 |
|
Країна Особливості політичного устрою
6. Державні посади обіймали лише представники дво-
рянського стану. Вони також обіймали ключові посади
в органах місцевого самоврядування — генерал-
губернатора (відповідав за збирання по датків та охорону
державного майна). В управлінні на місцях дворянство
брало участь через інститут «предводителів дворянства»,
які обирались на міс цях самим дворянством і затверджу-
вались царем
Австро- 1. На чолі Австро-Угорщини стояв австрійський цісар з ди-
Угор- настії Габсбургів, який одночасно носив титул короля
щина Угорщини. Формально його влада була обмежена рейхсра-
том в Австрії та сеймом в Угорщині.
2. Спільними для всієї імперії були три міністерства: закор-
донних справ, військове та морське, фінансів (останні два
передбачались в обох частинах імперії). Усі інші міністер-
ства були самостійними для Австрії та Угорщини.
3. Законодавча влада щодо спільних справ обох частин дер-
жави здійснювалась спеціальними «делегаціями», які
скликалися щорічно по черзі у Відні та Будапешті. До їх
складу входили по 60 делегатів від рейхсрату та сейму.
Видатки на загальноімперські потреби розподілялися про-
порційно для обох частин імперії, згідно зі спеціально
укладеною угодою.
4. За австрійською конституцією 1867 р. утворювався рейх-
срат — двопалатний парламент, що складався з палати
панів та палати депутатів. До палати панів, крім спадко-
вих членів, імператор міг призначити пожиттєвих членів.
Палата депутатів формувалася шляхом виборів від окре-
мих провінцій.
5. Виборче право було обмежене майновим і віковим цензом
та куріальною системою. І тільки у 1907 р. в Австро-
Угорщині було запроваджене загальне виборче право і лік-
відована куріальна система виборів
Завдання
• Проаналізуйте дані таблиці та визначте особливості політично-
го устрою в кожній країні, порівнюючи їх між собою.
У ч и т е л ь. Серйозні зміни відбулися у суспільстві та його
структурі. Зріс рівень життя, поліпшилися умови праці та побуту,
збіль шилася тривалість життя і загальний добро бут. Суспільство
ставало більш однорідним. Зникли станові привілеї. Значну кіль-
кість населення становили нові середні верстви: фермери (у США),
Тема 1. Світ на початку ХХ ст.17
селяни-власники (у Франції — до 60 % населення), кваліфіко вані
робітники і взагалі робітники (наприклад, інженерно-технічний
персонал), службовці, вчителі, лікарі, працівники сфери об-
слуговування — їх часто узагальнено називають середнім класом.
Робота в групах
Клас об’єднується в три групи, кожна з яких отримує завдання
проаналізувати особливості економічного розвитку в провідних
країнах світу.
СШа
1-а група
У США вартість продукції промислового виробництва перева-
жала вартість сільськогосподарського в 1900 p. у 3 рази.
Після Громадянської війни 1861–1865 pp. склалися сприятливі
політичні умови для економічного зростання країни. Конгрес США
проводив політику підтримки індустріального розвитку. Оточення
слаборозвинених країн, мирні умови існування давали змогу віль-
но розвивати господарство, не витрачаючи значних коштів на воєн-
ні потреби.
Економічні успіхи мали географічну основу. Протяжність морсько-
го узбережжя, що досягала 18 тис. миль, надавала переваги для роз-
витку мореплавства, рибальства, зовнішньої торгівлі. Озера і річки
з каналами об’єднували різні штати в єдине економічне ціле.
До господарського обігу залучалися великі природні ресурси:
вугілля, залізна руда, нафта, кольорові метали, ліс, камінь, сірка,
глина. Їх запаси забезпечували розвиток важкої промисловості.
Проте бракувало олова, калійних солей.
Швидкими темпами освоювалися землі американського Захо-
ду, де переважав фермерський напрям сільського господарства.
Значних розмірів досягло сільськогосподарське виробництво.
Активно запроваджувались власні та європейські винаходи.
Лише за 1890–1900 pp. було видано 234 956 патентів. Використо-
вувалися переваги нового будівництва. Морально застаріле об-
ладнан ня практично було відсутнє і не гальмувало розвитку про-
мисловості. Активна роль належала спеціалізації робітників і під-
приємств, географічному поділу праці. Промисловість була орієн-
тована на масове виробництво, стандартизацію деталей. Значно
зросли продуктивність, інтенсивність праці, зменшилися витрати
виробництва.
Тут існував широкий місткий внутрішній ринок. Конкуренто-
спроможність американських товарів була досить високою на
18 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас
зовнішньому ринку. США будували своє господарство під захистом
митних бар’єрів.
Пришвидшували розвиток економіки концентрація виробни-
цтва і капіталу, акціонування й утворення корпорацій. Економіч-
не піднесення спиралося на інвестиції, що постійно зростали. Як-
що в 1859 p. капітал, вкладений у промисловість, становив
1 010 млн дол., то в 1914 p. — 22 791 млн дол. Велике значення ма-
ли європейські капітали. У 1899 p. — 3300 млн дол., в 1914 p. —
близько 5 млрд дол., з них англійських — 755 млн дол.
