 |
|
Теоретичний матеріал із теми
Практичне заняття №1
Термінологія як система. Термін та його ознаки
Теоретичний матеріал із теми
Науково-термінологічна лексика– один з основних лексичних компонентів таких функціональних стилів писемного мовлення, як науковий, офіційно-діловий і публіцистичний. Усі слова, які належать до термінологічної лексики, об'єднують у мові професійного спілкування загальною назвою „термін".
Термін(з лат. terminus — рубіж, межа) – слово або словосполучення, що виражає чітко окреслене поняття певної галузі науки, культури, техніки, мистецтва, суспільно-політичного життя.
Терміном може бути будь-яке слово, якому дана чітка дефініція, що означає поняття, яке суворо обмежує понятійну сферу. Терміном може стати й штучно утворене слово. У нових галузях знань у разі пошуку вдалого однослівного терміна можуть використовувати коротку дефініцію.
Більшість термінів – іменники (ген, імунітет, біт, атом), є терміни прикметники, що переважно є прикметниками, які перейшли в іменник (колоскові, парнокопитні, типове), рідко трапляються інші частини мови, зокрема, прислівники ( пристрасно), дієслова ( рости – у ботаніці).
За умови прискореного розвитку якоїсь галузі науки чи техніки починається активне відображення її досягнень засобами масового інформування, перехід окремих термінів зі спеціального використання в загальне, у зв’язку з чим терміни втрачають наукову точність, розширюються сфери їх використання. Відбувається їх детермінологізація.
Від слова термін утворено слово термінологія, яке означає сукупність термінів з усіх галузей знання (або однієї галузі знання). Науку, що вивчає українську термінологію, називають термінознавством.
Термін – це спеціальне слово, яке має дефініцію. Конкретний зміст поняття, визначеного терміном, стає зрозумілим лише завдяки цій дефініції – лаконічному логічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета або значення поняття, тобто його зміст і межі.
Характерні ознаки терміна:
а) належність до певної термінологічної системи;
б) наявність дефініції (визначення);
в) однозначність у межах однієї терміносистеми;
г) точність;
д) стилістична нейтральність;
є) відсутність синонімів та омонімів у межах однієї терміносистеми;
є) відсутність експресивності, образності, суб'єктивно-оцінних відтінків.
Значення термінів зафіксовано в спеціальних словниках, довідниках, і відповідно їх потрібно вживати лише в тій формі та в тому значенні, які подано у словниках.
Існують такі вимоги до використання термінів у мові професійного спілкування:
1) термін має бути стандартним, тобто його потрібно вживати лише в тій формі, яка зафіксована у словнику, напр.: справочинство, але не справоведення; автобіографія, а не життєпис та ін.;
2) термін має вживатися з одним значенням, теж зафіксованим у словнику;
3) якщо термін є багатозначним, автор має будувати текст так, щоб одразу було зрозуміло, яке значення терміна він має на увазі, напр.: справа — особова справа, судова справа.
Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні, юридичні, філологічні, технологічні, математичні, фізичні, економічні тощо. Група таких слів-термінів утворює термінологію певної галузі науки, тобто вузькоспеціальну термінологію. Наприклад, у математичній галузі є терміни: процент, плюс, ордината, абсциса, додаток, рівняння, теорема, в геометрії – хорда, перпендикуляр, бісектриса, катет, паралелограм, конус. Вузькоспеціальні терміни – це слова чи словосполучення, які позначають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі. Для цих термінів характерна семантична конкретність, однозначність.
Існує й загальнонаукова термінологія, використовувана в усіх галузях науки, виробництва, суспільного життя, як-от: синтез, функція, проблема, машина, аналіз, функція.
Терміни різноманітні за структурою і походженням.
За структурними моделями терміни поділяють на:
- однокомпонентні терміни, напр.: бюджет, файл, товарообіг, податок, бісектриса, чисельник, меридіан;
- двокомпонентні терміни– найчастіше це словосполучення іменник + іменник, напр.: еритема шкіри, швидкість запису, норма вартості, недоторканість особи, принципи маркетингу, кон'юнктура ринку; або прикметник + іменник, напр.: нормативний акт, матеріальна відповідальність, виробничі фонди, ринкова інфраструктура;
- трикомпонентні конструкції,до складу яких можуть входити прийменники: прикметник + прикметник + іменник, напр.: пересувна телевізійна установка, щілинні приголосні звукинова економічна політика, гарантований щорічний дохід; прикметник + іменник + іменник, напр.: типовий носій запису, міжнародний поділ праці, еквівалентна форма власності, вартісна будова капіталу; іменник + прикметник + іменник, напр.: осердя магнітної головки, відтворення грошового капіталу, вартість робочого місця, плинність робочої сили, податок на цінні папери; іменник + іменник + іменник, напр.: розширювач діапазону гучності, інвентаризація в установах банків, круговорот коштів підприємств, управління просуванням товару;
— багатокомпонентні аналітичні терміни,що мають чотири і більше компонентів, напр.: фонд оплати праці підприємства резерв коштів на непередбачені роботи та витрати, середня квадратична похибка ряду вимірів, міжнародний комерційний арбітражний суд, повна відновна вартість основних фондів.
За статистикою, понад 70% термінів у різних терміносистемах — це словосполучення. Вони становлять певну семантико-синтаксичну єдність, відтворюються в готовому вигляді.
Одні слова-терміни є власне українськими (міжгір'я, хвилина, бацила, промінь, відсоток, окислення, водень, судина, виявляч, породжував, літунство, опуклість, осердя, цідило), а інші – іншомовного походження ( біт, конвент, кракер, кукі, інтернет, кодек, кластер, кварки, домен, вінчестер).
40% термінів у різногалузевих мікросистемах – слова, запозичені з інших мов. Багато термінів – слова інтернаціональної лексики з грецькими і латинськими коренями.
Запозичення із західноєвропейських мов узагальнено так:
а) з німецької прийшли слова на позначення військових понять (штаб, солдат, юнкер, офіцер), торгівлі, виробництва, техніки (шахта, агент, акція, вексель, маклер, верстат, клапан, гвинт, сигнал);
б) з французької мови українська запозичила терміни суспільно-політичного життя (парламент, депутат, генерал, бюро, демонстрація), мистецтва (сюжет, увертюра, п’єса, сюїта, режисер, ансамбль), військової галузі (армія, авіатор, екіпаж, десант, парашут, арсенал, гарнізон), техніки (шасі, реле, зонд, ресора);
в) з англійської прийшли слова на запозичення понять з мореплавства (шхуна, док, мічман), спорту (фініш, футбол, бейсбол, фрістайл, хокей, нокаут), техніки (трамвай, ескалатор, комбайн, блюмінг, бульдозер, тролейбус), економіки (менеджер, спонсор, бюджет, лізинг, консалтинг, дисконт, бартер), інформаційних технологій (інтерфейс, кластер, драйвер, модем, файл, принтер, сканер, хаб, джойстик);
г) з голландської мови українська запозичила морські терміни (боцман, кіль, шлюпка, трап, пеленг, каюта, матрос, гавань, бакен, шкіпер);
д) з італійської мови прийшло в українську багато слів-термінів музичного мистецтва (віолончель, дует, соло, тенор, піаніно, адажіо, опера, сопрано, бас) та ін.
Джерела поповнення словника сучасної української літературної мови новими словами-термінами:
1) лексичні новотвори, до яких у національній мові складно віднайти точний еквівалент: імпічмент, хакер, блог, файл;
2) нові складні слова, які дозволяють виразити те чи інше поняття одним словом, що відповідає синонімічній описовій конструкції: екобезпека – екологічна безпека;
3) абревіація, завдяки якій скорочується „площа” словесних знаків: ЄЕС – Європейський економічний союз;
4) запозичення українською мовою слів з інших мов не для номінації нових для нашої дійсності реалій, а для раціонального вираження тих чи інших уже відомих понять: ремікс – переспів, копірайт – авторське право;
5) словотвірні неологізми, утворені, як правило, префіксальним або суфіксальним способом: рекетир– рекет, акціонер – акція.