Главная | Обратная связь

Найпростіші способи оцінки і самоконтролю фізичного стану

Для оцінки фізичного стану організму людини і його фізичної підготовленості використовують антропометричні індекси, вправи, тести тощо.

Наприклад, про стан нормальної функції серцево-судинної системи можна судити по коефіцієнту економізації кровообігу, який відображає викид крові за хвилину. Він обчислюється по формулі:

(АТ_Макс-АТ_мін)П, (1)

де АТ_максАТ_мін – відповідно, верхня і нижня межі артеріального тиску;

П – частота пульсу.

У здорової людини його значення наближається до 2600. Збільшення цього коефіцієнта вказує на утруднення в роботі серцево-судинної системи.

Для визначення стану органів дихання використовують ортостатичну пробу. Вона проводиться наступним чином. Фізкультурник лежить на кушетці протягом 5 хвилин, потім підраховує частоту серцевих скорочень. В нормі при переході з положення лежачи в положення стоячи відмічається почастішання пульсу на 10 – 12 ударів за хвилину. Вважається, що почастішання його до 18 ударів за хвилину – задовільна реакція, більше 20 – незадовільна. Таке збільшення пульсу вказує на недостатню нервову регуляцію серцево-судинної системи.

Ще є один досить простий метод самоконтролю «за допомогою дихання» - так звана проба Штанзі (на ім’я російського медика, що представив цей спосіб в 1913 році). Зробити вдих, потім глибокий видих, знову вдих, затримати дихання, по секундоміру фіксуючи час затримки дихання. При збільшенні тренованості час затримки дихання збільшується. Добре натреновані люди можуть затримати дихання на 60 – 120 секунд.

Велике значення в підвищенні працездатності взагалі і при фізичному навантаженні зокрема має рівень фізичного розвитку, маса тіла, фізична сила, координація руху, тощо.

При занятті фізкультурою важливо стежити за вагою тіла. Це так само необхідно, як стежити за пульсом, або артеріальним тиском. Показники ваги тіла є однією з ознак тренованості. Для визначення нормальної ваги тіла використовуються різні способи, так звані росто-вагові індекси.

На практиці широко застосовується індекс Брока. Нормальна вага тіла для людей з ростом 155…165 см рівна довжині тіла в сантиметрах, від якої віднімають цифру 100; при 165…175 – 105 ; а при рості 175 см і більше – 110.

Можна також користуватися індексом Кетля. Вагу тіла в грамах ділять на ріст в сантиметрах. Нормальною вважається така вага, коли на 1 см росту припадає 350 – 400 одиниць у чоловіків і 325 – 375 у жінок.

Зміна ваги до 10% регулюється фізичними вправами, обмеженням в споживанні вуглеводів. При надлишку води понад 10% треба створити строгий раціон харчування на додаток до фізичних навантажень.

Можна також проводити дослідження статичної стійкості в позі Ромберга. Проба на стійкість тіла проводиться так: фізкультурник стає в основну стійку – стопи зсунуті, очі закриті, руки витягнуті вперед, пальці розведені (ускладнений варіант – стопи знаходяться на одній лінії, носок до п’яти). Визначають час стійкості і наявність тремтіння кистей. У тренованих людей час стійкості зростає у міру поліпшення функціонального стану нервово-м’язової системи.

Необхідно також систематично визначати гнучкість хребта. Фізичні вправи, особливо з навантаженням на хребет, покращують кровообіг, живлення міжхребетних дисків, що приводить до рухливості хребта, і профілактики остеохандрозів. Гнучкість залежить від стану суглобів, розтяжності зв’язок і м’язів, віку, температури навколишнього середовища і часу дня.