Главная | Обратная связь

Організація системи ризик-менеджменту в банках України

Проблема сутності ризику й управління ним на сьогодні одна з найактуальніших, що викликано змінами самого бізнесу та ускладненням і зростанням масштабів технологічних систем, які використовуються у бізнесі. Головними причинами змін бізнесу виступають глобалізація ринків, зростання конкуренції, посилення податкового та законодавчого маневрування у економічній сфері, підвищення частоти мінливості цін, ріст обсягів і доступності інформаційних потоків та їх баз даних. Визначені причини впливають на ризикову ситуацію двояко. З одного боку, вони підвищують ризики, а з іншого – утворюють нові можливості управління ризиками.

Критичний огляд зарубіжної та вітчизняної фахової літератури засвідчує, що напрацьовані теоретичні матеріали і способи викладення отриманих знань у галузі управління ризиками не у повній мірі відповідають потребам сучасної практики та залишає у цій сфері чимало невирішених питань, зокрема організацію системи ризик-менеджменту в банку.

Діагностика існуючої вітчизняної практики управління ризиками в банках вказує на формальний характер системи ризик-менеджменту через відсутність інтеграції між структурними підрозділами та не розмежованості їх обов’язків і повноважень у забезпеченні процесу ризик-менеджменту банку. Складнощі виникають також у питаннях чіткого формулювання цілей та завдань ризик-менеджменту, підбором адекватних інструментів оптимізації рівня ризиків.

Серед економістів досі немає єдиної точки зору щодо інституцій, які повинні забезпечувати процес ризик-менеджменту. Узгодженість існує лише у тому, що відповідальність за функціонування системи, реакція на ризикову ситуацію та прийняття відповідних рішень – це компетенція менеджменту. Практична ж робота щодо ідентифікації, аналізу, планування та оптимізації рівня ризиків у банках покладається на різні структурні підрозділи, зокрема на фінансове управління, бухгалтерію, внутрішній аудит, спеціалізований комітет, службу ризик-менеджменту.

Спираючись на світовий та вітчизняний досвід, а також теоретичні розробки у галузі управління ризиками, визначимо основні напрямки організації системи ризик-менеджменту в банках України.

Організація управління ризиками в банку має здійснюватися через організаційну структуру, яка, в свою чергу, підлягає періодичному уточненню та удосконаленню, враховуючи зміни внутрішнього та зовнішнього середовища діяльності банку.

Організаційну структуру ризик-менеджменту банку визначають культура організації, розмір і складність відповідних бізнес-процесів, види ризику, що приймається і суттєвість їх можливих негативних наслідків.

Процес ризик-менеджменту повинен охоплювати всі структурні рівні банку - від вищого керівництва банку (спостережної ради та правління) до рівня, на якому безпосередньо приймається ризик.

До процесу управління ризиками мають бути залучені такі функціональні та структурні підрозділи банку, як спостережна рада, правління банку, профільні комітети, підрозділ з ризик-менеджменту, фронт-офіси та бек-офіси.

З метою уникнення конфлікту інтересів, функції усіх зазначених вище структурних підрозділів мають бути чітко визначені та задокументовані.

Основні напрямки організації ризик-менеджменту в банку має визначати Спостережна рада, яка розробляє та затверджує стратегію управління ризиками,розглядає результати її впровадження, визначає кількість, обов'язки і повноваження комітетів спостережної ради та правління, а також порядок їх підпорядкування та підзвітності з дотриманням чіткого розмежування між системами управління ризиками та внутрішнього нагляду в організаційній структурі банку. Крім того, спостережна рада має постійно проводити перегляд та оцінку відповідності систем внутрішнього контролю, аудиту і ризик-менеджменту організаційній структурі й основним напрямкам діяльності банку.

Роль правління банку в процесі ризик-менеджменту реалізується через взаємодію зі спостережною радою, а також при здійсненні функцій безпосередньої організації та управління процесом ризик-менеджменту в банку.

Взаємодія правління зі спостережною радою передбачає звітування та надання рекомендацій.

