 |
|
Основні теоретичні концепції самоменеджменту
Самоменеджмент - це послідовне і цілеспрямоване використання ефективних методів, прийомів і технологій самореалізації і саморозвитку свого творчого потенціалу.
Описані в літературі концепції самоменеджменту будуються на певній ідеї, навколо якої формується система методик і прийомів роботи над собою для реалізації цієї ідеї:
у концепції Лотара Зайверта - це ідея економії свого часу;
1. Згідно концепції М. Вудкока і Д. Френсіса, самоменеджмент - це всебічний спосіб перевірки своїх власних можливостей і обмежень та пошуку реальних шляхів розвитку особистісних і ділових якостей.
2. Згідно концепції В.А. Андрєєва, самоменеджмент - це психологічний механізм саморозвитку особистості, здатної до безперервної самореалізації в одному або декількох видах професійної діяльності. Він включає: самопізнання, самовизначення, самоврядування, самовдосконалення, самоконтроль, самотворення, самооздоровлення.
3. Концепція А. Т. Хроленка заснована на ідеї культури ділового життя. Відповідно до цієї концепції, самоменеджмент - це практикум підвищення свого ділового потенціалу шляхом підвищення рівня ділової культури в різних її аспектах, а саме: культури взаємин між людьми, мистецтва ділової бесіди, організації ділової наради, культури ділового листа, мистецтва підготовки доповіді і публічного виступу, техніки особистої роботи, стилю життя менеджера. Розширення професійних можливостей особистості в результаті роботи з підвищення своєї ділової кваліфікації створює основу для службового зростання.
4. Згідно концепції Бербель і Хайнца Швальбе, самоменеджмент - це досягнення особистого ділового успіху (кар'єри) через самопізнання і самовдосконалення своїх ділових якостей. Автори пропонують практичні поради з саморозвитку своїх ділових якостей для досягнення успіху, для організації своєї справи в складних ринкових умовах.
5. Наступна концепція самоменеджменту - концепція Лотара Зайверта, яка заснована на ідеї управління своїм часом. Згідно з визначенням Зайверта, самоменеджмент являє собою послідовне і цілеспрямоване використання випробуваних методів роботи в повсякденній практиці для того, щоб оптимально і зі змістом використовувати свій час, тобто за своєю суттю це time management.
6. Наймасштабніший підхід до самоменеджменту представлений в концепції В. Карпічєва і В. Варламова. Цими авторами зроблена спроба позначити контури міждисциплінарної моделі самоменеджменту, що спирається на сукупність людинознавчих наук. Автори у своїй концепції використовують деякі аспекти технології самоменеджменту, зокрема, планування та структурування часу, такі, як принципи Парето, Ейзенхауера, облік і розрахунок робочого і вільного часу за німецькою методикою «Альпи», алгоритми визначення мети, досвід фінських і японських менеджерів, ієрархія цілей, «життєві сценарії» та програми: типи, способи, управління «Я - станами» (за Е. Берном і Р. Шмідтом), умови оптимального ритму розумової діяльності, програмування підсвідомості, принципи самонавчання, пошук і переробка інформації; алгоритми проектування зовнішнього середовища (вибір моделей життя, зміна обставин, адаптація в новому середовищі, фактори побудови, збереження та відновлення персональних стосунків, поведінка в екстремальній ситуації).
Крім зазначених концепцій, в сучасній літературі по самоменеджменту багато уваги присвячено моделюванню особистісних якостей «Я –сприйняття», програмування на успіх тощо. (виховання «свого Я», позитивний настрій, установка на успіх). Зокрема, з цією позицією повною мірою можна ознайомитися в книзі І.Л. Добротворського «Самоменеджмент. Ефективні технології».
Кожен з розглянутих концептуальних підходів разом з методиками їх реалізації може використовуватися для самооцінки і саморозвитку ділових якостей, для підвищення свого ділового потенціалу.