Главная | Обратная связь

ПРО ПОЛОЦЬКУ ЧУДОТВОРНУ ІКОНУ БОЖОЇ МАТЕРІ

Сьогодні маю проповідувати про чудотворну ікону колишньої Полоцької Божої Матері. Тепер ця ікона, вже кілька соток літ, називається Ченстоховською іконою Божої Матері. Та заки я буду говорити про саму цю ікону, мушу вам сказати, чому ця ікона первісно називалася Полоцькою, та хто був тим, що мав цю ікону в Полоцьку. Отже ж прошу уважно послухати цеї дуже гарної історії.

Дочка полоцького князя Ігоря, пятого потомка в простій лінії від великого князя св. Володимира Великого, називалася свята Предислава. Хоч її життя було в достатках, а сама вона була вродливої краси, проте вона не любила світових розкошів. Найрадше вона любила читати св. Письмо та інші книжки релігійного змісту. З тих побожних книжок вона навчилася любити Господа Бога, свого найвищого Творця, та Йому одному хотіла посвятити все своє життя на вірну службу. Тому, хоч багато княжих синів старалися позискати її за свою жінку, св. Предислава не прийняла ніякого земського жениха, бо вона всім своїм серцем полюбила Небесного Царя. А коли батько хотів її примусити заручитися з одним гарним і багатим князівським сином, вона потайки втікла з батьківського дому до одного жіночого манастиря. Ігуменя в цьому манастирі була колишня княгиня Романія. Коли вона переконалася, що серце Предислави горить бажанням посвятитися всеціло Господеві Богові прийняла її до манастиря і при облечинах надала їй імя Євфросинії. Родичі Предислави з сльозами в очах благали її, щоб покинула манастир і повернулася додому. Але св. Предислава глибоко в своєму серці мала заховані Христові слова, що сказав був: "Хто любить батька або матір більше як мене, не є мене достойним, і тому вона успокоїла своїх родичів, впевняючи їх, що вона почувається тепер дуже щасливою і залишилась надальше в манастирі, поступаючи щораз то вище на дорозі монашої звершенности.

Одного разу попросила св. Предислава полоцького єпископа Ілію, щоб дозволив їй жити в самітності, у комірці, що була біля притвору катедральної церкви Божої Премудрости, Єпископ знав про її ангельське життя і гарячу любов Бота, і дозволив на це, що просила. І жила св. Предислава іначе ангел в людському тілі, замкнувшися в комірці при церкві. Весь час вона молилася, постила, а при тім переписувала побожні книги; бо в тих часах не було ще друкарень, та й так поширювала науку й славу Божу в народі. Коли ж її хто за ті книжки платив, вона ті гроші роздавала убогим.

По кількох літах такого уєдиненого життя, одної ночі в сонній з'яві побачила вона ангела, що взяв її за руку, вивів за місто до місцевости Сілець, де була мала деревина церковця і так сказав до неї: "Тут треба тобі замешкати, бо Господь Бог хоче через тебе многих привести на спасенну дорогу". Таке обявлення повторилося три рази. На те св. Предислава сказала "Готове серце моє, Боже, готове серце моє". Таке саме видіння мав також єпископ, якому ангел сказав: "Введи Божу Служебницю до церковці Спасителя в Сільці, і примісти її при ній; бо Господь хоче, щоб там повстав манастир Богові посвячених дівиць". Коли єпископ сказав про своє видіння Предиславі і коли дізнався, що й вона бачила в сні ангела, та чула від нього такі самі слова, обидвоє подякували Господу Богу за виявлення святої Божої Волі.

Тоді єпископ попросив до себе на нараду батька св. Предислави, князя Ігоря і його повідомив про ангельське видіння і Божу Волю. Всі погодилися з цією Божою Волею і разом з єпископом відпровадили святу дівицю і осадили її при церкві в Сільці, а згодом збудували там жіночий манастир для дівчат, що хотіли в чистоті і невинности серця служити Господеві.

У тім новім манастирі стала св. Предислава ігуменею, а рівночасно учителькою (тобто магістрою) і провідницею до спасіння для інших дівчат, що бажали все своє життя посвятити на службу Господу Богові. Дивлячись на Боговгодне життя св. Предислави, Сестри-монахині кріпилися в своїх святих постановах та загрівалися до ревнішої служби Богові. Монахині працювали над піднесенням Божої хвали в той спосіб, що брали участь в церковних Богослуженнях, вчили світських дівчат гарного церковного співу, старалися про прикраси Божого дому дорогоцінними вишивками, тафтами та різними іншими тканинами, по-мистецьки виготовленими. Св. Предислава спровадила до свого манастиря свою молодшу сестру, княжну Грядиславу, а опісля й свою стриєчну сестру княжну Звениславу. Звенислава мала приготовану дорогоцінну одежу на весілля, вона привезла її з собою, зложила все до стіп св. Предислави і сказала: "Мати Ігумене і моя дорогенька сестричко! Ось маєш усі мої дорогоцінні строї! Вони тепер для мене нічого не варті. Віддаю це все до церкви Спасителя, а сама бажаю служити Йому і серцем і душею, якнайвірніше, та схилити свою голову під Його солодке та легке ярмо". Св. Предислава радо прийняла її, казала постригти і облекти, надаючи їй імя Євфрасії. Крім цього вступили до цього манастиря ще дві княжни: Киринія і Ольга, дочки брата св. Предислави. До них сказала св. Предислава: "Бажаю жертви вашої дівичости для освячення нашого народу!" Обидві княжни впали до ніг св. Предислави і сказали: "Нехай діється з нами Божа Воля, а твоя молитва нехай править нами!.."