США розвивали своє господарство, використовуючи робочу си-
лу всього світу. За перші 14 років XX ст. імігрувало 146 млн осіб.
У 1910 p. населення країни становило 92 млн осіб.
США пізно включилися до територіального поділу світу.
У 1867 p. у Росії за 6,7 млн дол. була куплена Аляска, кожний гек-
тар землі якої обійшовся лише в 5 центів. У 1898 p. Конгрес США
узаконив анексію Гавайських островів. Колоніальними володіння-
ми стали Куба, Гуам, Пуерто-Рико, Філіппіни, частина островів
Самоа. Загальна площа колоній США в 1914 p. дорівнювала 0,3 млн
км2 з населенням 9,7 млн осіб. Водночас США стали на шлях еко-
номічної експансії, основною зоною якої була Латинська Америка,
і збільшували інвестиції за кордоном та експорт товарів, будували
філіали своїх підприємств, використовуючи дешеві робочу силу та
сировину.
Промислове піднесення США на початку XX ст. найбільш
яскраво виявилося у будівництві залізниць, їх протяжність за
1870–1913 pp. збільшилася у 8 разів. Вони зв’язали всі штати, а чо-
тири трансконтинентальні лінії поєднали Атлантичне і Тихоокеан-
ське узбережжя. Розмах будівництва залізниць стимулював розви-
ток важкої промисловості, зміцнив економічну єдність країни,
розширив географію промисловості на Південь і Захід.
Отже, в галузевій структурі промисловості США суттєво збільши-
лася частка важкої промисловості. Проте з розвитком сільського гос-
подарства не втратили свого значення галузі переробки сільськогос-
подарської продукції, особливо борошномельна, консервна.
Змінилася географія розташування промисловості. Східні шта-
ти (Пенсільванія, Нью-Йорк, Массачусетс, Нью-Джерсі) зберігали
своє індустріальне значення, особливо в обробній промисловості. Її
центри виникають на Заході, Півдні. Темпи індустріалізації пів-
денних районів випереджали середні показники по країні в 2 рази.
Швидко збільшувалася чисельність робітників. У 1870 p. їх на-
лічувалося 2 млн, а в 1909 p. — 6,6 млн осіб.
Тема 1. Світ на початку ХХ ст.19
Німеччина
2-а група
У процесі індустріалізації початку XX ст. Німеччина за обсягом
і темпами промислового виробництва посіла друге місце у світі та
перше в Європі. Передумови такого економічного зростання скла-
лися на початку 70-х років XIX ст. Завершилося об’єднання Німеч-
чини під владою Пруссії. Утворилася так звана друга імперія. Це
призвело до ліквідації внутрішніх митних кордонів, створило дер-
жавну систему фінансів, грошового обігу, мір і ваги, залізничного
і поштового права. Зросли інвестиції в промисловість. Нагрома-
дження капіталів сприяло акціонуванню. Активну роль у будівни-
цтві залізниць брав уряд. Перемога у франко-прусській війні 1870–
1871 pp. дала контрибуцію в 5 млрд франків. Існували переваги
нового будівництва. Для розвитку важкої промисловості були на-
явні значні запаси вугілля, залізної руди, калієвої солі. Економічні
позиції Німеччини зміцнило приєднання Ельзасу і Лотарингії, ба-
гатих на залізну руду високої якості, з розвиненою бавовняною
промисловістю.
Переваги німецької промисловості забезпечували висока про-
дуктивність праці (за 1850–1914 pp. зросла в 3 рази) і відносно
низька заробітна плата. Машинна індустрія витіснила ремісників
і забезпечила себе кваліфікованими робітниками. Аграрні рефор-
ми знищили залишки феодальних відносин на селі.
У галузевій структурі зросло значення важкої промисловості.
Темпи її розвитку за 1870–1913 pp. випередили легку (800 і 350 %).
Третина капіталів функціонувала у видобувній промисловості.
У металургії, яка за обсягами виробництва поступалася лише США,
виплавка сталі зросла в 100, чавуну — в 13 разів. Значна роль на-
лежала машинобудуванню, зокрема виробництву двигунів вну-
трішнього згоряння. Розвивалися нові галузі: хімічна, електротех-
нічна, виробництво електроенергії. Промисловість забезпечувала
потреби країни й експортувала електродвигуни, трансформатори,
турбіни, анілінові фарби, соду, добрива, сірчану кислоту. Німеччи-
на перебувала на першому місці за обсягом воєнної промисловості.
Продовжувала розвиватися легка промисловість. Так, потуж-
ність бавовняних заводів збільшилася на 40 %. Проте, на відміну
від США, обмеженість власної сировини та необхідність її імпорту
збільшували вартість продукції. Швидкий розвиток промисловості
змінив склад населення. У 1911 p. чисельність робітників станови-
ла 67 %.
20 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас
Велика Британія
3-я група
Інтенсивний процес індустріалізації США, Німеччини, Росії,
Японії зумовив виникнення нових центрів промислового виробни-
цтва. Англійська промисловість втратила іноземні ринки для ряду
товарів. Водночас німецькі, американські товари, що були якісні-
шими та дешевшими, потрапляли на внутрішній ринок країни.
