 |
|
Основні положення ЗУ «Про всеукраїнський референдум»
Організація і порядок проведення референдумів, згідно з КУ, визначаються виключно законами України. Протягом усього періоду існування незалежної України ці питання регулювалися ЗУ «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 року у частині, що не суперечила КУ, а з 28 листопада 2012 року у зв’язку з втратою чинності зазначеного Закону – Законом України «Про Всеукраїнський референдум» вiд 6 листопада 2012 року; також питання організації і проведення референдумів врегульовані Законом України «Про Центральну виборчу комісію» від 30 червня 2004 року.
У зв’язку з набуттям чинності Законом України «Про Всеукраїнський референдум» вiд 6 листопада 2012 року в Україні виникла ситуацiя, в якiй громадяни стали позбавленими можливості реалізації конституцiйного права брати участь у місцевому референдумi та права на участь у здійсненні мiсцевого самоврядування через право вирiшувати питання мiсцевого значення шляхом мiсцевого референдуму, бо новий Закон України «Про мiсцевi референдуми» Верховна Рада України не прийняла, а той, що передбачав механiзм реалізації зазначеного права, визнаний нечинним.
Виходить, що положення пункту 4 Розділу XIII Закону України «Про Всеукраїнський референдум» вiд 6 листопада 2012 року суперечать положенням частини другої статті 21, частин другої та третьої статті 22 Конституції України, якими закріплено принципи непорушності прав і свобод людини, недопущення скасування конституційних прав і свобод і звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
Основні новели Закону України «Про Всеукраїнський референдум»:
1.Розширено предмет Всеукраїнського референдуму. Предметом Всеукраїнського референдуму за новим Законом, на відміну від попереднього уже можуть бути питання про схвалення нової редакції Конституції України та скасування, втрати чинності чи визнання нечинним закону про внесення змін до Конституції України.
2. Вперше на законодавчому рівні дається класифікація всеукраїнських референдумів за предметом:
1) про схвалення нової редакції Конституції України, внесення змін до Конституції України, скасування, втрату чинності чи визнання нечинним закону про внесення змін до Конституції України (конституційний референдум);
2) про зміну території України (ратифікаційний референдум);
3) щодо прийняття чи скасування закону України або внесення змін до чинного закону України (законодавчий референдум);
4) з будь-якого питання за винятком тих, щодо яких референдум не допускається згідно зКонституцією України (загальний референдум).
3. Новий всеукраїнський референдум з інших питань, що раніше виносилися на референдум, окрім внесення змін до розділів I, III і XIII Конституції України з одного й того самого питання, може бути проведено уже не раніше ніж через п’ять років , а не раніше ніж через рік з дня оголошення результатів проведеного референдуму.
4. Обов’язок здійснення перевірки щодо відповідності Конституції України, законам України питань, які пропонується винести на всеукраїнський референдум, зокрема, за народною ініціативою, покладається уже не на Конституційний Суд України, а на Президента України та Центральну виборчу комісію.
5. Вперше суб’єктом ініціювання Всеукраїнського референдуму стає Верховна Рада України. Конституційний референдум щодо внесення змін до розділів I, III, XIII Конституції України призначається Президентом України тільки за ініціативою Верховної Ради України.
6. Розширено коло питань, з яких проведення Всеукраїнського референдуму можливе за народною ініціативою. Зокрема це стосується прийняття Конституції України, схвалення нової редакції Основного Закону, скасування і визнання таким, що втрачає чинність, чи визнання нечинності закону про внесення змін до Конституції України.
7. У зв’язку із розширенням кола питань, з яких проведення Всеукраїнського референдуму можливе за народною ініціативою, розширилося і коло питань, з яких референдум проголошується Президентом України.
8. Вперше у законодавстві дається дефініція Всеукраїнського референдуму про зміну території України. Відповідно до Закону Всеукраїнський референдум про зміну території України – це форма прийняття громадянами України рішення щодо затвердження закону про ратифікацію міжнародного договору про зміну території України.
