 |
|
Проблема формування КСУ
Однією з найважливіших проблем, яку засвідчує перший вітчизняний
досвід конституційного судочинства, є проблема зв’язаності Конституційного
Суду України власними рішеннями. Самообмеження Конституційного Суду
України у здійсненні функції охорони Конституції України передбачає також,
що обов’язковість рішень Конституційного Суду України зокрема у справах
щодо офіційного тлумачення, стосується й самого органу конституційної
юрисдикції. Рішення і висновки Конституційного Суду України “є остаточними
й не підлягають оскарженню” [5], “рівною мірою є обов’язковими до
виконання” [6], невиконання рішень та недодержання висновків
Конституційного Суду України тягнуть за собою відповідальність згідно із
законом [7]. За будь-яких умов ні Конституція України, ні Закон “Про
Конституційний Суд України” ніяких застережень стосовно їх обов’язковості
не містять. У цьому випадку Конституційний Суд України, по суті,
уповноважений діяти за принципом внутрішнього прецеденту, у основу якого
покладено ідею stare decisis (“вирішую так, як було вирішено раніше”) [8].
Очевидно, що орган конституційної юрисдикції “зв’язує” себе власними
рішеннями і може відмовитись від них лише за результатами зміни норм, які
вони тлумачили. Конституційний Суд України має бути незалежним, але його незалежність
не повинна набувати ознак необмеженості, що б провокувало Суд посягати на
права громадян. За своїм функціональним призначенням зусилля
Конституційного Суду України повинні бути спрямовані на те, щоб всі гілки
державної влади діяли в межах Конституції та законів України, своєї
компетенції і не підміняли, не дублювали одна одну. І якщо Конституційний
Суд України виконує функцію арбітражу у спорах про компетенцію між4
вищими органами державної влади, то тим більше він не має права брати на
себе повноваження законодавчого характеру, виконавчих і судових органів.
Проблема забезпечення балансу влад зумовлює необхідність обмежень дії
кожної державної інституції в межах Конституції і законів України. Це повною
мірою стосується і єдиного органу конституційної юрисдикції. Сам принцип
формування Конституційного Суду України від різних гілок державної влади
на паритетних началах також впливає на специфіку його положення в системі
стримувань і противаг, відображає баланс влад [4] і вказує на значущість
рішень Суду щодо тлумачення Конституції і законів України. Становлення в сучасній Україні правової державності, утвердження принципів верховенства закону (Конституції) та верховенства права, необхідність забезпечення реального поділу влади і, в кінцевому рахунку, конституційних прав і свобод особи актуалізує необхідність дослідження проблематики забезпечення позаполітичного статусу органу конституційної юрисдикції в системі стримувань і противаг. Практика діяльності Конституційного Суду України в умовах відсутності попереднього досвіду конституційного судочинства, низької правової і3 політичної культури посадових осіб державного апарату, їх намагання проігнорувати конституційні приписи, спроб окремих владних структур вийти за межі окресленої Основним Законом сфери їх компетенції, вдаватись до власного суб’єктивного тлумачення норм Конституції України та цілий ряд інших негативних чинників придають додаткової необхідності дослідженню питання про положення органу конституційної юрисдикції в системі стримувань і противаг та можливості його участі і ролі в політичному процесі. На відміну від законодавчої та виконавчої влади, які є активними політичними силами і перебувають під впливом інших політичних сил, Конституційний Суд України має бути повністю деполітизованим, інакше він не зможе належним чином виконати своє головне призначення – утверджувати верховенство права й підмінюватиме його політичною доцільністю. Соціальна цінність Конституційного Суду України як спеціалізованого органу правового захисту Конституції України полягає насамперед у тому, що він є елементом механізму поділу влади. Самим своїм існуванням Конституційний Суд України покликаний довести систему стримувань і противаг до найвищого рівня ефективності, відіграючи найголовнішу функцію в цьому складному механізмі.
32. Форми звернення до КСУ
Кожен має знати, з яких питань він може звертатися до Конституційного Суду України і які вимоги до таких звернень встановлено Законом України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 року (далі – Закон).
І. Згідно із Законом громадяни, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи можуть звертатися до Конституційного Суду лише з питань офіційного тлумачення
Конституції та законів України.
ІІ. Формою звернення зазначених осіб до Конституційного Суду України є конституційне звернення.
ІІІ. Конституційне звернення повинно відповідати вимогам, встановленим Законом щодо форми, змісту та підстав для такого звернення. Недотримання заявником хоча б однієї з цих вимог є підставою для відмови у прийнятті до розгляду конституційного
звернення.
ІV. За статтею 42 Закону конституційне звернення – це письмове клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи.
Конституційне звернення надсилається до Конституційного Суду України як поштова кореспонденція або подається безпосередньо до Секретаріату Суду.
У конституційному зверненні обов’язково зазначаються:
1) прізвище, ім’я, по батькові громадянина України, іноземця чи особи без громадянства, адреса, за якою особа проживає, або повна назва та місцезнаходження юридичної особи;
2) відомості про представника особи за законом або уповноваженого за дорученням;
3) статті (окремі положення) Конституції та/або законів України, тлумачення яких має дати Конституційний Суд України;
4) обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції та/або законів України;
5) дані щодо інших документів і матеріалів, на які посилаються суб’єкти права на конституційне звернення (копії цих документів і матеріалів додаються);
6) перелік документів і матеріалів, що додаються.
До конституційного звернення має бути додано:
- тексти статей (окремих положень) Конституції та/або закону України, офіційне тлумачення яких необхідно дати, із зазначенням джерел їх опублікування;
- довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження представника за законом або уповноваженого за дорученням;
- належним чином оформлені копії рішень судів або інших органів державної влади, які підтверджують факти неоднозначного застосування положень Конституції та/або законів України, що потребують офіційного тлумачення;
- інші матеріали та документи, на які посилаються автори, обґрунтовуючи необхідність в офіційному тлумаченні положень Конституції та/або законів України. Правильність копій документів має бути належним чином завірена (печаткою (штампом) та підписом відповідної посадової особи юридичної особи за місцем роботи чи проживання).
Конституційне звернення, документи та інші матеріали до нього подаються у трьох примірниках.
Конституційні звернення надсилаються до Конституційного Суду без сплати державного мита (стаття 60 Закону).
Направляючи звернення до Конституційного Суду України, автори повинні врахувати два важливих моменти. По-перше, за Законом однією з основних вимог до змісту конституційного звернення є наявність обґрунтування необхідності в офіційному
тлумаченні положень Конституції та/або законів України (стаття 42). По-друге, підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції та/або законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції та/або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб’єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод (стаття 94).
Неоднозначність застосування положень Конституції та/або законів України судами, іншими органами державної влади полягає в тому, що за юридично однакових обставин у справах однієї і тієї ж категорії положення Конституції та/або законів України у загальній юридичній практиці застосовуються по-різному. Не є підставою для конституційного звернення неоднозначне трактування (роз’яснення) правових норм органами державної влади, органами місцевого самоврядування, установами, організаціями в листах, коментарях тощо.
Конституційні звернення, які не відповідають зазначеним вимогам Закону, не підлягають розгляду Конституційним Судом України, про що суб'єкту права на конституційне звернення надається письмова відповідь.