 |
|
Дайте письмово відповідь на завдання
| № п/п | Завдання задачі | Відповідь | Примітка викладача |
| Хвора, 26 років, скаржиться на зниження слуху та шум у вухах. Відмічає покращення слуху в шумній обстановці. Хворіє протягом 2 років. Слух різко знизився у зв'язку з вагітністю й пологами. Дані отоскопії: зовнішні слухові ходи широкі, немає сірки, барабанні перетинки витончені, через них просвічуються рожеві плями. Чує шепітну мову з відстані 2 м на кожне вухо. У досліді Вебера латералізації звуку немає. Досліди Рінне і Желлє негативні. Дослід Швабаха подовжений. З боку інших ЛОР-органів патології немає. Завдання: а) встановити попередній діагноз; б) вказати дані анамнезу та об'єктивні симптоми, які підтверджують діагноз; в) визначити додаткові дослідження; г) визначити захворювання, з якими потрібно провести диференціальну діагностику; д) визначати лікувальну тактику. |
ОТОСКЛЕРОЗ
Отосклероз (отоспонгіоз) — захворювання капсули лабіринту остеодистрофічного характеру, внаслідок чого відбувається заміщення кісткової тканини новоутвореною губчастою кісткою, багатою на судини. У більшості випадків паталогічний процес починається в ділянці вікна пригінка, поширюється на кільцеподібну зв’язку, а далі на підніжну пластинку стремена, спричиняючи його малорухливість і нерухливість, що клінічно характеризується прогресуючою приглухуватістю.
Етіологія і патогенез отосклерозу вивчені недостатньо. Є багато гіпотез щодо його виникнення. Нині доведено, що отосклероз являє собою системне захворювання, що ушкоджує не тільки лабіринт, але й потиличну кістку, хребет і навіть кисті рук.
Хворі скаржаться на шум у вусі і прогресуюче зниження слуху, часто в юнацькому віці. Проте в дітей це захворювання зустрічається рідко, головним чином у тих, батьки яких брали родинні шлюби або хворіли на отосклероз. Отосклероз розвивається у хворих на рахіт, коли для його лікування застосовували великі дози вітаміну D. Доведено, що менший вік дитини, то активніше розвиваються остеодистрофічні зміни в капсулі лабіринту. Важливим симптомом отосклерозу є поява paracusis willisi, коли під час шуму слух поліпшується, а в тихій обстановці — погіршується. Відзначається погане сприйняття одночасно розмову кількох осіб, погане сприйняття розмовної мови під час іди.
Під час отоскопії барабанна перетинка не змінена, чітко видно її контури, іноді в центрі помітно рожеву пляму. Шкіра зовнішнього ходу тонка, суха, легко ранима, сам хід широкий, зі зниженою чутливістю, в ньому мало сірки або її немає.
Функціональне дослідження органа слуху виявляє тріаду симптомів Бецольда: подовжена кісткова провідність, негативний дослід Рінне і підвищена нижня межа слуху. Дослід Желлє негативний. За отосклерозу кохлеарної форми спостерігаються значне підвищення нижньої межі слуху, позитивний дослід Рінне, дослід Желлє — негативний.
За активної стадії отосклерозу призначають ендауральний електрофорез фтору і аскорбінової кислоти для стабілізації патологічного процесу. На початкових стадіях призначають ультразвук і тканинну терапію. За даними В.Р.Гофмана (1995), стабілізації процесу сприяє застосування імуномодулятора димефосфона всередину в дозі 25 мг/кг маси тіла на добу в комплексі з фтористим натрієм у дозі 0,5 мг/кг маси тіла на добу протягом 50—60 днів, через 1 —2 міс призначають такий же курс лікування.
Ефективним способом лікування приглухуватості є хірургічне втручання на стремені, яке в дітей проводять рідко. За отосклерозу кохлеарної форми показане слухопротезування.