Главная | Обратная связь

Стратегія і тактика журналістської творчості

ся, зокрема, проблеми результативності преси. Справді, помил­ковою була вже сама постановка питання про «дієвість» саме партійно-радянської преси, яка випливає з поширених у роки радянської влади у керівних колах країни міркувань про можли­вість заміни суто економічних, матеріальних стимулів праці в народному господарстві адміністративно-ідеологічними, мораль­ними тощо. За висловом публіциста І. Клямкіна, відбулась «іде­ологічна окупація економіки». Причому, засобам масової інфор­мації відводилась в такому стимулюванні надзвичайно важлива роль. Допускалось, що преса може бути чи не найважливішим елементом такого стимулювання.

«Нашим першим і головним засобом для підвищення самодис­ципліни трудящих і для переходу від старих, зовсім не придатних прийомів роботи або прийомів ухиляння від роботи... повинна бути преса, що викриває недоліки господарського життя кожної трудової комуни, нещадно таврує ці недоліки...», — писав В. І. Ленін у первісному варіанті статті «Чергові завдання Радянсь­кої влади». «Преса повинна служити знаряддям соціалістичного будівництва», — підкреслено в остаточному варіанті цієї статті.

Сьогодні зрозуміло, що такий підхід був помилковим. Над­мірна ідеологізація призводила як до занепаду економіки, так і до гальмування прогресу на всіх інших ділянках суспільного життя, до зниження кваліфікації і майстерності спеціаліста-журналіста.

Ефективність ЗМІ, які починають функціонувати в режимі правового демократичного суспільства, грунтується на нових меха­нізмах впливу на аудиторію — винятково через громадську дум­ку, через поширення інформації, ідей, постановку проблем.

Якщо розглядати дієвість і ефективність ЗМІ в руслі соціа­лізації, то вони залежать від того, як преса спрямовує свої творчі зусилля на формування в свідомості читача почуття громадянсь­кої гідності, усвідомлення людиною своєї ролі в системі суспіль­них відносин, вагомості конкретних дій, вчинків.

Таким чином, теорією і практикою підтверджено, що дієвість виступів ЗМІ в умовах національного відродження залежить:

• по-перше, від рівня аналізу фактів і явищ, знання назрілих проблем, конструктивного підходу і залучення громадськості до їх вирішення;

• по-друге, від глибини і свіжості думок, що їх висловлюють;

• по-третє, від обсягу і характеру інформації, яку щоденно несуть масовій аудиторії газети і журнали, радіо і телебачення; _

• по-четверте, від своєчасності, оперативності і постійності її передачі;

Теорія журналістики

* по-п'яте, від яскравості показу і розкриття суспільно-полі­тичних процесів.

В умовах національного відродження, ринкових відносин з великою силою постають проблеми: економіка засобів масової інформації; преса як бізнес і соціальна інформація. Практики і теоретики пильну увагу починають приділяти вивченню місця ЗМІ в системі економічних відносин суспільства, в системі рин­кових відносин.

На IX з'їзді Спілки журналістів України (квітень, 1997 р.) під­креслювалося, що проблему «журналістика в системі економічних відносин суспільства» слід розглядати з точки зору державної (національної) підтримки ЗМІ, книгодрукування і соціального захисту журналістів, згідно з якими їм надавались би податкові пільги, пільгове кредитування, інвестиції, державні гарантії того, що ніхто не має права втручатись у внутрішні справи редакцій­них колективів.

Справа в тому, що журналістика-функціонує у перехідний пе­ріод в історії незалежної України, коли до крайньої межі загост­рилась ситуація в усіх сферах суспільства, особливо в економіч­ній. Від руйнівних процесів у матеріальному виробництві чи не найбільш потерпають журналістські колективи засобів масової інформації, величезна роль яких у національному відродженні та демократизації визнана всіма. Позбавлені підтримки з боку дер­жави, на краю загибелі опинились газети і журнали, фактично вже немає багатотиражної преси, у ряді випадків ледь зводять кінці з кінцями регіональні телебачення та радіомовлення.

У цих непростих умовах журналістському корпусу України важливо притаманними йому формами й методами відстоювати інтереси держави та її "четвертої влади" — засобів масової ін­формації, — цілісність державної інформаційної політики, дбати про міцну законодавчу базу редакційних колективів, сприяти ви­рішенню соціальних питань, захищати пресу, телебачення і ра­діо від шантажу, залякувань, підкупів, фізичних і моральних роз­прав над журналістами, нескінченних судових розбирань, чинов­ницького свавілля.