9. Вперше врегульовано питання про обмеження щодо призначення (проголошення) референдуму. Всеукраїнський референдум не може призначатися (проголошуватися) чи проводитися в умовах воєнного чи надзвичайного стану на всій території України. Якщо воєнний чи надзвичайний стан введений після призначення (проголошення) референдуму, суб'єкт призначення (проголошення) референдуму не пізніш як на третій день після введення такого стану приймає рішення про зупинення процесу референдуму до закінчення дії воєнного чи надзвичайного стану.
10. На засоби масової інформації вперше покладається обов’язок надання збалансованої інформації стосовно змісту питання референдуму та юридичних наслідків референдуму.
11.Вперше у Законі чітко визначено суб'єктів процесу всеукраїнського референдуму. Суб'єктами відповідного виду процесу всеукраїнського референдуму, визначено наступні:
1) громадяни України (учасники всеукраїнського референдуму);
2) Президент України як суб'єкт призначення (проголошення) всеукраїнського референдуму;
3) Верховна Рада України як суб'єкт ініціювання та призначення всеукраїнського референдуму;
4) комісія з всеукраїнського референдуму, утворена відповідно до цього Закону або Закону України "Про Центральну виборчу комісію";
5) ініціативна група з проведення всеукраїнського референдуму, утворена відповідно до цього Закону;
6) офіційні спостерігачі від ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму, зареєстровані відповідно до вимог цього Закону;
7) міжнародні спостерігачі, зареєстровані відповідно до вимог цього Закону.
Взаємодія ВРУ з ПУ
Після прийняття закону в цілому, він підписується Головою Верховної Ради України і невідкладно направляється Президентові України.
Президент України протягом 15 днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.
У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.
Якщо Президент України застосував право вето щодо прийнятого Верховною Радою закону, і у визначений строк повернув закон до Верховної Ради зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями, наслідком цього є скасування результатів голосування за закон у цілому і відкриття процедури його повторного розгляду у Верховній Раді. Закон, повернений Президентом України на повторний розгляд, після його підготовки у головному комітеті розглядається позачергово на пленарному засіданні Верховної Ради, не пізніш як через 30 днів після його повернення з пропозиціями Президента України.
Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий парламентом не менш як двома третинами від його конституційного складу (300 голосів), Президент України зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом 10 днів.
У разі якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і опубліковується за його підписом.
“Спільні” кадрові повноваження Верховної Ради України та Президента України
Верховна Рада України за поданням Президента України приймає рішення про:
- призначення Прем’єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України,
- призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;
- призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України;
- призначення на посади та звільнення з посад членів Центральної виборчої комісії.
Верховна Рада України надає згоду на призначення на посаду та звільнення з посади Президентом України Генерального прокурора України.
Оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;
Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо:
1) протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій;
2) протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України;
3) протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.
Рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України приймається Президентом України після консультацій з Головою Верховної Ради України, його заступниками та головами депутатських фракцій у Верховній Раді України.
Повноваження Верховної Ради України, що обрана на позачергових виборах, проведених після дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної Ради України попереднього скликання, не можуть бути припинені протягом одного року з дня її обрання.
Повноваження Президента України припиняються достроково у разі:
1) відставки;
2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;
3) усунення з поста в порядку імпічменту;
4) смерті.
Стаття 109. Відставка Президента України набуває чинності з моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні Верховної Ради України.
Стаття 110. Неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я має бути встановлена на засіданні Верховної Ради України і підтверджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України - за зверненням Верховної Ради України, і медичного висновку.
Стаття 111. Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.
Питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту ініціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.
Для проведення розслідування Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі.
Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради України.
За наявності підстав Верховна Рада України не менш як двома третинами від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента України.
Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту приймається Верховною Радою України не менш як трьома четвертими від її конституційного складу після перевірки справи Конституційним Судом України і отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду України про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину.