Фундаментальні теореми економіки добробуту

Стр 1 из 5Следующая ⇒

РОЗДІЛ 14. Загальна ринкова рівновага

14.1. Часткова і загальна рівновага. Критерій та оптимум Парето.

14.2. Фундаментальні теореми економіки добробуту.

14.3. Коробка Еджуорта. Оптимум Парето в обміні.

14.4. Оптимум Парето у виробництві.

14.5. Закон Вальраса.

Часткова і загальна рівновага. Критерій та оптимум Парето

Часткова рівновага	на попит і пропозицію товару впливає лише ціна даного товару.
Загальна рівновага	на попит і пропозицію товару впливають і ціни товарів-доповнювачів, товарів-замінників, величина доходу, що витрачається на інші товари.
Припущення загальної рівноваги	1) аналізуються лише конкурентні ринки, на яких покупці і виробники вважають ціни товарів заданими; 2) вводяться лише 2 товари і 2 споживача (при цьому результати можуть бути узагальнені для будь-якої кількості споживачів і товарів); 3) у кожного споживача є початковий запас товарів, яким вони можуть обмінюватися.
Критерій Парето[1]	концепція економічної ефективності, згідно якій розподіл є ефективним за Парето, якщо ▪ не існує способу підвищити добробут одного індивіда без погіршення добробуту іншого; ▪ відсутня можливість укладання взаємовигідних угод; ▪ всі вигоди від обміну вичерпані; ▪ стан Х кращий, ніж Y, якщо в стані Х принаймні один індивід покращує свій добробут у порівнянні зі станом Y, а добробут решти індивідів не погіршується; ▪ стан Х кращий, ніж Y, якщо відбувається повна компенсація тим індивідам, які несуть втрати при переході за рахунок тих, чия корисність зростає.
Недоліки критерію Парето	а) необхідність визначення кількісних значень втрат і виграшів корисності індивідів при розподілі благ; б) моральний ризик – індивіди, які виграють при розподілі благ, занижуватимуть свої виграші, а які програють – завищуватимуть свої втрати для отримання більшої компенсації; в) повна компенсація може означати повернення до вихідного стану розподілу Х.
Покращення за Парето	спосіб підвищення добробуту одного індивіда без погіршення добробуту решти індивідів. Зауваження. Якщо можливо здійснити покращення за Парето, то такий стан розподілу благ (ресурсів) називається неефективним за Парето, якщо покращення здійснити неможливо, то даний стан – оптимальний (ефективний) за Парето.

Фундаментальні теореми економіки добробуту

Економічна теорія добробуту	нормативний частина економічної теорії, яка вивчає умови економічного оптимуму суспільства, визначає, який економічний стан суспільства кращий за інший, обґрунтовує, яка економічна політика може бути застосована для переведення економіки з одного стану в інший. Суть економічної теорії добробуту розкривається в її фундаментальних теоремах.
Припущення першої теореми економіки добробуту	(1) Індивіди піклуються лише про своє власне споживання благ, а не про споживання інших. Це обумовлює відсутність екстерналій[2] у споживанні. Якщо існуватимуть екстерналії, конкурентна рівновага не завжди буде оптимальною за Парето. (2) Індивіди дійсно поводяться як досконалі конкуренти, тобто не можуть впливати на ринкову ціну.
Перша теорема економіки добробуту	Для фірм і домогосподарств, які є ціноодержувачами, конкурентні ринки ведуть до оптимального за Парето розміщення ресурсів, тобто конкурентна економіка досягає певної точки границі виробничих можливостей. Зауваження. Ця теорема показує бажаність конкуренції в економіці, оскільки приносить найкращий економічний результат, але може бути соціально несправедливою.
Друга теорема економіки добробуту	Кожний оптимум за Парето може бути досягнутий конкурентною економікою, тобто кожному оптимуму за Парето відповідає певна конкурентна система цін і розміщення ресурсів між економічними агентами. Зауваження. Кожний оптимальний за Парето стан розміщення ресурсів є одночасно ринковою рівновагою. Існує безліч варіантів ефективного розподілу ресурсів, але реалізованим може бути лише один із них. Який саме – залежатиме від переконань про справедливість розподілу і досягатиметься за допомогою державної політики.

12 3 4 5 Следующая ⇒