 |
|
Наказне провадження.
Судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребувати майна за заявою особи якій належить право такої вимоги.
Судовий наказ підлягає виконанню за правилами встановленими для виконання судових рішень.
Судовий наказ може бути видано якщо:
1. заявлено вимогу яка грунтується на правочині вчиненому у письмовій формі
2. заявлено вимогу про стягнення нарахованої але не виплаченої працівникові суми заробітної плати
3. заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника.
Заява про видачу судового наказу подається в суд у письмовій формі.
У заяві повинно бути зазначено:
1) найменування суду, в який подається заява;
2) ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження;
3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;
5) перелік документів, що додаються до заяви.
У разі прийняття судом ухвали про відкриття наказного провадження, суд у триденний строк з моменту її постановлення видає судовий наказ по суті заявлених вимог.
Видача судового наказу проводиться без судового засідання і виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень.
Судовий наказ складається і підписується суддею у двох примірниках, один з яких залишається у справі, а другий скріплюється печаткою суду і видається стягувачу після набрання ним законної сили.
Після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію боржникові рекомендованим листом із повідомленням.
Боржник має право протягом десяти днів з дня отримання копії судового наказу подати заяву про його скасування.
У разі ненадходження від боржника заяви про скасування судового наказу протягом трьох днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили і суд видає його стягувачеві для пред'явлення до виконання.
43.Загальна характеристика окремого провадження в цивільному судочинстві.
Окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих неманнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваяих прав. Справи окремого провадження розглядаються за участю заявника і заінтересованої особи.
Заявник - особа яка звернулася до суду із заявою про встановлення певних обставин або юридичного стану особи з якими закон повязує виникнення, зміну або припинення особистих або майнових прав особи для здійснення іншою особою цих прав.
Заінтересовані особи - особи взаємовідносини яких із заявником залежать від обставин що повинні бути встановлені під час вирішення справ окремого провадження, майнові та особисті права чяких залежать від юридичного факту встановлення якого вимагає заявник, для яких після встановлення факту виникає обов'язок визначити й оформити правові наслідки та права заявника.
Суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.