Главная | Обратная связь

Виражальні можливості синтаксичних одиниць у науковому стилі

Синтаксис наукового мовлення характеризується книжністю, прямим порядком слів, логічною стрункістю, що досягається сполучниковим зв’язком, складними конструкціями.

Науковий стиль української мови протягом багатьох десятиліть формувався під впливом російської мови. Такий вплив узагалі не можна кваліфікувати як негативне явище, оскільки деякі запозичені синтаксичні конструкції були потрібні для формування власного українського наукового стилю. Негативні наслідки спричинило те, що під впливом російської мови часто вилучали питомі синтаксичні елементи – словосполуки, моделі речень тощо і натомість запозичували відповідні російські конструкції.

Повернення української мови у сферу науки, техніки та діловодства в 90-х роках ХХ століття виявило, що стиль сучасних науково-технічних та ділових текстів суперечить синтаксичним традиціям української мови. Так, у російській мові в таких текстах широко вживають конструкції з віддієслівним іменником, що надає викладові книжного (канцелярського) відтінку: применение решительных мер. На думку О. Сербенської та М. Волощак, «однією з основних і безперечних прикмет української мови є те, що в ній дієслівні елементи мають перевагу над іменниковими». Саме тому українська мова тяжіє до зворотів з інфінітивом і дієсловом у різних особових формах, а також із дієприслівником там, де в російській мові переважають віддієслівні іменники (пор.: при посещении больного – відвідуючи хворого).

Особливу групу становлять вислови з розщепленими присудками, що описують дію двома словами: дієсловом, яке вказує на те, що щось відбувається, і іменником, який визначає, що саме відбувається: здійснювати вимірювання, проводити дослідження, які майже витіснили з ужитку правильне і стисле вимірювати, досліджувати. Якщо розщеплені присудки не становлять усталених дієслівно-іменникових сполук – мовних кліше (мати певне значення, відігравати значну роль, давати вказівки, встановити порядок, провести операцію тощо), то замість них слід уживати дієслова:

Науковому стилю української мови відповідає вживання дієприслівникових зворотів чи підрядних речень замість багатьох російських прийменникових конструкцій з віддієслівними іменниками: рос. без вычисления – укр. не обчисливши (не обчислюючи), рос. при исследовании – укр. досліджуючи, рос. по истечении срока – укр. коли закінчився строк (термін), як вийшов строк (термін).

Як і в офіційно-діловому стилі, у науковому активно вживають словосполуки з дієсловами, що керують певними відмінками залежних іменників. Проте відмінки керованих іменників та прийменники при аналогічних російських і українських дієсловах не завжди збігаються:

Слід пам’ятати, що історично українські речення тяжіють до природних активних конструкцій, де суб’єкт дії є підметом, об’єкт дії – додатком, а сама дія – присудком. Тому неправильними в науковому мовленні будуть пасивні конструкції на взірець Багатьма дослідниками (суб’єкт дії) спростовується це твердження (об’єкт дії), правильно – Багато дослідників спростовують це твердження.

Якщо в реченні немає суб’єкта дії (а отже, не повинно бути й підмета), тоді дієслівні форми на ‑ся слід замінювати дієсловом у формі першої (третьої) особи множини чи безособовим дієсловом на ‑но, ‑то: неправильно – У роботі досліджується актуальне питання кібернетики; правильно – У роботі досліджуємо (досліджують) актуальне питання кібернетики; У роботі досліджено актуальне питання кібернетики.

Загалом, у наукових текстах активно вживають безособові речення, що позначають дію взагалі; це надає реченню характеру об’єктивності наукового викладу: Важливо наголосити, що…; Необхідно провести додаткові, контрольні, вимірювання…; Під час дослідів виокремлено… . У реченнях із безособовим дієсловом на ‑но, ‑то увагу сконцентровано на події, яка відбулася або відбудеться, тому називання діяча у формі іменника чи займенника в орудному відмінку є помилкою: неправильно – Доповідь виголошено магістранткою Оленою Клименко; правильно – Доповідь виголосила магістрантка Олена Клименко.

Синтаксису наукового мовлення притаманні прості ускладнені речення (зокрема, з однорідними членами речення), складносурядні й складнопідрядні речення з чітко вираженим синтаксичним зв’язком між частинами.

Зауважимо, що специфічними мовними засобами наукового стилю є спеціальні наукові символи, умовні скорочення, формули, таблиці, списки, записана графічною мовою інформація.