При звітуванні перед спостережною радою правління банку має надавати своєчасні, змістовні, точні і повні звіти щодо управління ризиками, а також інформувати членів спостережної ради про будь-які виявлені факти конфлікту інтересів.

У разі потреби правління банку надає спостережній раді консультації та роз'яснення стосовно процесів та методів управління ризиками, а за необхідності подає рекомендацій щодо внесення змін і корегувань у стратегію управління ризиками банку.

Безпосередню організацію та реалізацію всіх етапів процесу ризик-менеджменту правління банку здійснює шляхом розробки та затвердження внутрішньобанківських нормативних документів щодо управління окремими ризиками (відповідно до ризикового профілю банку), які підлягають постійному перегляду та оновленню відповідно до внутрішніх та зовнішніх змін у діяльності банку. Крім того, правління повинно розробити та впровадити систему контролю за процесом управління ризиками, на які наражається банк та забезпечити здійснення моніторингу дотримання основних положень цієї системи.

У процесі ризик-менеджменту правління банку може делегувати частину своїх функцій та повноважень профільним колегіальним виконавчим органам банку (комітету з управління активами та пасивами, кредитному комітету, тарифному комітету тощо) із обов’язковим входженням до них членів правління банку.

До основних завдань та функцій комітету з управління активами та пасивами у сфері ризик-менеджменту відносяться: розподіл капіталу банку та підтримка адекватної платоспроможності з урахуванням балансових, ринкових та інших ризиків; моніторинг та управління активами і пасивами у відповідності до коротко- середньо- та довгострокових планів банку; визначення політики та інструкцій з управління ринковими ризиками та ризиком ліквідності.

Основні завдання та функцій кредитного комітету полягають у визначенні та встановленні політики, процедур, методик, стандартів та інструкцій відносно практики управління кредитним ризиком; встановлення лімітів при проведенні кредитно-інвестиційної діяльності; визначення та встановлення політики і методик оцінки забезпечення за наданими кредитами; встановлення політики по роботі з «проблемними» кредитами; затвердження плану формування резервів та списання втрат за кредитами.

Служба ризик-менеджменту – це підрозділ, у якому зосереджені функції управління ризиками банку, а саме: розробка методології управління ризиками, регулярна оцінка розміру і рівня концентрації ризиків та їх відповідності затвердженим керівництвом банку обмеженням, а також ініціювання змін процедур оцінки і контролю ризиків, встановлених лімітів і лімітної політики, політики управління ризиками банку.

Повна структурна та фінансова незалежність служби ризик-менеджменту в організаційній системі банку створює об’єктивний процес управління ризиками.

Функції фронт-офісів у процесі управління ризиками полягають у дотриманні встановлених рівнів толерантності до ризиків при проведенні банківських операцій, а функцію безпосереднього нагляду за дотриманням встановлених лімітів здійснюють підрозділи бек-офісу.

Організація ризик-менеджменту в банку регламентується системою внутрішньобанківських нормативних документів, що підлягають своєчасній актуалізації у разі зміни вимог законодавчого, регулятивного чи нормативного характеру, а також при зміні організаційної структури банку та рівня його толерантності до ризику.

До переліку основних нормативних актів щодо управління ризиками в банку мають входити:

· мета, завдання та стратегія роботи банку щодо окремих видів ризиків;

· бізнес-плани, положення, політики, процедури;

· регламентні документи колегіальних, функціональних та структурних підрозділів, посадові інструкції, ліміти та повноваження.

Керівництво банку та його структурних підрозділів повинно чітко усвідомлювати та доводити до всього персоналу необхідність здійснення банківської діяльності у межах політик, бізнес-процедур, цін і лімітів, визначених правлінням банку та відповідними профільними комітетами, виходячи зі стратегії управління ризиками банку.

Підсумовуючи вищевикладене зазначимо, що ефективна організація системи ризик-менеджменту є запорукою надійного управління банком, що у свою чергу, сприяє зміцненню банківської системи України в цілому та прискоренню її інтеграції у міжнародну банківську спільноту.