Спостерігався застій у техніці. Фабрична індустрія працювала на
застарілому обладнанні. Модернізація техніки відбувалася повіль-
но, оскільки була складною та дорогою справою. Гальмівну роль
відігравала монополія на експлуатацію колоній, що забезпечувала
високі прибутки при застарілій техніці. Продукція нових галузей
становила лише 6,5 % всієї промислової продукції країни. Так,
у світовому електротехнічному виробництві частка Великої Брита-
нії становила 13, а Німеччини — 32 %.
У 1913 p. англійські заводи виготовляли лише 34 тис. автомобі-
лів. Розвиток нових і технічне переобладнання старих галузей ви-
магали значних інвестицій. Проте капітали не вкладались у розви-
ток національної промисловості, а експортувались: досягнувши
у 1913 p. 4 млрд ф. ст., вони давали 5 % річних. Щорічний прибу-
ток англійських рантьє (8 млн осіб) становив 200 млн фунтів ст. За-
гострилася проблема постачання сировини для нових галузей про-
мисловості. Негативну роль відігравала політика протекціонізму
з боку США, Німеччини, Франції. На 10–15 років пізніше почало-
ся акціонування промисловості та утворення корпорацій. Проте
у структурі англійської промисловості відбувалися якісні зміни
так само, як і у США, Німеччині. Але за кількісними показниками
індустріалізація у Великій Британії відбувалася повільно й непо-
слідовно.
Знизилися темпи економічного розвитку. Порівняно високі
темпи характеризували важку промисловість, особливо нові галу-
зі: сталеливарну, електротехнічну, хімічну. У 7 разів збільшився
обсяг залізничних перевезень (1 200 млн т). Зросла роль машинобу-
дування. Із традиційних галузей модернізувалося суднобудування.
За 1870–1913 pp. тоннаж суден подвоївся, чистий дохід судноплав-
ства досяг 94 млн ф. ст., 3/5 нових кораблів світу будувалося у Ве-
ликій Британії. Протягом 1870–1913 pp. порівняно з американ-
ськими та німецькими незначними були темпи видобутку вугілля
(в 2,6 раза), виплавка чавуну (в 1,7 раза), споживання бавовни
(в 1,8 раза). На початку XX ст. за вартістю продукції легка промис-
ловість переважала важку в 1,7 раза.
Тема 1. Світ на початку ХХ ст.21
Франція
4-а група
Франція відставала від США, Німеччини та Великої Британії не
лише за темпами розвитку, а й за структурною перебудовою промис-
ловості. Так, за 1884–1909 pp. загальна продукція промисловості
зросла на 75 %, а за 1909–1914 pp. — лише на 25 %. Це можна пояс-
нити втратами у франко-прусській війні, переважаючим розвитком
легкої промисловості, низьким технічним рівнем виробництва. Не-
гативно впливали на економічний розвиток парцелярний характер
землеробства, його низький технічний рівень, зменшення сільськогос-
подарського виробництва внаслідок завезення дешевого хліба з-за
океану. Послаблення економіки Франції зумовив експорт капіталів,
що становив 30 % світових інвестицій. За даними 1908 p., у французь-
ку промисловість і торгівлю було вкладено 9,5 млрд фр., в облігації та
закордонні цінності — 104,4 млрд фр. Франція вивозила капітал у фор-
мі позикового, що призвело до зростання чисельності рантьє. На по-
чатку XX ст. їх налічувалося 2 млн при населенні 40 млн. Для екс-
порту товарів і капіталів Франція створила колоніальну імперію,
територія якої в 21 раз перевищувала її власну. Метрополія вивозила
до своїх колоній 10 % експортного капіталу, 13 % товарів.
Інтенсивно розвивалося транспортне машинобудування, зокре-
ма виробництво автомобілів, суднобудування. За темпами будівни-
цтва залізниць Франція поступалася лише США, їх протяжність
у 1911 p. досягла 50,2 тис. км. У легкій промисловості зберігалося
значення виробництва предметів розкоші, текстилю, галантереї.
Перед Першою світовою війною відставання французької про-
мисловості від американської, німецької, англійської досягло від-
повідно: в металургії — 6,3 і 2 рази; за видобутком вугілля — 12,4;
6 і 7 разів; за виробництвом чавуну — 6,6; 3,9 і 1,6 раза; за виробни-
цтвом сталі — 6,3; 7 і 1,9 раза.
На початку XX ст. відносно швидкими темпами почало розви-
ватися господарство Японії. Буржуазна революція і реформи «Мей-
дзі» (освіченого правління) сприяли становленню індустріального
суспільства. Було ліквідовано політичну роздробленість країни,
декларовано уніфікацію законів, рівність усіх підданих, свободу
вибору професій і діяльності, торгівлі, імміграції населення, за-
проваджено єдині грошову та податкову системи, скасовано цехи
та гільдії. Дозволялися іноземні інвестиції, впроваджувалися до-
сягнення науки та техніки. Аграрна реформа санкціонувала при-
ватну власність на землю, її купівлю-продаж.
Виступи груп.
22 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас