Здавалка
Главная | Обратная связь

Теоретичний матеріал із теми



Українська наукова мова має давні традиції термінотворення, її терміносистеми формувалися на власній мовній основі, засвоюючи те, що вже було напрацьовано. Співвідношення національного та міжнародного було й залишається каркасом у концептуальному підході до термінотворення.

Для термінологічної системи характерні такі способи творення:

1) морфологічний спосіб (за відповідними словотвірними моделями);

2) семантичний, що реалізується за допомоги розвитку спеціальних значень у словах природної мови; 3) різні типи запозичень (словотвірне та семантичне калькування).

Наукові терміни української мови утворюються такими основними способами:

1. Вторинна номінація - використання наявного в мові слова для називання наукового поняття: споживчий кошик, водяний знак, власний заголовок, ритмічна структура книги, сатиновий друк, чиста конкуренція, відчуження, ринок праці. Це найдавніший спосіб термінотворення.

2. Словотвірний - утворення термінів за допомоги префіксів (надвиробництво, пересупозиція), суфіксів (маркування, гумування, оборотність), складанням слів і основ (адрес-календар, гальванокліше, літературознавство, держава-монополія, матеріаломісткість), скороченням слів (СЕЗ - спеціальні економічні зони). Цей спосіб термінотворення найпродуктивніший.

3. Синтаксичний - використання словосполук для називання наукових понять: вихідні відомості, основний текст, академічне видання, спільний множник, зустрічний позов, державне замовлення, капіталодефіцитні країни.

4. Запозичення - називання наукового поняття іншомовним словом: контролінг, ліверидж, бюргшафт, дисиміляція.

Причини запозичення термінів різноманітні:

o запозичення терміна разом з новим поняттям: бонус "додаткова винагорода", "додаткова цінова знижка", "комісійна винагорода";

o паралельне використання власного і запозиченого терміна в різних сферах (наприклад, науковій і навчальній): рамбурсува-ти - повертати борг; імпорт - ввіз; асиміляція -уподібнення; лабіалізація - огублення;

o пошук досконалішого терміна, внаслідок чого паралельно функціонують запозичені і власні терміни: пролонгація - продовження терміну чинності угоди; інтерстелярний - міжзоряний; бартер - прямий безгрошовий обмін товарами;

o відсутність досконалого власного терміна, який би відповідав сучасним вимогам: ліквідат - юридична особа-боржник, до якої висунуто фінансові вимоги у зв 'язку з її ліквідацією.

Нормалізація спеціальної лексики здійснюється на основі загальнолітературної мови. Лінгвальна нормативність термінів – це правильність їх утворення та уживання. Унормування терміносистем української мови залежить від усунення цілого комплексу проблем: порушень лексичної загальнолітературної мови; неточного лексичного позначення наукових понять; уживання слів, невластивих українській мові, наявності термінологічної омонімії, синонімії тощо.

Забезпечення лінгвістичної нормативності термінів повинне відбуватися на фонетичному, орфоепічному, орфографічному, лексико-семантичному, словотвірному, морфологічному та синтаксичному рівнях.

Термінологія нормалізується з урахуванням її національних та міжнародних функцій, а тому важливо знайти рівновагу між кількісним виявом національних та інтернаціональних термінів.

Кодифікація термінів – це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.

Стандартизація термінології – це вироблення термінів-еталонів, термінів-зразків, унормування термінів у межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт).

Основи стандартизації термінів було закладено в Німеччині в кінці ХІХ - на початку ХХ ст., коли в багатьох терміносистемах виникла потреба впорядкувати нагромаджену термінологію, виявити межі галузевих термінологій, уточнити значення кожного терміна. Теоретичні основи стандартизації термінів розробив німецький учений В. Вюстер.

Сьогодні в Україні стандартизація термінології стала державною справою. Від розв’язання мовних питань, зокрема термінологічних, як відомо, залежать темпи державотворчих процесів. Освіта, наука, а особливо виробництво потребують єдиної, зручної, логічної української термінології.