Життя висунуло такі проблеми, як створення національної паперової індустрії, зміцнення виробничої бази засобів масової інформації, реформування власності виробничо-поліграфічного комплексу, передплата і розповсюдження періодичних видань, підготовка і перепідготовка журналістських кадрів.

Винятково важливого значення набувають контакти журналіст­ських організацій і владних структур в умовах ринкової економіки.

Стратегія і тактика журналістської творчості

Набута практика й аналіз діяльності ЗМІ дають підставу ствер­джувати, що такі контакти можуть бути успішними лише за умо­ви, коли вони будуватимуться у двох рівноцінних площинах: при активному залученні офіційних осіб до вирішення назрілих жур­налістських проблем, а також шляхом постановки і розв'язання пекучих питань працівників преси через офіційні владні струк­тури. Безперечно, важливим моментом тут є вироблення інсти­туціями журналістських організацій правильної стратегічної і так­тичної ліній у стосунках з владними структурами, особливо з місцевою владою, знання соціально-економічної ситуації у ра­йоні, області, регіоні чи країні.

Розглянемо на конкретному прикладі контактів журналістсь­кої організації з місцевими органами влади, скажімо, в Івано-Франківській області.

Спільно із зацікавленими сторонами журналісти детально об­говорювали на своєму розширеному пленумі питання про стан преси і шляхи її виходу з кризи. Виробили конкретні рішення та рекомендації щодо фінансового і матеріально-технічного забез­печення видання газет на місцях. Дещо вдалося погамувати при­страсті та апетити монополістів, але галопуючі інфляційні про­цеси поставили на порядок денний нового, розширеного плену­му питання «Про виживання преси». Ділові процеси стали осно­вою для підготовки з ініціативи організації журналістів питання "Про пресу" на сесію обласної Ради. Депутати прийняли кон­кретну ухвалу, в основу якої лягли пропозиції журналістської ор­ганізації, головними з яких були: централізована грошова допо­мога з боку офіційної влади демократичним виданням, конкретні рекомендації місцевим органам влади щодо вирішення питань життя і праці журналістів, їх соціального і правового захисту.

Справді, успіху можна добитися в разі налагодження чіткого і дійового контролю за виконанням постанови. Тому розширений пленум за участю представника Президента в області, двох за­ступників голови обласної Ради, начальників облуправлінь, ре­дакторів, секретарів первинних журналістських організацій, ве­теранів преси дозволив виробити позицію, спрямовану на вижи­вання засобів масової інформації, жодне з демократичних ви­дань не припинило своєї діяльності.

Відстоювання справедливих позицій колег на всіх рівнях до­дало авторитету журналістській організації.

Контакти з владними структурами — це партнерські контак­ти. Виправдовують себе систематичні прес-конференції і бри­фінги для працівників засобів масової інформації, де розмова, як

Теорія журналістики

правило, завжди виходить далеко за рамки офіційності і темати­ки зустрічі, порушуються і напрацьовуються питання ділового контакту у вирішенні проблем журналістики.

На тій же Івано-Франківщині відчутною стала матеріальна допомога тим виданням, які за нею зверталися, — або конкретна сума, або позика без процентів на певний період. Із переведен­ням обласних журналістських організацій на самоокупність і самофінансування представник Президента, скажімо, надав гро­шову допомогу, державна адміністрація сприяла у виділенні служ­бового приміщення для правління і пільгової плати за його оренду. Стало закономірністю в усіх питаннях, які стосуються засобів масової інформації, обов'язково і першочергово враховувати думки і пропозиції обласної журналістської організації.

Ось кілька конкретних прикладів. Коли згідно з результатами двох місяців рівень передплати на видання 1993 р. склав лише 2,8 % до попереднього, правління обласної організації журналіс­тів, звернулося з вимогою до представників відповідної служби серйозно займатися передплатою, поставити це питання на офі­ційну основу. Журналісти попросили представника Президента провести нараду з усіма зацікавленими і залученими до цієї ро­боти, взяти хід передплати під особистий, якщо можна так ска­зати, захист державних адміністрацій. Належно спрацювали від­повідні фахівці і на прохання обласної журналістської організації щодо захисту інтересів видань по розповсюдженню газет з теле­візійними програмами. За допомогою представника Президента деякі видання отримали в свою власність газетні кіоски, органі­зували розповсюдження преси, продаж супутніх товарів і зміц­нили таким чином своє фінансове становище.

