 |
|
ПРИМАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ
СИРОВИНИ ТА ДОПОМІЖНИХ МАТЕРІАЛІВ
ПРИЙМАННЯ ЗЕРНА
Сурово визначених вимог до виробничого зерна, яке переробляється у спиртовій промисловості, не встановлено. Бажано, щоб зерно було здоровим, з високою крохмалистістю, вологістю від 14 до 17%, в залежності від культури, і з невеликою засміченістю. Але інколи спиртові заводи переробляють дефектне зерно.
Розрізняють чотири ступені дефектності зерна: перша - зерно з солодовим; запахом; друга - зерно з пліснявозатхлим запахом; третя - зерно з гнилісно-затхлим запахом; четверта - зерно, яке знаходилось у стані сильного самозігрівання, з оболонкою бурого або чорного кольору.
На спиртові заводи приймають також недозріле зерно, зерно, яке підлягло дії морозу або суховію, підгоріле, дуже вологе, а також те, що перезимувало в полі під снігом.
Для приготування солоду використовують високоякісні ячмінь, жито, овес і просо, які повинні відповідати вимогам, що наведені у табл. 2.1. Колір ячменю світло -жовтий, припускається потемнілий; вівса - білий чи жовтий; проса - жовтий, червоний, сірий, білий; жита - жовтий і зелений різних відтінків; не припускається використання зерна з будь-якими сторонніми запахами - затхлим, пліснявим та ін.
Табл. 2.1. Характеристика якості зерна
| Показники | Зерна | |||
| жита | ячменю | вівса | проса І | |
| Вологість, %, не більше | 15,5 | 15,5 | 16,0 | 15,0 |
| Сміттєві домішки, %, не більше | 2,0 | 2,0 | 2,0 | 3,0 |
| Серед них, %, не більше | ||||
| Мінеральні домішки | - | 0,2 | 0,2 | 0,2 |
| Галька | - | 0,1 | 0,1 | - |
| Шлак, руда | - | 0,05 | 0,05 | - |
| Шкідливі домішки | - | 0,2 | 0,2 | 0,2 |
| Головня і спориння | - | 0,1 | 0,1 | - |
| Кукіль | - | 0,3 | 0,2 | - |
| Зернова домішка, %, не більше | - | 3,0 | 3,0 | 4,0 |
| Дрібні зерна,%, не більше Схожість (здатність проростати) на п'яту добу,%, не менше Енергія проростання на третю добу,%, не менше | - - 85* | 5,0 | - | - |
| Натура, г/л, не менше | - | |||
| Зараження комірчаними шкідниками | Не припускається, окрім І кліща від 20 шт. на 1 кг зерна ) |
* - На четверту добу.
Зерно перевозять насипом у критих чотирьохосних залізничних вагонах і на автосамоскидах. Основну масу його доставляють по залізничній дорозі на спиртові заводи, які мають залізничну гілку, - безпосередньо до заводських складів, на інші заводи - на пристанційні зернові склади. З пристанційних складів після короткочасного зберігання зерно передається до заводських складів автотранспортом. Із вагонів чи автомашин зерно вигружають механічними лопатами. Авторозвантажувачами і автоперекидачами зерно вивантажують у бункер, з якого воно подається норією чи пневмотранспортом у повітряно-ситовий сепаратор, а потім - на стрічковий транспортер , що розподіляє зерно по площі складу.
ПРИЙМАННЯ МЕЛЯСИ
Меляса надходить на завод у залізничних цистернах вантажопідйомністю від 15 до 120 т, автоцистернах. Тара повинна бути чистою, без стороннього запаху та речей. Цистерни повинні мати нижні зливні пристрої. Кожна цистерна супроводжується накладною і доданим до неї сертифікатом, у якому зазначається маса меляси та вміст сухих речовин.
Меляса із цистерн зливається самопливом у розташовані нижче приймальні збірники – сталеві резервуари прямокутної форми, об'єм яких повинен бути розрахований на добову роботу заводу. З приймальних збірників мелясу коловоротним насосом перекачують у резервуари для зберігання. У холодну пору року мелясу у цистернах підігрівають парою за допомогою шланга з насадкою або барботеру. Деякі цистерни обладнані стаціонарними змійовиками.