 |
|
ПРО ЧУДОТВОРНУ ІКОНУ БОЖОЇ МАТЕРІ ОДІГІТРІЇ
"Радуйся, радуйся, Богородице Одігітрія, всіх і всегда наставляющи вірних, шествовати ко всякому пути спасительному!"
(Пісня 7. Канона Одіґітрії)
Впродовж багатьох сторіч Пресвяту Божу Матір, почитав наш нарід як Провідницю свою, що веде нас до Свого Сина, до неба. Кому невідомо, що від найдавніших давен, коли хто пускався в далеку дорогу, йшов вперед до церкви і, клякнувши перед іконою Божої Матері, просив її, щоб була йому провідницею в дорозі, щоб щасливо довела його до мети своєї подорожі та й допровадила щасливо в поворотній дорозі домів.
1. Пречиста Божа Мати є нашою Провідницею в часі нашого земського життя. Чув я колись, а може читав, як хтось прирівнював наше життя з плавбою човна по морю. А різні земські клопоти, труднощі, смутки, розчарування і тим подібне можна б тоді прирівняти до більших або менших, а часом і до бурхливих хвиль, що нераз грозять човенцеві матого життя затопленням. Та в хвилинах наших проминаючих радостей і потіх, ті хвилі уступають; нераз може й тільки для того, щоб опісля зі здвоєною силою вдарити в човно нашого життя. Так нераз проблеми нашого життя стають загадковими, незнаними, стають наче те розбурхане море, що про нього говорить Тарас Шевченко в поемі "Іван Підкова":
"Синє море звірюкою, то стогне, то виє".
Кругом хвилі, як ті гори: ні землі, ні неба".
А все ж таки, через те "житейскеє море", тобто через незнаний нам світ мусимо пробиватися нашим життям, покладаючи всю свою надію на нашу Небесну Неньку Провідницю, що додає нам і сили, і відваги, пробиватися крізь різнородні прикрості і трудності і щасливо дійти до нашої життєвої мети.
Коли б ми були полишені провідництва Божої Матері, ми скоро заблукали б, ми втратили б з зору лінії наших очей – нашу мету, що її ми мусимо осягнути, і тоді напевно ми згинули б серед розбурханих хвиль різних противностей та клопотів цього життя. Або, потонувши в сумнівах доцільности наших стремлінь, нас кидали б хвилі безцільно і теж байдуже було б нам, куди допливемо.
Та на наше щастя, ми на світі живучи, не полишені самі собі. Є хтось, хто думає про нас. Є хтось, що чує сумний зов і плач нашої душі, є хтось, що його славимо: ,,Радуйся ручко всезлатая!" Є щира, золота рука нашої Небесної Неньки, що як невтомна наша Провідниця, надхеннями і поміччю своєю, нераз і чудотворно, допроваджує нас щасливо, хоч і тяжкою дорогою життя, до нашої мети, до щасливої вічности.
2. "Радуйся Богородице Одіґітрія, всіх і всегда наставляющих вірних, шествувати ко всякому пути спасительному". Такими гарними словами прославляє наша св. Церква Матір Божу Провідницю – Одіґітрію. Вона, Пресвята Богородиця, наставляє вірних своїх дітей на всякі спасенні дороги життя.
В житті кожної мудрої людини є хвилина, коли треба рішитися, яку дорогу життя вибираємо для себе. Чи хочемо посвятитися виключно на службу Богові; чи хочемо щоправда інший хосенний стан вибрати собі як життєву дорогу до наміченої нам мети самим нашим Всевишнім Створителем. Та все ж, який не був би наш життєвий стан, хочемо мати завжди перед нашими очима цю певність, що ця обрана нами дорога життя, справді є "спасительним путем" для нашого як земського, так і вічного життя. І тут необхідною стається для нас допомога Божої Неньки. Бо тільки під її покровом, можемо спокійно дійти до мети нашого життя, хоч би воно й було так розбурхане хвилями пристрастей і земських покус, що вдаряли б у нас, наче водні гори в маленьке човенце нашого життя, хоч би затьмили нас темні сили, що не бачити б нам ,,ні землі, ні неба", то коли маємо безперечну певність, що Божа Мати є нашою Провідницею – можемо тільки радіти, що чим тяжча дорога до мети, тим більша нагорода для нас за осягнення цієї мети.
