поживних продуктів для рибного стада.