 |
|
Слова, рекомендовані до застосовування під час написання наукових робіт
| Апробовано підхід Аргументовано, що Виведено формулу Вивчено вплив Виділено операції Визначено методику, перспективи, шляхи, складові систем, орієнтацію, умови, параметри, напрями, фактори, економічну сутність… Викладено заходи, аспекти, авторську інтерпретацію, схему, методику Використано документи, акти, засоби Вирішено проблему Висвітлено питання, досвід, проблеми, роль, місце… Висунуто пропозиції Виходячи з цього, … Виявлено чинники Віднайдено матеріали, докази | Дійшли таких висновків Досліджено вплив, властивості Досягнуто мети За результатами спостережень Задокументовано Залежно від Запропоновано заходи щодо... Зафіксовано в джерелах Здійснено порівняльний аналіз Знайдено Зроблено висновок З’ясовано На основі узагальнення Наведено приклади Обговорено Обґрунтовано необхідність, неможливість, принципи розробки Обрано метод Обраховано оптимальну вартість | Окреслено функції Описано механізм дії Опрацьовано технологію, заходи, архівні матеріали Оцінено Підсумовано Подано пропозиції, відомості Порівняно Представлено концепцію Приділено увагу Продемонстровано Рекомендовано Розв’язано такі завдання Розкрито зміст, деякі аспекти, суть поняття, природу, сутність Розширено визначення Синтезовано типи Систематизовано різновиди Сформульовано завдання, визначення Схарактеризовано Узагальнено досвід Установлено тенденції |
Під час написання наукової роботи автор повинен посилатися на цитовану літературу або на ті джерела, звідки взято ідеї, висновки, задачі, питання, вивченню яких присвячено роботу. Посилатися слід на останні видання публікацій. Посилання в тексті на літературні джерела зазначають порядковим номером за переліком посилань («Списком використаних джерел»), виділеним двома квадратними дужками, наприклад: «... у працях [1-7]...», «Традиційно вважають [2; 14; 87; 122; 126], що…», «На думку І. Огієнка [137, с. 24], …».
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи того друкованого твору слід наводити цитати. Загальні вимоги до цитування такі:
а) текст цитати (прямої) починається й закінчується лапками, наводиться в тій граматичній формі, у якій його подано в джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;
б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками, Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;
г) за непрямого цитування (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;
ґ) якщо необхідно виявити ставлення до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;
д) коли автор роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є, наприклад: (курсив наш. – М.Х.), (підкреслено нами. – М.Х.), (розбивка наша. – М.Х.).