 |
|
Структура операційної системи.
Операційна система (ОС) – це одна з підсистем організації, в рамках якої здійснюється реалізація опера-ційної функції, що включає в себе дії, в результаті яких виробляється продукція, надаються послуги, виконується робота для задоволення потреб зовнішніх споживачів.
Структура операційної (виробничої) системи – це сукуп-ність елементів та зв’язків між ними, що забезпечують цілісність системи, тобто збереження основних власти-востей системи при різних зовнішніх і внутрішніх змінах. Структура опера-ційної системи визначається складом і взаємозв’язками її елементів і підсис-тем, а також зв’язками із зовнішнім се-редовищем. Розрізняють просторову (розташування елементів системи у просторі) і часову (послідовність зміни стану елементів і системи в цілому) структури виробничих систем. Вони тісно взаємопов’язані і взаємозалежні.
На самому загальному рівні в складі операційної системи виділяють три основних підсистеми:
· Переробна підсистема (трансформуюча підсистема, підсистема переробки, конверсії, підсистема основного вир-ва тощо ) виконує продуктивну роботу, безпосередньо пов'язану з перетворенням входів в вихідні кінцеві результати; у рамках цієї підсистеми відбувається процес безпосереднього створення корисності у формі продукції чи послуг. У сфері вир-ва аналогом підсистеми трансформації виступає основне вир-во.
· Підсистема забезпечення (підтримки, обслуговування) прямо не пов’язана з вир-вом виходу, але вико-нує необхідні функції забезпечення ефективної роботи підсистеми перетворення; основні результати її діял-ті споживаються підсистемою трансформації, а побічні надходять у зовнішнє середовище. У вир-ві ця підсистема представлена допоміжним та обслуговуючим господарствами.
· Підсистема упр-ня (планування і контролю) отримує ін-формацію від підсистем перетворення та забезпечення про стан систем і не-завершене вир-во. На основі комплек-сної інформації з внутрішнього і зовні-шнього середовища, підсистема упр-ня приймає рішення щодо перспекти-вних цілей і функцій систем трансфор-мації та забезпечення, тобто визна-чає, як повинні працювати підсистеми. Конкретні питання, що підлягають вирішенню, як правило, включають планування завантаження виробничих потужностей, диспетчеризацію, упр-ня матеріально-виробничими запасами, контроль якості тощо.
Сукупність виробничих підрозділів (цехів, ділянок, обслуговуючих господарств та служб), які прямо чи непрямо беруть участь в виробничому процесі, їхня кількість і склад, та зв’язки між ними визначають виробничу структуру. До факторів, які визначають виробничу структуру, відносяться: характер продукції, технологія, масштаб вир-ва, ступінь спеціалізації, ступінь кооперування з іншими підприємствами, ступінь спеціалізації в середині підприємства.