Під егідою державної адміністрації в області вдалося покінчи­ти із безробіттям серед журналістів у районах. Дійшли згоди в питаннях плати за поліграфічні послуги. Підсумковим можна вважати те, що позиції та авторитет обласної організації журна­лістів зміцніли на всіх рівнях, хоч залишилося невдоволення зроб­леним: аналіз роботи підтвердив, що, незважаючи на певні здо­бутки, характер вирішеного мав на собі відбиток стихійності, а не планомірності і стабільності. Причиною цьому стало і те (а ця тенденція виявилася і в інших регіонах України), що в результаті боротьби за владу, сфери впливу загубилося стрижневе — ні в системі Рад, ні в представництві Президента не запрацювали на повну силу служби преси. Через це доводиться організаціям жур­налістів брати на себе до певної міри невластиві їм функції.

Бажання ігнорувати чинне законодавство, створити загін «ки-

Стратегія і тактика журналістської творчості

шенькової преси» нерідко призводить до того, що на розгляд ряду сесій обласних Рад виносяться питання про діяльність га­зет, співзасновниками яких є самі обласні Ради. Враховуючи етич­ний і правовий аспекти цього, організації журналістів мають вис­тупати проти свавілля, розправи над журналістськими кадрами, прагнення владних структур підім'яти демократичну пресу. Єди­но правильним можуть бути лише ділові контакти керівництва Рад усіх рівнів з керівництвом редакційних колективів, організа­цій журналістів. Сталі контакти газет і владних структур, їх сис­тематичність допоможуть журналістам значною мірою вирішува­ти питання нелегкого журналістського життя.

Владні структури при проведенні ділових зустрічей, нарад, прес-конференцій, інших заходів обов'язково мають залучати до цього журналістські організації. Зустрічі голів Рад і представни­ків Президента всіх рівнів з редакторами газет мають присвячу­ватися животрепетним питанням виживання преси, наприклад, перевірка правильності ціноутворення за послуги поліграфістів і зв'язківців при випуску газет та встановлення верхньої шкали рентабельності для обох монополістів. Контроль з боку держад­міністрації допоможе навести належний порядок у цих галузях, зняти напругу у стосунках між журналістами та їх суміжниками.

У взаєминах з органами влади журналісти мають використо­вувати форму депутатських запитів виступати на сесіях з окре­мих проблем, висловлювати свою точку зору і позицію. Зокрема, це стосується поліграфічного устаткування, проблем забезпечен­ня газет папером, шляхів вирішення конфліктних ситуацій.

Конструктивна робота в цьому напрямі не ставить журналіс­тів у залежність від органів влади, а навпаки, допомагає владі у вирішенні нелегких завдань. Не завжди це належно оцінюється, не всіма однаково сприймається. Але журналістика консолідує сили в процесі національного відродження і побудови громадянсь­кого суспільства.

Не випадково лейтмотивом програми спілчанського позачер­гового з'їзду України звучало: Спілка журналістів республіки як об'єднання професіоналів має міцно стояти на захисті своїх кор­поративних інтересів: соціальних, економічних, правових, твор­чих. Найпекучіше завдання — подолання фінансової кризи, інтег­рація української журналістики в світові професійні структури.

На цю проблему слід подивитися з точки зору національної безпеки нашої незалежної держави.

Поставимо кілька питань: чому може призвести до негатив­них наслідків зволікання урядових структур у вирішенні живо-

Теорія журналістики

трепетних проблем такої могутньої зброї, якою є преса? Чому урядові слід брати під свою опіку 20-тисячну армію журналістів України? Чому не відчуває підтримки особливо регіональна пре­са, що стоїть найближче до читача?

Прислухаймося до слів відомої журналістки Валентини Шу-мик, котра у редагованому нею незалежному рівненському тиж­невику «Сім днів» пише: «З початку існування газети на ринку колектив чітко сформулював своє творче кредо: інтелектуальність у судженнях, об'єктивність у подачі інформації та непримерен-ність до всього, що заважає чи суперечить становленню і розбу­дові молодої Української.держави».

А послухаємо, що про нас пишуть і «віщають» наші північні сусіди. Прикладів можна навести безліч.

Ось чому будь-які зволікання чи то зневага до журналістсько­го цеху і недооцінка шовіністичних випадів вчорашніх централь­них газет — це не тільки економічна проблема, а, насамперед, проблема національного престижу. Адже все це підриває нашу державну політику, спотворює її в уявленні світової цивілізації.