На цей час в Україні розроблено понад 600 державних стандартів. Через кожні п’ять років їх переглядають і уточнюють.

Термінологічний стандарт укладають за таким алгоритмом:

1. систематизація понять певної галузі науки чи техніки; поділ їх на категорії (предмети, процеси, якості, величини тощо); розмежування родових та видових понять;

2. відбір усіх термінів галузі, узятої для стандартизації (терміни вибирають зі словників різних років видання, статей, підручників, періодики, рукописів та ін. джерел);

3. поділ термінів та групи: а) вузькогалузеві терміни; б) міжгалузеві; в) загальнонаукові (загальнотехнічні). Стандартизації повинні підлягати лише вузькогалузеві терміни;

4. вибір із групи термінів-синонімів нормативного терміна (інші терміни подають також, але з позначкою “нерекомендований”);

5. підбір еквівалентів англійською, німецькою, французькою, російською мовами з відповідних міжнародних стандартів;

6. формулювання українською мовою визначення (дефініції) поняття;

7. рецензування стандарту фахівцем та мовознавцем.

Розділ мовознавства, що розробляє теоретичні та практичні питання словників різних типів називається лексикографією. Розділ лексикографії, що займається теорією та практикою укладання й використання фахових термінологічних словників називається науково-технічною лексикографією, або термінографією. Термінологічні словники є різновидом лінгвістичних словників, у яких подано термінологію однієї або кількох галузей знань чи діяльності. Джерелами для відбору матеріалу такого словника є монографії та статті відомих фахівців, підручники для вищих навчальних закладів, галузеві енциклопедії, реферати й анотації, опис винаходів. Під час відбору термінів складають реєстр одиниць, які слід визначити й описати. Ліву частину словника складають заголовні слова – терміни, а права – це семантизація заголовного слова, що може містити такі відомості про термін:

1) визначення поняття, позначуваного терміном;

2) сфера вживання;

3) переклад заголовного слова, якщо словник перекладний;

4) граматична характеристика;

5) приклади на сполучуваність термінів з іншими словами;

6) похідні слова;

7) походження терміна.

За змістом лівої частини словникової статті розрізняють словники:

· термінів;

· терміноелементів, наприклад, словники інтернаціональних морфем.

За змістом правої частини словникової статті розрізняють:

· термінологічні перекладні словники;

· тлумачні словники;

· словники довідники;

· ідеографічні, у яких дається уявлення про семантичне поле різних понять.

За призначенням словники поділяють на декілька груп:

1. Словники узусу (лат. usus – 1. звичай, правило; 2. уживання, використання) виконують функції реєструвальних словників, що відбивають стан термінології у певній галузі знань на сучасному етапі. Більшість термінологічних словників є узусними.

2. Реглементувальні словники існують у двох видах:

· словники стандартизованих термінів;

· словники рекомендованих термінів.

3. Інформаційні словники. Прикладом цієї групи словників є інформаційно-пошуковий тезаурус.

4. Систематизовані словники: класифікатори, рубрикатори, частотні словники та словники терміносистем. Класифікатори – це системно й алфавітно впорядковані назви об’єктів науки й техніки та характеристики цих об’єктів (наприклад, класифікатори промислової продукції, де спочатку йде код, а потім називається сам предмет). Рубрикатори– це класифікації понять і об’єктів певної галузі, у яких спочатку йде порядковий індекс рубрики, а потім її назва. У частотних словниках терміни розташовано в порядку частоти появи у певних текстових масивах.

Є й інші класифікації термінологічних словників:

1. за тематичним охопленням: багатогалузеві, галузеві та вузькогалузеві;

2. за кількістю мов: одномовні й перекладні.

Усі спеціальні словники поділяються на два види: словники, що адресовані фахівцю; словники, зорієнтовані на роботу з комп’ютером. Для автоматичного оброблення тексту призначені інформаційно-пошукові тезауруси та різні типи власне електронних словників (основ, зворотів, афіксів).








©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.