 |
|
Іі. Вивчення нового матеріалу
У ч и т е л ь. Троїстий союз — військово-політичний блок Ні-
меччини, Австро-Угорщини та Італії, який склався в 1879–1882 рр.
і був спрямований проти Франції і Росії.
Започаткував утворення союзу Австро-Німецький договір від
7 жовтня 1879 р., який передбачав спільні дії обох країн у разі на-
паду Росії на одну з них. Цей двосторонній союз 20 травня 1882 р.
був доповнений договором між Німеччиною, Австро-Угорщиною та
48 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас
Італією. Німеччина та Австро-Угорщина зобов’язувалися надавати
всіма засобами допомогу Італії у випадку нападу на неї Франції,
водночас Італія взяла на себе зобов’язання допомогти Німеччині,
якщо та стане жертвою неспровокованого нападу з боку цієї ж дер-
жави. Австро-Угорщина звільнялась від допомоги Німеччині у разі
військових дій проти Франції — їй відводилась роль резерву на ви-
падок втручання у конфлікт Росії.
Окремі статті договору стосувались великих держав і передба-
чали, що у випадку нападу двох або кількох великих держав на од-
ного з членів Троїстого союзу у війну з ними вступають усі учасни-
ки договору. У разі нападу однієї з великих держав дві інші
зобов’язувались зберігати сприятливий нейтралітет. Виняток пе-
редбачався лише для Франції: у разі її нападу на одну з країн союзу,
всі інші вступали у спільну боротьбу проти неї.
Договір трьох держав згодом поновлювався:
• 20 лютого 1887 р. у Берліні підписано другий союзний договір;
6 травня 1891 р. — третій союзний договір;
• 28 червня 1902 р. — було укладено четвертий союзний договір.
Тексти цих договорів переважно повторювали положення доку-
мента 1882 р. і містили лише окремі додаткові угоди.
Договір 1887 р. містив австро-італійську угоду про збереження
статусу-кво на Балканах, а у разі якщо це виявилося б неможли-
вим, сторони передбачали узгоджувати свої дії, що свідчило про за-
родження суперечностей між цими країнами на Балканах.
Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. Італія почала переорієн-
товувати зовнішньополітичний курс і поступово відходити від сво-
їх союзників. Різке загострення англо-німецьких відносин, збитки
від митної війни, яку з 1880-х рр. повела Франція проти Італії, при-
мусили останню шукати зближення із Францією та Англією. Сут-
тєво послабила позиції Троїстого союзу франко-італійська угода,
підписана 1 листопада 1902 р., за якою Італія зобов’язувалася збе-
рігати нейтралітет у разі нападу Німеччини на Францію. У наступ-
ні роки Італія, залишаючись формально членом Троїстого союзу,
поступово зближувалася з Францією та Великою Британією.
Антанта (від фр. еntente — згода, початок виразу фр. Entente
cordiale — сердечна угода) — військово-політичне угрупування,
основними членами якого були Велика Британія, Франція та Ро-
сія. Домінувала у міжнародних відносинах перших десятиліть
ХХ ст. Виникла у відповідь на створення 1882 р. і подовження 1891 р.
Троїстого союзу Німеччини, Австро-Угорщини та Італії. Веде поча-
ток від франко-російського союзу 1891–1893 рр., оформилася як
Тема 2. Перша світова війна 1914–1918 рр.49
глобальна коаліція після вступу до союзу Великої Британії, яка
8 квітня 1904 р. врегулювала суперечності з Францією в Африці та
31 серпня 1907 р. — з Російською імперією в Азії (Конвенція про
розподіл сфер впливу в Ірані, Афганістані, Тибеті). Колоніальна
експансія та мілітаризація Німеччини, її прагнення покінчити
з пануванням Англії на морях спонукали Лондон відійти від попе-
редньої політики «блискучої ізоляції», вступити у союзницькі вза-
ємини з континентальними державами, зберігаючи провідну роль
у світових міжнародних відносинах.
Учитель пояснює учням основні причини початку Першої сві-
тової війни:
1. Небачене загострення суперечностей між провідними країнами
світу в економічній, військовій та колоніальній сферах. Особ-
ливо гостре економічне суперництво виникло між Великою
Британією та Німеччиною, яка наприкінці ХІХ — на початку
ХХ ст. випередила Велику Британію за темпами індустріалі-
зації, а її частка у світовому промисловому виробництві пере-
вищила частку Британії. Між ними також існувало гостре
вій ськово-морське суперництво. Тоннаж військових кораблів Ні-
меччини збільшився з 1880 р. по 1914 р. у 15 разів, а Великої
Британії — в 4 рази. Німецький флот за всіма показниками став
другим у світі після британського, і різниця між ними постійно
скорочувалась.
2. Почалася гонка озброєнь, на яких наживалися військові корпо-
рації. Водночас відбувалася мілітаризація економіки та свідо-
мості величезних мас людей.
3. Прагнення правлячих кіл провідних країн світу подолати вну-
трішньополітичні кризи, наростання революційного і націо-
нально-визвольного рухів у радикальний спосіб — шляхом го-
тування до війни.