 |
|
Історична географія І-ї половини І тис. до н.е.
Загальна характеристика
Початок залізного віку – залізо широко розповсюджене – збільшення держав – покращення продуктивних сил
Тимчасова криза рабовласницького суспільства – пошук нових шляхів розвитку
^ 1. Фізична географія
Після несприятливих кліматичних умов ІІ тисячоліття до н.е. – встановлюється на протязі 500 років певний кліматичний оптимум : в північній півкулі
Риси:
1.Клімат Середземномор’я менш спекотний, ніж в наш час, більш вологий – влітку більша кількість опадів – узбережжя покрите лісами.
У зв’язку з початком розробки Fe копалин і застосуваням Fe знарядь праці – зміна ландшафту.
Етапи освоєння ландшафту: 1. дикий (не торкнутий діяльністю людини)
2.окультурений
3. культурний
4. дичаючий
Наш етап - окультурений – все більше розпахуються землі – знищуються ліси, змінюється фауна. Відбувається штучна зміна ландшафтів. В Єгипті за часів фараона Нехо (Нехао) – канал Ніл-Червоне море, в Фінікії (Тір) – штучні насипи для збільшення території, в Китаї (південь) – заливні рисові поля (чеки).
3.Виявляється система розвідки корисних копалин
Cu – Сінайський півострів (Єгипет), Кіпр, південь Іспанії,Сардінія
Fe - південний схід Іспанії, Етрурія, південний схід Малої Азії (при цьому дрібні родовища Fe всюди)
Ag - південний схід Іспанії, Греція, південний схід Малої Азії
Au – захід Малої Азії, Ефіопія.
Sn – північний схід Іспанії, Британія.
4.Морфологія держав: крім раніше виниклих, нові держави розташовуються:
1.перетин торгових шляхів (Лідія, Сірія) – сухопутних
2. в місцях, сприятливих для морської торгівлі – грецькі міста-держави, держави Аравії – посилюється роль моря.
Назви морів у греків – пелагос (відкрите) – Середземне море
понтос (менше) – Чорне
архіпелагос (те, що веде у відкрите) – Егейське
Досягнення науки – в 751 р. до н.е. у Вавілоні вперше зафіксовано спостереження сонячного затемнення.
Чому так пізно початок залізного віку: Fe у чистому вигляді в природі практично не зустрічається( тільки метеоритне, іноді у магматичних породах), складно виплавити (тугоплавкість).
З іншого боку Fe у природі – частіше, ніж Cu і Sn.
Невеликі родовища - повсюдно, так як об’єми добування були невеликі, всі родовища були вигідні. Fe металургія -у різних країнах у різний час:
Спочатку – Передня Азія, Індія, Греція – на межі І тисячоліття
племена Північної Європи – VII ст. до н.е.
Китай – VII ст. до н.е. (настільки широко, що був введений податок Fe )
Єгипет - з VI ст. до н.е. (не було палива для плавлення руди)
Що спонукало шукати нові форми розвитку.
Криза початку І тис. до н.е.
Причини :
Негативна роль лихварства в економіці.(Вавілонія, Ізраіль, Індія)
Нездатність державного апарату проводити ірригаційні роботи (Єгипет, Вавілонія)
В Передній Азїї скрізь існують держави – періферія віддалилася – нестача рабів
Формування скрізь держав при натуральному господарстві зменшило потребу в торгівлі сільськогосподарською продукцією.
Держави ведуть війни за торгівельні шляхи – криза у торгівлі.
^ 2.Політична географія
І тис. до н.е – подальше розширення сфери цивілізації:
Іран, Середня Азія, Північна Індія, Західне Середземномор’я.
1.Виникає велика кількість дрібних держав, особливо на Ближньому Сході: Палестина (Ізраїль, Іудея, Амман, Моав, Едем), Сирія (Арам, Табал, Хамат). Дрібні держави постійно під загрозою захоплення великими державами : поч. VIII ст. до н.е. – захоплені Ассирією, початок VI ст. до н.е. – Нововавілонським царством.
