 |
|
Облік основних фондів ведеться в натуральній і вартісній формах.
Натуральні показники дають уяву про кількісний склад, виробничо-технічні
характеристики, час виготовлення і придбання технічних засобів, а також
будівель, виробничих площ. Через різноманітність основних виробничих фондів натуральна форма не дозволяє скласти уявлення про їх загальну величину,структуру і рух за визначений період часу.
Через те,що основні фонди функціонують довгий період часу на протязі якого змінюються умови їх відтворення та іде їх зношення,існують такі види їх оцінки:
- по початковій вартості
- по відновлювальній вартості
- по початковій або відновлювальній з урахуванням зношення
Початкова вартість-показує вартість на момент встановлення:
В.п.=Ц+Т+М
Ц-ціна обладнання(грн.)
Т-транспортні витрати на його доставку(грн.)
М-витрати на встановлення та монтаж(грн.)
Основні фонди ТГВ в процесі функціонування поступово зношуються і замінюються новими,оскільки Основні фонди мають натуральне і вартісне відображення,поступова втрата дієздатності приймає двояку форму:
- фізичного зношення
- вартісного зношення.
52. Суть ремонтів полягає у відшкодуванні фізичного зношення конструктивних елементів ОФ в натуральній формі і збереженні їх робочого стану протягом усього періоду експлуатації.
Необхідною умовою раціональної організації ОФ є чітка класифікація ремонтних робіт, яка будується по організаційному, технічному і економічному показниках. В організаційному відношенні ремонти бувають плановими і позаплановими. По технічній складності планові поділяються на 3 види: малі,середні, капітальні.
З економічної точки зору розрізняють поточний, капітальний, відновлювальний ремонти. Роль цих видів ремонту в процесі відновлення ОФ і джерела фінансування не однакові.
Поточний ремонт – це підтримання ОФ в працездатному стані. Він здійснюється в процесі функціонування ОФ і полягає у виправленні дрібних несправностей. Витрати на поточний ремонт носять рівномірний характер і здійснюються за рахунок обертових засобів підприємства і включаються в собівартість продукції по мірі проведення ремонтів.
Капітальний ремонт – це комплекс робіт по відновленню зношених великих частин машин, деталей та інших деталей. Здійснюється він один раз у кілька років і пов'язаний із значними витратами. Кошти на здійснення кап. ремонту акумулюються в амортизаційному фонді.
Необхідність проведення відновлювального ремонту виникає внаслідок стихійного лиха. Він здійснюється за рахунок страхових і резервних фондів по плану капітального будівництва.
Забезпечення ефективності виробництва вимагає не тільки підтримувати ОФ в працездатному стані, але і постійного підвищення їхнього технічного рівня.
Покращення використання ОФ в топографічно-геодезичному виробництві дуже різноманітне, але найважливішими є : технічний процес і модернізація обладнання; збільшення коефіцієнту змінності роботи виробничого обладнання.
Оборотні засоби галузі – це сукупність оборонних виробн. фондів і фондів обігу в вартісному відображенні. Оборотні виробн. фонди представляють собою ту частину матеріально-речових елементів виробництва, яка цілком споживається у виробничому циклі, витрачаючи чи видозмінюючи свою натуральну форму і повністю переносить свою вартість на вартість готової продукції.
Специфіка ТГВ знайшло своє відображення в оборотних фондах підприємства. Так, на відміну, від більшості промислових підприємств в оборотних фондах ТГП відсутні такі елементи, як готова продукція. Це обумовлено тим, що їхня продукція не підлягає реалізації. Але в склад оборотних засобів входить грошове авансування для забезпечення виконання польових робіт.
53. Основним джерелом оборотних засобів створеного і вступившого в дію підприємства є статутний фонд. В залежності від форми власності це можуть бути кошти з бюджету або відповідні внески засновників.
Оборотні засоби, які сформовані за рахунок статутного фонду підприємства назив. власними оборотними засобами. Вони можуть поповнюватися за рахунок доходу підприємства.
Процес виробничо-господарської діяльності підприємства можуть викор. для поповнення оборотних оборотних засобів і інших джерел, в тому числі запозичені і залучені засоби.
Оборотні активи підприємства формують з джерел, які можна поділити на власні кошти(статутний капітал,додатковий капітал, резервний фонд, цільове фінансування), прирівняні до власних(кредиторська заборгованість, благодійні надходження) і позичені(довгострокові кредити, короткострокові кредити, комерційні кредити).
Підприємства, що вводяться в дію, формують оборотні кошти за рахунок коштів статутних фондів. На вже існуючих підприємствах, власними джерелами оборотних коштів є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємств. До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу підприємств, проте йому не належать. Сталі пасиви – це мін. заборгованість зі заробітної плати працівникам, відрахувань на обов’язкове державне пенсійне страхування, авансування замовників.
При кредиторській заборгованості, постачальником залучення коштів відбувається у товарній формі, на відміну від банківського кредиту, який виступає у грошовій формі. Суму кредиту із урахуванням залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей визначають для кожного об’єкта, як різницю між запланованою вартістю матеріальних цінностей за чинними цінами і власними оборотними коштами.
54. У всіх галузях промислового виробництва, кадри , в залежності від виконуваних робіт поділяються на робітників, службовців, керівників, спеціалістів.
В топографо-геодезичній галузі особливою категорією працівників є інженерно-технічний персонал, який безпосередньо виконує виробничі процеси на робочому місці. Менша частина інженерно-технічних працівників в ТГВ виконує функції керівного персоналу.
Структура процесів топографо-геодезичного виробництва: польові роботи і камеральні роботи. що в свою чергу поділяються на виробничі процеси :
1. рекогностування пунктів
2. створення мереж згущення
3. опрацювання результатів спостережень
4. створення карт і планів