 |
|
Методологічні основи вивчення дисципліни – концепція життєвих циклів.
Теорія життєвого циклу грунтується на уявленні про те, що кожний об’єкт (продукт, система тощо) проходять у своєму розвитку ряд етапів, при чому деякі з них повторюються неодноразово. Склад і послідовність етапів життєвого циклу визначається особливостями самого об’єкту та характером зовнішніх умов. У загальному вигляді виділяється три стадії життєвого циклу об’єкту: зародження; зрілості; ліквідації.
У маркетингу розглядається життєвий цикл товару, який складається (за Ф.Котлером) з п’яти чітко виражених етапів:
Ø розробка, в процесі якої здійснюється розробка та впровадження у життя нової ідеї; на цьому етапі обсяг продаж дорівнює нулю, а витрати зростають по мірі наближення до заключних стадій проектування;
Ø виведення на ринок, супроводжується повільним ростом обсягу продаж і відсутністю прибутку із-за високих витрат на маркетингові заходи;
Ø зростання – період швидкого завоювання ринку і збільшення прибутку;
Ø зрілість – зростання обсягу продаж стає повільнішим, але рівень прибутку залишається незмінним;
Ø спад – зниження обсягу продаж і зниження прибутку.
Склад етапів життєвого циклу операційної системи має деякі особливості, що викликані особливостями функціонування виробничих систем. До їх складу належать:
Ø Проектування і створення операційної системи. На даному етапі здійснюється аналіз ринку, визначаються власні можливості, формуються бізнес-план, плани діял-ті та програми, створюється сама операційна система тобто матеріальна її частина, здійснюється пробний її запуск тощо.
Ø Запуск операційної системи. Характеризує початок роботи і освоєння операційною системою проектних показників.
Ø Стабільне функціонування. Характеризує функціонування операційної системи в нормативному режимі. На даному етапі основними завданнями є виконання планових показників; утримання під контролем усіх факторів вир-ва; максимізація часу функціонування у нормативному режимі.
Ø Поява протиріч у функціонуванні операційної системи. Функціонування операційної системи з перебоями, що викликані проблемами як внутрішнього, так і зовнішнього характеру призводить до наростання протиріч у виробничій системі, швидке усунення яких є задачею операційного менеджеру. Цей етап характеризує функціонування операційної системи в перехідному режимі. В залежності від масштабу протиріч (з точки зору можливості їх усунення) операційна система переходить до одного з двох можливих етапів:
1) вихід з кризи, реорганізація операційної системи і відновлення стабільного функціонування у нормативному режимі на якісно новому рівні;
2) ліквідація операційної системи при неможливості усунення протиріч або при наявності великих невиправданих витратах на їх усунення.
При застосування на підприємстві ефективного мен-ту, операційна система може ніколи не виходити за замки етапу стабільного функціонування.