3. Ось чому в житті нашого народу так дуже любленою, так дуже ціненою була чудотворна ікона Божої Матері Одіґітрії. Є це одна з наших найстарших ікон Пресвятої Богородиці. Бо, як загально говорять учені іконописці, що цю ікону ще за життя Божої Матері намалював св. Євангелист Лука. Говорять, що св. Євангелист Лука на прохання перших християн намалював три ікони Пресвятої Богородиці з дитятком Ісусом на руках. Коли ікони були вже намальовані і св. Лука приніс їх до Матері Божої, щоб почути від Неї, чи вони їй подобаються, тоді Пречиста Божа Мати сказала: "От нині ублажат мя вси роди – благодать Рождшагося із мене, і моя, хай буде з тими іконами!" Ця ікона первісно була в одній церкві в Антіохії для побожного почитання перших християн. Відтак ця ікона була в Єрусалимі аж до часу, коли в V-му столітті Євдокія, жінка грецького царя Теодосія Молодшого, прислала цю ікону з Єрусалиму в Константинополь і дала своїй сестрі, св. Пульхерії, а ця поставила в новозбудованім Влахернськім храмі, де вона довший час перебувала.
Тут ця ікона Божої Матері прославилася багатьма чудами. В каноні Пресвятої Богородиці вичисляється тільки загальними висказами цю чудотворну діяльність Божої Матері в її святій іконі, званій Одіґітрія. Її славиться як ту, що всіх, які у Неї помочі благали, Вона спасала з усяких терпінь. Вона була захороною для міст і сіл, в часі ворожої займанщини, Вона була непоборною Заступницею для христолюбивого війська, що за Божу правду і право Народу йшло на прю з ворогами, Вона заступалась за покривдженими і в охорону брала проти злоби ворогів і земних і пекольних. Вона всіх спасала, хто тільки руки підносив до Неї і просив милости в Неї для свого спасіння.
Сюди, до Влахернського храму, перед свою ікону привела була одного разу сама Божа Мати двох сліпців й уздоровила їх так, що відтоді вони вже не потребували провідників-поводаторів. І тоді ця ікона стала зватися з грецька Одіґітрія, що по-нашому значить "Провідниця". Для тих, що йшли в далеку дорогу, особливо на море, відправляли особливий Молебень до Пресвятої Богородиці Одіґітрії у Влахернській церкві.
Є ще одно пояснення назви чудотворної ікони Матері Божої Одіґітрії, а саме, що ця ікона якийсь час знаходилася на березі моря Мармара, у монастирській церкві Путеводителів, тобто Провідників у дорозі, в подорожі. Іменно, ці що плили кораблями по морю, мали звичай іти до цього храму і молитися про "напутіє і путиводительство", тобто про опіку і благословення на дорогу і щасливий провід. Звідси й була назва манастиря й ікони Пресвятої Богородиці. Цю ікону брали з собою грецькі царі у воєнні походи. В році 1453, коли Турки завоювали Царгород, тоді порубали на кусники оригінальну ікону Матері Божої Одіґітрії, що її намалював був св. Лука ще за життя Пречистої Діви Марії.
Ця ікона Божої Матері Одіґітрії, а радше тільки її вірна копія двічі прийшла з Царгороду в Україну. Перший раз привезла її грецька царівна Анна, дружина св. Володимира Великого, в році 987. Вона одержала цю ікону від своїх братів Константина й Василія та привезла її до Києва як найцінніший скарб, як свою Провідницю в дорозі. Вона й гаряче молилася перед тією іконою до Богоматері, щоб світло Христової віри, яке щотільки засяяло на Україні – закріпилося, та щоб Христове Царство поширилося по всій Українській Землі. Вона щиро благала Божу Матір в її іконі Одіґітрії, щоб зберігала своїм покровом княжу родину і весь нарід, та щоб своїм святим Покровом захищала нову християнську державу. Наш нарід якслід оцінював цей великий скарб. Не було радісної ані сумної хвилини в історії Українського Народу, щоб ними не поділився з Матірю Божою перед Її іконою Одіґітрії, що всевладно споглядала із Своєї ікони на тих, що до Неї прибігали. Князі перед воєнними походами приходили перед ікону Богоматері Одіґітрії і просили її, щоб вела їх і їхні війська в повний слави, переможний бій, коли повертались домів, після закінчення воєнних дій, приходили перед ікону Божої Матері і дякували їй сердечно за поміч, за славні перемоги над ворогом.