Уряд України мусить знайти шляхи, щоб зупинити подібні втручання і диктат чужої преси в справи суверенної України. А тому дуже важливо подбати, щоб всі наші газети, місцева преса мали хоча б мінімум паперу і фарб, які виробляє Росія. Наші газети мають право так само вільно розповсюджуватися на тери­торії сусіда. Тим більше — в українській діаспорі.

Українське слово в ефірі, газеті, журналі, яких би форматів і тиражів вони не були — це далеко серйозніша зброя, аніж армія новобранців. Бо рідне слово може вплинути на народ по-різно­му: адже він утратив уже чимало надій. Загальновідомо: народ може не мати державності, землі, але якщо він має мову — він народ. А значить, має історію, культуру, віру, майбутнє. І преса як могутня частина культури зберігає цей живий струмочок на­ції. Нехтувати пресою на цьому відрізку буття згубно. Бо ніде правди діти, ми ще залишаємось, м'яко кажучи, неповноцінним державним народом. Над нами є чимало наглядачів зі Сходу. І найбільш вишколені з них — всілякі одинці та дрозди, що від­робляють свою пайку запроданців.

Рішуче протистояти експансії перелицьованих учорашніх цен­тральних видань, що так і залишають за собою право повчати Україну і навіть її Президента, як йому жити в своїй оселі і якою мовою розмовляти в своїй країні. Отже, треба оперативно гасити брехні. А журналісти, як ніхто інший, знають, як це робити.

Таким чином, пріоритетними питаннями є боротьба за дер-

Стратегія і тактика журналістської творчості

жавну підтримку засобів масової інформації, захист національ­ної преси від фінансового зашморгу. Що значить підтримка пре­си в умовах переходу до ринку? Це означає —- звільнити періо­дичні видання від податків, розвивати целюлозно-паперову про­мисловість в Україні, розумно вирішувати питання передплати на газети та журнали, по-господарськи підійти до роздержавлен­ня поліграфічної бази, передачі її трудовим колективам, у тому числі і редакціям видань, створення акціонерних товариств.

Одним словом, мова йде про визначення ролі «четвертої вла­ди» у сучасному суспільстві, пошук шляхів забезпечення еконо­мічної незалежності національних засобів масової інформації.

Державна підтримка засобам масової інформації має надава­тися на підставі:

? реалізації засобами масової інформації програмних цілей (програмних концепцій, основних принципів) діяльності і пла­нів, спрямованих на виробництво соціально важливої інформа­ційної продукції, яка призначена для задоволення актуальних потреб суспільства;

? конкретного економічного стану та умов діяльності засобу масової інформації;

? потреб становлення та господарсько-економічної стабілі­зації засобу масової інформації;

Q необхідності реконструкції, розширення, будівництва ви­робничої матеріально-технічної бази суб'єкта інформаційної ді­яльності, у чому зацікавлена держава;

□ невідкладності економічної, матеріально-технічної, організа­
ційної та іншої допомоги в разі аварій, інших надзвичайних си­
туацій.

Пріоритетною державною підтримкою має заохочуватися ви­робництво та поширення інформаційної продукції державною мовою, особливо в регіонах з переважанням неукраїнськомовної інформаційної продукції. З цією метою створюються відповідні перспективні державні програми та запроваджуються в межах наявних можливостей додаткові пільги для засобів масової ін­формації, які виробляють таку інформаційну продукцію.

Засоби масової інфор-Преса, телебачення і радіомовлення пок-
мації та утвердженняликані керуватися державницькими
державностіпринципами при висвітленні важливих по-

дій, що відбуваються в Україні, форму­ванні громадської думки з точки зору національних інтересів ук­раїнського народу. Прикладом цілеспрямованих зусиль засобів

Теорія журналістики

масової інформації в цьому напрямі може слугувати конституцій­ний процес і висвітлення його пресою, телебаченням і радіомов­ленням. Практично всі газети опублікували у повному обсязі, або ж у викладі інформаційно-методичний матеріал "Конституція України: "проти" і "за", започаткували спеціальні рубрики.

За період обговорення проекту Основного Закону України, приміром, у друкованих та електронних засобах масової інфор­мації України було подано тисячі пропозицій та зауважень до проекту. Коли ж Конституція стала реальністю, ЗМІ започатку­вали новий етап — широке і різнобічне висвітлення соціальних та політико-правових аспектів прийняття Основного Закону. Особливою популярністю користувалися цикли телепрограм "Аз­бука закону", "Відкрита студія", матеріали газетних рубрик: "Сло­во депутата", "Наш Основний Закон" та ін.

