Главная | Обратная связь

Порядок ліцензування страхової діяльності.

Під ліцензуванням страхової діяльності розуміють видачу, пе-реоформлення та анулювання ліцензій, видачу дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ, яке здійснюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг (далі – Комісія).

Отримання ліцензії (документа державного зразка, який за-свідчує право фінансової установи здійснювати страхову діяльність із конкретного виду страхування протягом визначеного строку у умови виконання ліцензійних умов) можна умовно поділити на дві стадії. Перша – виконання всіх вимог нормативно-правових актів України, які регулюють страхову діяльність, зокрема, Закону про страхування та Розпорядження про ліцензійні умови. Друга – без-посереднє отримання ліцензій, їх переоформлення, отримання ду-блікатів та їх анулювання.

Перед тим як переходити до розгляду цих двох стадій щодо про-вадження страхової діяльності, слід зазначити, що предметом без-посередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов’язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управління.

Зазначимо, що слова «страховик», «страхова компанія», «стра-хова організація» та похідні від них можуть використовувати в назві лише ті юридичні особи, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Ліцензії на конкретний вид обов’язкового страхування видають-ся, якщо страховик має досвід здійснення добровільного страхуван-Страхування в запитаннях та відповідях

ня не менше ніж два роки, якщо інше не передбачено законодавством (під досвідом слід розуміти наявність упродовж усього зазначеного періоду чинної ліцензії і чинних договорів страхування). На підтвер-дження вимог цього пункту надаються відповідні копії договорів страхування. З огляду на цю вимогу страховики, які тільки розпо-чинають свою діяльність, можуть отримали ліцензії лише на добро-вільні види страхування, а по завершенні двох років практичної ді-яльності, а не з моменту державної реєстрації, намагатися отримати ліцензії на обов’язкові види страхування. Також страховик та його відокремлені підрозділи мають бути забезпечені комп’ютерною тех-нікою і програмним забезпеченням та комунікаційними засобами, що відповідають установленим вимогам, до речі, яким саме – не уточнюється. Ці вимоги не встановлені Законом про страхування, однак передбачені Розпорядженням про ліцензійні умови.

19) Поняття особистого страхування.

Особисте страхування можна визначити як галузь страхової діяльності, яка має на меті надання певних послуг як фізичним (окремим громадянам, членам їхніх сімей), так і юридичним особам (наприклад, страхування працівників за рахунок коштів підприємств від нещасних випадків). Ці послуги передбачають страховий захист страхувальників (застрахованих) у разі настання несприятливих подій для їхнього життя і здоров'я. Особисте страхування має багато спільного із соціальним страхуванням, і насамперед щодо об'єктів страхового захисту громадян. Проте між особистим страхуванням і соціальним є відмінності. Головна з них стосується джерел формування страхових фондів. В особистому страхуванні

ними є переважно індивідуальні доходи громадян, а в соціальному – кошти підприємств, установ, організацій.

 

В особистому страхуванні розглядають такі страхові ризики: смерть страхувальника (застрахованого); тимчасова втрата працездатності; постійна втрата працездатності; закінчення страхувальником

(застрахованим) активної трудової діяльності у зв'язку із виходом на пенсію; дожиття страхувальника (застрахованого) до закінчення строку страхування.

Особисте страхування включає:

-страхування від нещасних випадків;

-страхування життя;

-добровільне медичне страхування;

-страхування додаткової пенсії;

 

Здійснення особистого страхування пов'язане з певними труднощами. При його проведенні дуже важко, зокрема, правильно оцінити ті ризики, які приймаються на страхування. Через це таке страхування пов'язане, по суті, із встановленням умовної страхової суми, яка лише наближено відбиває збиток, що його може завдати страховий випадок.

20) Страхування життя.

Страхування життя - підгалузь особистого страхування, в якій об'єктом страхових відносин можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству Україні, пов'язані з життям за­страхованого, що здійснюється на підставі добровільно укладе­ного договору між страховиком і страхувальником.

Слід зазначити, що страхування життя в Україні тільки по­чинає розвиватися. Премії, що збираються компаніями по страху­ванню життя, не просто малі - мізерні. У загальному обсязі стра­хових премій за 1998 р. частка премій за договорами страхування життя становила 1,6%, у 1999 р. - 0,7%, у 2000 р. - 0,5%, або 0,006% ВНП. Масштаб цифр не йде ні в яке порівняння з витрата­ми на страхування життя в розвинутих країнах. Наприклад, у Німеччині на страхування життя щорічно виділяється в середнь­ому 2,7% ВНП, у Франції - 5,9%.Причиною цього є й негативне ставлення до страхування жит­тя, що залишилося від колишнього Держстраху, коли всі накопичені гроші не були виплачені клієнтам, і трастові махінації 1994 - 1995 рр., і донедавна відсутність прогресивного законодавства у відношенні страхування взагалі, і страхування життя зокрема.Зараз, із прийняттям нової редакції Закону України "Про стра­хування", ситуація щодо страхування життя змінюється на краще. Зо­крема, в Законі визначено, що страхування життяпередбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату відповідно до дого­вору страхування в разі смерті застрахованого, а також, якщо це пе­редбачено договором страхування, у разі його дожиття до закінчення строку дії договору і (або) досягнення ним визначеного в договорі віку. Умови страхування життя можуть передбачати і обов'язок стра­ховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку із заст­рахованою особою і (або) її хворобою. Якщо при настанні страхового випадку передбачаються регулярні довічні виплати (страхування довічної пенсії), у договорі неодмінно має передбачатися ризик смерті застрахованої, особи протягом періоду між початком дії договору страхування і першою страховою виплатою з-поміж довічних страхо­вих виплат. В інших випадках неодмінно має передбачатися ризик смерті застрахованої особи протягом усього строку дії договору стра­хування життя. Підвищені також вимоги до розміру статутного фон­ду страховиків, які займаються страхуванням життя. Він має станови­ти 1,5 млн євро за валютним обмінним курсом НБУ.

Активізація діяльності компаній на страховому ринку по страхуванню життя зрозуміла: адже такі компанії займають на ринку капіталу унікальне положення. Причини цієї унікальності полягають у тому, що:1)компанії, які укладають договори страхування життя страхування, на відміну від інших фінансових інститутів, мають можливість залучати вільні засоби страхуваль­ників під менший відсоток, тому що таке залучення відбу­вається на підставі забезпечення страхового захисту;2)договори страхування життя укладаються на тривалий термін, зобов'язання по виплатах віддалені в часі, їх мож­на з великою імовірністю прогнозувати.

Страхування життяпередбачає одноразову або розстро­чену виплату страхової суми, якщо настане одна з таких подій:

-дожиття застрахованого до закінчення терміну дії догово­ру страхування;

-смерть застрахованого з будь-якої причини в період дії договору страхування (або рішення суду про оголошення застрахованої особи померлою);

-досягнення застрахованим певного віку: пенсійного (пенсійне страхування) або віку, визначеного договором страхування (варіант "дожиття").

Як видно з переліку страхових подій, страхові виплати за ни­ми мають становити повну страхову суму. Часткових виплат страхо­вої суми (як у страхуванні від нещасних випадків і медичному стра­хуванні) договори страхування життя у своєму класичному вигляді не передбачають. Але насправді в нашій країні і за кордоном поши­рена практика поєднання в одному страховому полісі двох видів страхового покриття: характерного для договорів страхування жит­тя і характерного для договорів страхування від нещасних випадків. Отже, до обсягу відповідальності за довгостроковими договорами страхування життя, окрім дожиття й смерті, включається також втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку (травмування, гострого отруєння тощо). Такий комбінований поліс із страхування життя передбачає, окрім виплат повної страхової су­ми за фактом дожиття або смерті, виплату частки страхової суми за фактом тимчасової або постійної втрати працездатності.

Страхування життя має ряд деяких особливостей. Однією з них є та, що договір страхування життя є довгостроковим.За вимогами колишнього Укрстрахнагляду він повинен укладатися на термін не менший, як три роки.Страхування життя має також і ту особливість, що всі види страхування, які входять до цієї підгалузі, проводяться тільки в добровільній формі та пов'язані з накопиченням страхової суми, можливістю отримання довгострокових кредитів на будівництво житла та використанням даних таблиць смертності в актуарних розрахунках.Щодо накопичення страхової суми, то воно зумовлене су­купністю ризиків, на випадок настання яких укладається договір страхування життя. Вище уже зазначалось, що відповідальність страхової компанії настає в разі смерті страхувальника вперіод дії договору страхування або в разі дожиття до закінчення терміну страхування. Отже, в будь-якій ситуації страхова компанія зо­бов'язана буде виплатити страхову суму, бо іншої події зі страху­вальником (застрахованим) не може відбутися. Неминучість (100-відсоткова достовірність) настання страхового випадку і зу­мовлює накопичувальний характер страхування, що здійснюється з урахуванням 4-відсоткової норми доходності.

21) Страхування від нещасних випадків.

Система страхування від нещасних випадків у своєму розвит­ку пройшла ряд етапів, протягом яких змінювалася її норматив­но-правова, методична, організаційна та економічна база. Свій початок страхування від нещасних випадків бере з XIX століття, хоч згадки про таке страхування були ще в XVII—XVIII століт­тях. Інтенсивний розвиток страхування від нещасних випадків у Росії та Україні можна віднести до початку XX століття.

Об'єктом страхового захисту в разі страхування від нещасних випадків є майнові інтереси застрахованої особи, які пов'язані з тимчасовим чи постійним зниженням доходу або додатковими втра­тами через смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку.

Страхування від нещасних випадків — це ризиковане страхування, яке, на відміну від накопичувального довгострокового страху­вання життя, передбачає виплату страхової суми лише в разі настання страхового випадку (у повному розмірі або певної її части­ни). Виплата страхової суми або повернення сплачених внесків по закінченні терміну дії договору страхування не передбачається..Досвід страхування від нещасних випадків свідчить, що воно може здійснюватись у різних формах, але при цьому зберігається єдиний соціально-економічний зміст.Розглядаючи страхування від нещасних випадків, слід мати на увазі, що Закон України «Про страхування» чітко визначає види та поняття добровільного і обов'язкового страхування.

За видами страхування від нещасних випадків поділяється так:

• індивідуальне—у даному разі страхувальником є фізична
особа, яка укладає договір стосовно самої себе або іншої фізич­ної особи, а сплата страхових платежів здійснюється за рахунок застрахованих;

• колективне — коли страхувальником є юридична особа(підприємство або організація), яка укладає договір страхування на користь своїх працівників, і сплата страхових платежів здійс­нюється за рахунок організацій, з якими застраховані перебува­ють у трудових або інших передбачених законом відносинах.

Удосконалення індивідуального та колективного страхування відбувається насамперед за рахунок розширення обсягів страхо­вої відповідальності, контингенту страхувальників і застрахова­них, підвищення рівня страхового забезпечення, платоспромож­ності страховиків, спрощення порядку та механізму виплат.

Відповідно до Закону України «Про страхування» страхування від нещасних випадків може мати обов'язкову або добровільну.Обов'язкові види страхування запроваджуються законами України. З метою захисту інтересів не лише окремих страхувальників, а й усього суспільства в цілому та його складових зокрема здійснюється обов'язкове страхування в порядку та за умовами, що їх затверджує Кабінет Міністрів України.Добровільне страхування здійснюється на підставі договору МІЖ страхувальником і страховиком. Умови та порядок проведення страхування визначаються правилами, які встановлюються страховиком самостійно, але з урахуванням чинного законодавства