Другий раз копію ікони Божої Матері Одіґітрії привезла в 1046 році донька грецького царя Константина Мономаха, якою він благословив її на подружжя з чернигівським князем Всеволодом. А сама вона благословила цією святою іконою свого сина Володимира Мономаха, коли він ішов у Київ, щоб засісти на великокняжому престолі. Доля цієї ікони нам ближче невідома. Відомо тільки, що наші князі брали цю святу ікону з собою у воєнні походи, коли йшли боронити свою Рідну Землю перед ворожими нападами. Вона, як у Царгороді, так і в Чернігові, а відтак в Києві, славилась багатьма чудами.
Ікону ж Матері Божої Одігітрії, що її принесла була з Царгороду жінка св. Володимира Великого – Анна, за часів панування князя Ярослава Осмомисла перенесено до Галича, а в році 1113, коли син короля Данила Лев переніс свою столицю з Галича до Львова, поставлено цю ікону Божої Матері в церкві св. Івана, під Високим Замком. Це була манастирська церкза оо. Василіян і вона тут стояла на сторожі цього нашого національного скарбу.
Але в 1260 році, дочка угорського короля Белі – Констанція, жінка князя Льва, випрошує собі ікону разом з церквою і манастирськими забудованнями та передає це все оо. Домініканам. Як відомо, Папа Григорій IX вислав у 1234 р. ченців оо. Домініканів на місійну працю в Україні. Акт передачі чудотворної ікони та інших речей відбувся торжественно в 1270 р. Княгиня Констанція побудувала недалеко Замку, під горою, деревяну церкву, до якої перенесено цю ікону, а коло церкви збудувала манастир для оо. Домініканів, а коло нього помешкання для себе.
1627 р. духовна комісія перевірила і затвердила чуда, що діялися при цій іконі, а які точно списували ченці, оо. Домінікани. Дня 14 серпня 1749 р. львівський римо-католицький архиєпископ Микола Вижицький вдруге затвердив окремим декретом ці чуда і ласки, що ними славилась ікона Божої Матері Одігітрії. В 1587 р. Апостольська Столиця надала відпуст для тих, що перед тією іконою почитали Божу Матір і в Неї ласк благали. Дня 1 липня 1751 короновано цю ікону. Акту коронації довершив львівський римо-католицький архиєпископ, Микола Вижицький, в окруженні українського, польського і вірменського Духовенства. Вибито медалики, які представляли двох ангелів по обидвох сторонах голови, як вкладають на голову Божої Матері корону. В 1754 р. вийшла книга накладом оо. Домініканів, у польській мові, авторства о. Климентія Ходкевича і о. Лева Улянойського, під наголовком: ,,Гасло Слова Божего", про цю чудотворну ікону Матері Божої Одігітрії.
Вкінці слід ще згадати, що в Римі є церква, що називається: Санта Марія д'Ітрія", це є справжня Мати Божа Одігітрія. В Америці є одинока церква Матері Божої Одігітрії, в Боффало, Н. Й. (995 Філмор Евню), в якій є копія чудотворної ікони Пречистої Діви Марії, Одіґітрії.
Ця ікона має все нагадувати нам, що це старинна ікона, що це княжя ікона Божої Матері, що так як у давнині нашим князям, Вона вказувала своїми натхненнями правильний шлях до перемоги над ворогами до слави нашого; народу, так і для нас, далеко від Рідної Землі, хай Вона буде нашою Провідницею на шляху нашого життя і хай щасливо допровадить нас до осягнення мети нашого життя.