Такий творчий підхід характеризує роботу багатьох редакцій­них колективів. З прийняттям Конституції України, наголошу­валось у пресі, процес державотворення не завершується. Кон­ституція дає змогу на її основі розробляти закони, які сприяли б поліпшенню економічного становища, дали б простір для роз­витку всіх продуктивних сил суспільства.

Значну роботу преса, телебачення і радіо провели, висвітлю­ючи підготовку до першої річниці Конституції України. Задовго до цієї дати періодичні видання ввели на своїх сторінках спеці­альні розділи, тематичні сторінки, широко залучали до виступів працівників органів влади, місцевого самоврядування, керівни­ків різних рівнів, юристів, лідерів політичних партій і рухів: газе­та "Деснянська правда", наприклад, разом з Чернігівською обл­держадміністрацією провела "круглий стіл" представників дев'яти політичних партій на тему "Конституція України та шляхи впро­вадження її в життя"; видання Львівської облдержадміністрації -газета "Український шлях" - заснувала рубрику "Відкритий мік­рофон", мета якої підтримувати зв'язок редакції з читачами; угорськомовна газета Закарпаття "Карпаті ігаз со" ("Карпатське слово правди") провела на своїх сторінках широке обговорення теми "Конституція України і національні відносини"; ямпільсь-ка районна газета "Голос часу" Сумської області відкрила на своїх шпальтах заочну школу "Вивчаємо Конституцію України", яку ведуть учені-юристи.

Вирішуючи широке коло творчих питань у висвітленні кон­ституційної тематики, редакційні колективи спрямовують набу­тий досвід, інтелектуальний потенціал на всебічну пропаганду ініціатив усіх гілок влади з питань державотворення.

________ Стратегія і тактика журналістської творчості

Переважна більшість періодичних та електронних засобів ма­сової інформації міцно стоїть на державницьких позиціях, пос­лідовно та аргументовано висвітлюють питання побудови грома­дянського суспільства, виховання молодої зміни на засадах наці­ональної ідеї. Так, обласна газета "Наддніпрянська правда" опуб­лікувала серію матеріалів під рубрикою "До 80-річчя Української революції", в яких, зокрема, проаналізувала кожен із чотирьох проголошених Центральною радою Універсалів, що стали важ­ливою віхою у творенні української державності.

Центральні видання, регіональні ЗМІ — від республіканських до районних і обласних газет - прагнуть розкрити принципові засади української національної політики, що сформульовані у Конституції, а також у низці відповідних законів. На шпальтах видань систематично виступають представники владних струк­тур, народні депутати, політологи, юристи з питань збереження міжнаціональної злагоди і толерантності. Це особливо характер­но для ЗМІ регіонів, де проживають представники різних націй і народностей, - Донецької, Луганської, Закарпатської, Чернівець­кої, Одеської областей. На сторінках газет "Донбасе", "Донеч­чина", "Наша газета", "Срібна земля", "Молодий буковинець", "Одеські вісті" та інших знайшли постійне місце матеріали про долі людей різних національностей.

Проблеми адаптації та інтеграції в українське суспільство де­портованих кримських татар та осіб інших національностей, від­родження і розвитку їхньої культури знаходяться у центрі уваги державної телерадіокомпанії "Крим". Вона широко розповіла, зокрема, про міжнародний симпозіум, який провела Верховна Рада України за сприяння американської правозахисної органі­зації "Фрідом Хауз" та міжнародної організації з питань міграції. У циклових передачах "На актуальну тему" (кримськотатарська мова), "Форунг" та "Хронос" (німецька мова), "Болгарські зус­трічі" (болгарська мова) порушувалися такі важливі теми, як от­римання громадянства України, виділення земельних ділянок для переселенців, допомога держави в індивідуальному будівництві, працевлаштування представників депортованих народів.

У телепередачах, публікаціях газет "Крымские известия", "Крымская газета", "Кримська світлиця", в міських і районних газетах певною мірою висвітлюються питання відродження наці­ональних культур: вивчення мов, відкриття національних шкіл, проведення днів національних культур. Кримські газетярі і те-лерадіожурналісти не обійшли увагою наукову конференцію "Проблеми етнічних меншин".