2.Великі потужні держави виникають тільки на периферії: Мідія, Урарту,Персія, Фрігія, Лідія, Карфаген.
3.В деяких крїнах – зберігаються родові пережитки – племінна роздробленість – існує значна кількість невеликих ворогуючих держав – Південна Аравія - VII ст. до н.е. – 4 держави, Китай – VIII - VII ст. до н.е. – 20 держав, Індія – початок VI ст. до н.е. – 16 держав.
4.Особливість- потужні держави ставлять пред собою завдання аадміністративного об’єднання і підкорення усіх захоплених країн – Ассирія - VIII - VII ст. до н.е. – захоплення всієї Передньої Азії і Єгипту, Мідія - VI ст. до н.е - захоплення всього Ірану, Урарту, Азербайджану, Нововавілонське царство - початок VI ст. до н.е. – Передня Азія, Дворіччя, Ближній Схід, Персія – кінець VI ст. до н.е. – захоплення всієї Передньої Азії і Єгипту.
5.Із 4 витікає новий характер війн – вони ведуться великими силами на значні відстані (походи), відрізняються більшою запеклістю, відбуваються постійні конфлікти між потужними державами, які призводять до розгрому і завоювання одними інших повністю. Особливість захоплення - плацдарм для подальшого просування.
6.У різних регіонах домінує одна держава(Ассирія, Нововавілонія, мідія, Лідія), їх постійні зіткнення часто призводять до створення військово-політичних союзів проти найбільш сильного (Єгипет + Лідія, Вавилон+ Мідія – проти Ассирії).
7.Оскільки головною метою держав є забезпечення себе сировиною і рабами – відносини з захопленими територіями формуються наступним чином:
Приклад Ассирії
1.території географічно більш віддалені – об’єкт нерегулярних спеціальних походів – відносини у вигляді великої дані з метою відкупитися (Ізраїль, д.п. VIII ст. до н.е. – 30 тис. золота)
2. території більш близькі - об’єкт постійних походів – щорічнатяжка данина – повстання – розгром, грабіж і винищення частини населення.
8.Удосконалення військово-адміністративного поділу – Єгипет -52 нома, Ассирія – 55 областей і 2 залежних царства, Персія – 20 сатрапій, складається оргінальна форма державного устрою – федереція 12 етруських міст.
9.Особливе значення – поява міст-держав Давньої Еллади к VI ст. до н.е. – формування полісної системи: Беотія – 10 полісів,Фокіда – 22 поліса, найбільший Коринф (880 км.кв.), найбільша держава – Спарта (8400 км кв).Вплив географічного фактору – територія греції – це окремі рівнини, обмежені горами – немає єдиної держави.
^ 3.Етнічна географія
1.Збільшення чисельності населення, його густини в окремих регіонах:
Атика, Беотія – в Греції, Фінікія, захід Малої Азії, Північна Сірія, держави Вей, Чжао, Хань – в Китаї, долина р.Ганг – в Індії .В той же час периферія відрізнялася слабкою густотою населення (зростання в цілому за рік – 0,435%)
2.посилення міграційної рухливості мас; із 1 – початок колонізації
початок 1 тис до н.е. – фінікійська (аналог - португальска) – напрям – захід, торгівельні колонії, „імперія торгових постів” – спочатку Кіпр, потім Мальта, Карфаген, Утака,Кацес, Тартес.
ІХ-VI ст. до н.е. – грецька (аналог – англійська) – Південна Італія, Північне Причорномор’я, Північна Африка (Кірено, Навкратіс), південь Франції. Колонії – землеробські.
Особливості колонізації як процесу – виділення нового суспільства з середини старого – утворення нових держав
3.Формування мережі міських поселень (Греція, Фінікія).
4.Початок проведення певних типів етнополітики:
1.Ассирія (VIІІ ст. до н.е. ), Вавілонія (VI ст. до н.е. ) – депортація корінного населення в інші області держави, землі об’являються – „пустуючими”
2.Персія – захопивши Мідію, визнали мідійців майже рівними собі, повернення населення, вивезеного попередніми режимами (фінікійці і іудеї).
5.Фактори, що впливають на чисельність населення
- війни (на початок ІХст. до н.е. у війнах асирії знищена 1/3 чоловічого населення захоплених територій)
- хвороби, висока дитяча смертність
- голод
- депортації.
^ 4.Економічна географія
Що характерно для економічної географії:
1.В І тис. до н.е. підвищується роль Середземномор’я (географічно на перетиеі трьох частин світу, має природно-господарську різноманітність, м’який субтропічний клімат, зручне для мореплавання – вирізаність берегової лінії, велика кількість островів).
2.Зникає поділ на землеробські і скотарські держави (в окремих державах на першому місці землеробство: Атика, Єгипет, у інших – скотарство – Фесалія, Фрігія; зберігається лише у племен: скіфи-орачі, скіфи-скотарі )
3.Зміни у сільському господарстві – кількісного порядку – збільшення посівних площ, підвищення врожайності культур. В різних країнах – різні способи землеробства: Лідія, Палестина, Греція – незрошуване; Етрурія – дренажне, за рахунок осушення грунтів; Карфаген – плантаційне; Індія – полікультурне (складність обробітку землі – використання тих культур, які легше вирощувати – ячмінь, пшениця та ін.)
4.Нове: розвиток садівництва і оливководства, особливо в місцях, що не підходять для землеробства (Палестина, Греція – Атика, Фінікія). На прикладі Ассірії – набір фруктових культур – виноград, гранати, яблука, персики, можливо лимони.
Ремесло
1.Розширюється асортимент продукції, використовується новий метал – Fe, використовується не тільки своя, а й завізна сировина.
2.З‘являється продукція держав, яка стає основою їх експорту. Єгипет – скло, фаянс, глазур, Китай – шовк, Фінікія – барвник (пурпур).
3.Розпочинається спеціалізація в межах одного історико-географічного регіону – Китай – держави-монополісти – Янь і Ци – шовк; Чу – Fe вироби; Хань – зброя; Греція – Атика - гончарні вироби; Коринф – кораблі; Мілет – килими; Аргос – зброя; Самос - Fe лиття.
Торгівля
1. В даний період – натуральне господарство всюди – практично немає торгівлі сільськогосподарською продукцією, посилюється торгівля ремісницькими виробами, особливо тканинами, головне - металами. Особлива важливість використання родовищ металів
Cu – Кіпр, Сардінія;
Fe – Мала Азія, Іспанія;
Ag – Мала Азія, Греція, Іспанія;
Sn - Іспанія.
2.Виникає цілий ряд держав, в основі розвитку яких лежала торгівля – Фінікія, Карфаген (центр посередницької торгівлі), держава Цинь (Китай), Ізраіль.
3.Виникають види торгівельної діяльності, що зв’язують історико-географічний регіон. Китай - створена система каналів для зв’язку між державами; Греція – формується міжполісна торгівля з проведенням ярмарків у святилищах.
4.Важливою статтею торгівлі стає торгівля рабами. Фінікія, Греція, в Афінах – кін. VIІІ ст. до н.е.- близько 100 тис. рабів. Джерела – Мала Азія, Фракія, Північне Причорномор’я, внутрішні райони Африки.
Шляхи сполучення:
1.Переважне значення мала морська торгівля. Центри кораблебудування – Фінікія, Коринф. З’являється піратство – Етрурія.
2.Швидкими темпами ростуть об’єми сухопутної торгівлі (особливо характерно для Передньої Азії). Прорив – одомашнення верблюда.
3.Починається будівництво доріг: військове і торгівельне значення. Перша мережа доріг - Ассірія, згодом на їх базі - в Персії – „царська дорога” Сузи-Сардос, розбита на ділянки по 5 км.