Здавалка
Главная | Обратная связь

Тромбоз печеристого синуса



 

Тромбоз печеристого синуса — це дуже тяжке захворювання, яке характеризується явищами загальної інтоксикації, загал ьномозковими, менінгеальними і місцевими симптомами.

Захворювання починається гостро. Висока температура тіла інтермітуючого характеру, озноб, різко виражений головний біль, млявість, свідомість часом затьмарена. Місцеві симптоми пов'язані з утрудненим відтоком крові через вени орбіти. Спостерігаються набряк і застійна гіперемія шкіри повік, хемоз кон’юнктиви, мідріаз, екзофтальм, обмеженість рухів очного яблука, параліч або парез очних м'язів. Для тромбозу печеристого синуса характерний двобічний екзофтальм унаслідок дис- циркуляції крові. Змін на очному дні, як правило, немає. Спинномозкова рідина може бути нормальною або патологічно зміненою внаслідок виникнення менінгіту. Дослідження коагулограми свідчить про незначно виражену гіперкоагуляцію: збільшення концентрації фібриногену, протромбіну, кальцію в крові; пригнічення фібринолітичної активності крові, скорочення часу згортання крові.

Водночас із тромбозом печеристого синуса може бути тромбоз верхнього сагітального синуса, який характеризується набряком шкіри лоба; під час пальпації відзначається стовщення і болісність по ходу вен обличчя і лоба. Спинномозкова рідина, як правило, нормальна. З боку коагулограми незначно виражена гіперкоагуляція.

АРАХНОЇД

 

Риногенний арахноїдит зумовлюється найчастіше хронічним синуїтом або виникає внаслідок перенесеного риногенного гнійного внутрішньочерепного ускладнення і локалізується в передній черепній ямці, оптохіазмальній ділянці.

Перебіг клінічної картини арахноїдиту відбувається без виражених вогнищевих неврологічних ознак. Хворі скаржаться на постійний головний біль у ділянці лоба або перенісся. Біль посилюється під час кашлю, чхання, а також під час відведення очних яблук. Можуть бути блювання, періодично нудота. Температура тіла нормальна або субфебрильна.

За оптохіазматичного арахноїдиту характерним є прогресуюче зниження центрального зору, звуження поля зору. Зміна поля зору є одним із ранніх симптомів захворювання зорового нерва. Необхідно визначити його межі як на білий колір, так і на інші кольори.

Офтальмоскопічна картина запалення соска зорового нерва характеризується гіперемією, набряком і розмитістю його меж. Унаслідок набряку сосок виступає над рівнем зорового дна. Центральна вена сітківки та її гілки розширені, а артерії нормальної величини або навіть звужені. Судини, яких у нормі не видно, розширені і тому сосок буває більш червонуватим. У разі довготривалого арахноїдиту з'являються дегенеративні зміни зорового нерва, що діагностуються під час офтальмоскопії.

За арахноїдиту ураженню можуть піддаватися III, IV, VI і 1 гілки V пари черепних нервів. Ураження останньої характеризуються різким болем в одній половині обличчя, який посилюється під час фізичного навантаження. За арахноїдиту також може бути гідроцефалія, за якої відбувається гіперпродукція спинномозкової рідини. Звичайно спостерігається підвищення тиску, але цитоз нормальний, кількість білка зменшена.

Клінічна картина характеризується загальномозковими симптомами: порушення зору, парез І, III, V, VI пар черепних нервів. Інколи з'являються парези та патологічні рефлекси.

Діагностика внутрішньочерепних ускладнень проводиться за активної участі невропатолога, нейрохірурга, окуліста та педіатра. Перш за все необхідно виявити захворювання носа і при- носових пазух. Для цього, крім клінічних обстежень, треба провести рентгенологічне дослідження пазух.

Далі необхідно провести диференціальну діагностику окремих форм внутрішньочерепних ускладнень на основі клінічних даних, і результатів спинномозкової пункції, котру треба робити в разі підозри на інтракраніальний процес. лід підкреслити, що комп'ютерна та магнітно- резонансна томографія і сцинти- графія дають можливість точно визначити локалізацію та величину абсцесу, динаміку його формування, починаючи з вогнищевого енцефаліту. Ці методи дослідження дозволяють оцінити стан шлуночків мозку, субарахноїдальних щілин, перифокаль- ний набряк мозку. Вони є високоінформативними, неінва- зивними і можуть застосовуватись незалежно від загального стану хворого.

Лікування риногенних внутрішньочерепних ускладнень має бути комплексним, за якого хірургічна санація первинного вогнища стоїть на першому місці. Операції на приносових пазухах проводять за життєвими показаннями і вони є невідкладними, їх виконують екстраназально з оголенням твердої мозкової оболонки передньої черепної ямки і пункцією та розкриттям абсцесу лобової частки.

У післяопераційний період проводять масивну анти- біотикотерапію, дегідратаційну, десенсибілізувальну, дезінто- ксикаційну та симптоматичну терапію. Впливають на реактивність організму, нормалізують мозковий і нирковий кровообіг і відновлюють енергетичні ресурси мозку. Перев'язки проводять щодня до повної ліквідації гнійного процесу. Порожнину абсцесу дренують м'якими гумовими смужками або марлевою турундою. У порожнину абсцесу можна уводити дренажні тефлонові трубки, через які її промивають.

Слід окремо зупинитись на післяопераційному лікуванні тромбозу печеристого синуса. Необхідно вводити антибіотикивнутрішньоартеріально через катетер, який вставляють у сонну артерію. У разі поліпшення загального стану хворого антибіотики уводять внутрішньовенно, а далі — внутрішньом'язово до повного видужання. Внутрішньоартеріальне уведення антибіотиків створює достатню їх концентрацію в запальному вогнищі печеристого синуса, чого іншими способами досягти не можна.

У комплексному лікуванні тромбозу печеристого синуса необхідно застосовувати антикоагулянти прямої дії (гепарин) і препарати, які можуть лізувати тромби (фібринолізин). Гепарин уводять із розрахунку 100 000— 150 000 ОД на 1 кг маси тіла через 4—6 год протягом 3—4 днів внутрішньовенно зі швидкістю 10 крапель за 1 хв. Повторні уведення контролюються коагулограмою. Механізм дії гепарину полягає в гальму­ванні всіх трьох фаз згортання крові і не спричиняє лізису тромбу. Фібринолізин розчиняє свіжі тромби і не дозволяє утворюватись новим.

а тромбозу печеристого синуса застосовується вся інша інтенсивна інфузійна терапія, що описана вище. Слід наголосити, що її необхідно проводити з урахуванням показників кров'яного тиску, частоти пульсу, дихання і загального стану організму. Летальність за тромбозу кавернозного синуса складає 2-4 %.

Звичайно лікують тромбоз печеристого синуса оториноларингологи, невропатологи, нейрохірурги, педіатри, хірурги, анестезіологи- реаніматологи.

Відмінність тактики оториноларингологів і нейрохірургів полягає в тому, що більшість оториноларингологів вважають, що треба одночасно робити хірургічну санацію вогнища інфекції в приносових пазухах і розкривати абсцес мозку, а деякі нейрохірурги пропонують спочатку усунути абсцес мозку, а другим етапом провести санацію вогнища інфекції.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.