В короткому часі цей манастир був замалий, бо дуже багато дівчат вступало до манастиря. Тоді св. Предислава постановила вибудувати нову муровану церкву разом з манастирем. За рік будова була скінчена. І св. Предислава забажала спровадити до своєї нової церкви жону Пресвятої Богородиці, одну з тих трьох ікон, що їх, за старинним переказом мав намалювати св. Євангелист Лука, ще за життя Божої Матері. І для цього, після гарячих молитов – св. Предислава вислала післанця до Царгороду, до царя Комнена, з проханням подарувати їй цю ікону, що була в Ефезі.

Грецький цар, видячи велику любов св. Предислави до Господа Бога і Божої Матері, вволив її волю, спровадив чудотворну ікону Пресвятої Богородиці з Ефезу до Царгороду й переслав її до Полоцька св. Предиславі. Св. Предислава прийняла цю ікону з невимовною радістю, поставила її у своїй манастирській церкві та прикрасила її золотом і дорогоцінними каменями. В часі татарських нападів на Україну, цю ікону перенесено під опіку князя Льва, сина Галицького короля Данила.

Якийсь час, ця свята чудотворна ікона переховувалася в манастирській церкві ОО. Василіян у Львові. Опісля, з огляду на воєнні часи, перенесено її на переховання до княжого замку в Белзі. Звідсіля забрав її польський князь Владислав Опольський і примістив її в Ченстохові, в році 1382, в манастирі ОО. Павлінів. З уваги на величезне число чудес і ласк Пресвятої Богородиці, звязаних з цією іконою Пресвятої Богородиці, годиться відмітити, що Пречиста Божа Мати, в тій своїй св. іконі привернула багатьом людям зір, уздоровляла нагло з різних грудних недуг, взагалі лікувала недуги душі і тіла. Та й тепер ця наша свята княжа ікона Божої Матері – дальше славиться багатьма-пребагатьма чудесами.

За той час, коли ця чудотворна ікона була в манастирській церкві св. Предислави в Сільці коло Полоцька – історію і численні чуда, що сталися перед цією св. іконою, описав професор і ректор могилянської Академії, о. Йосиф Ґалятовський у творі і під наголовком "Небо новоє".

Милі Браття і Сестри! В нинішній проповіді Ви чули історію, хто спровадив на Україну цю чудесну Полоцько-Белзьку, тепер Ченстоховську, ікону Божої Матері. Тепер знаєте, хто перед тією св. іконою молився. Перед тією іконою молилася св. Предислава – ігуменя жіночого манастиря.

І як колись, так і сьогодні Пречиста Божа Мати глядить зі своєї чудотворної ікони на доньок того самого народу, що й донькою його була княжна Предислава. Вона глядить на Вас і кличе Вас: "Доньки України – ідіть слідами своєї української княжни, св. Предислави! Погляньте на славні часи жіночого чернецтва на Україні, і побачите, що там були вибрані діти українського народу. Там були княгині, княжни, боярські дочки, там був цвіт українського народу. А що спиняє Тебе, теперішній цвіте нашого народу, щоб посвятитись всеціло єдино достойному Вашої дівичої любови – Небесному Цареві – Ісусові Христові?.. Численність монахинь у чернечих Чинах і Згромадженнях – є найкращим доказом Христового духа в суспільстві, в народі. А чому ж сьогодні ідея саможертви послабла в нашім народі? Чи нема вже більше гарячих молодечих сердець, щоб з усією ревністю посвятитися для свого Народу, щоб по всім своїм силам причинятися до закріплення Христового Царства в нашому народі?

А чейже, напевно є багато-багато таких між Вами, що могли б стати ревними монахинями – коли б тільки мали відвагу прийняти Христове запрошення: "Дочко! Іди за Мною!" На жаль, на жаль! Багатьом достатки цього світу, багатства, покуса світової свободи, або таки, попросту сказати – захланність маєтків – грубий матеріялізм прислонюють очі, погляд на неоціненні духовні скарби, бо скарби неба, а не землі!

А може й декого з Вас, дорога молоде, що слухаєте оцієї моєї проповіді, запрошує Пресвята Божа Мати, щоб Ви пішли за покликом її Сина Ісуса. Може Ви вже почули у своєму серці це запрошення покликання?.. Подумайте, скільки в нинішніх часах є спонук, щоб побожні дівчата вибрали собі монаше життя. Чи історія чернецтва в нашому народі не запалює Вашого серденька, самій стати черницею-монахинею? Чи не є це найкращі мрії молодечого запалу піти слідами наших славних черниць, слідами святої ігумені Предислави-Євфросинії і продовжувати цю прекрасну традицію українського чернецтва, що записане золотими буквами в історії Української Церкви і Народу? Ідіть і заповняйте манастирі і, вдивляючись у святу ікону Божої Матері, що перед нею молилася св. Предислава з сотнями своїх монахинь – стреміть до досконалости і до святости. Тоді та гірка доля, яку переживає наш нарід в Україні – минеться наче мряка і повернуться золоті часи, як були колись, коли чернече життя було в Україні честю і славою народу.