Главная | Обратная связь

Параметри вулиць великого міста

Зв`язок фокусів тяжіння найкоротшим шляхом забезпечує досягнення задовільного значення показника - коефіцієнта непрямолінійності вуличної мережі (між парами пунктів - на рівні 1,1...1,2). Іншим показником, який визначає рівень транспортного обслуговування, є щільність мережі магістральних вулиць. Для магістралей загальноміського значення він повинен знаходитись в межах 1,3...1,5 км\км<sup>2</sup>. З урахуванням запроектованих потім магістралей районного значення, загальна щільність мережі магістральних вулиць - 2,5...3 км\км<sup>2</sup>. Контроль щільності мережі вулиць відбувається шляхом поділення виміряної на плані довжини магістралей в межах сельбищної зони на її площу. Трудові переміщення населення до промислових зон та центру міста - найбільші за розміром та концентрацією за часами доби. Промисловий район з чисельністю 10 тис. трудящих повинен з`єднуватися з сельбищною зоною не менше, ніж двома магістралями, що дасть змогу задовольнити трудові переміщення маршрутами автобуса чи тролейбуса. Більша щільність магістралей повинна бути і в центральній зоні міста ( до 3,5...4 км\км²), де до трудових перевезень додається і значна кількість культурно-побутових.

Система магістралей міста повинна забезпечити транспортне обслуговування міського центру одночасно з його ізоляцією від транспортних потоків. При вищезазначеній щільності магістралей в центральній зоні міста площа міжмагістральних територій не перевищить 25...35 га. Цього досить для розміщення центру лише малого міста. Тому центр великого міста поділяється вулицями на окремі частини, що набувають визначної функціональної орієнтації (адміністративно-громадської, культурно-видовищної, торговельної та ін.) з організацією в межах кожної з них безтранспортних зон.

Якщо встановлено, що запропонована мережа магістралей загальноміського значення задовольняє вищенаведені вимоги (доцільне варіантне проектування), в межах міжмагістральних територій необхідно відокремити шляхом точного вимірювання по плану відповідні площі житлових районів. Залишки територій можуть бути використані для розміщення об`єктів загальноміського значення - установ і підприємств обслуговування, що не входять до складу загальноміського центру, та для загальноміських озелених територій.

Вулична мережа в житловому районі представлена магістралями районного значення і житловими вулицями. Перші формують кістяк території - проходять повз центр району і з`єднують його і прилеглі мікрорайони з магістралями загальноміського значення, що оточують район. Житлові вулиці лише відокремлюють окремі елементи району один від одного і призначені для місцевого руху. Проектування внутрішньорайонної мережі вулиць відбувається одночасно з плануванням району, оскільки вулиці розмежовують його структурні елементи (мікрорайони, громадський центр, сад, сквери та ін.). Особливість трасування вулиць у житловому районі полягає в неприпустимості внутрішнього транзиту - проїзду наскрізь його території не пов`язаного з ним автотранспорту. Це буде забезпечено, якщо вулиці будуть виконувати лише функції зв`язку району з магістралями, що його оточують. Тому їх трасування вирішується локально, відповідно до конфігурації території, планувального рішення району і безпосередньо прилеглих до нього структурних елементів міста.

Внутрішній транзит практично виключається при петлеподібному, напівкільцевому трасуванню вулиць, наявності на них кількох переламів. З іншого боку, при виході до магістральної вулиці вулиць двох житлових районів, розташованих з протилежних сторін, доцільно замість утворення на невеликій відстані двох Т-подібних примикань формувати одне чотирьохсторонне перехрестя (див. рис. 8).

Вулична мережа в промислових районах проектується за тими ж принципами, що і в сельбищній зоні. В процесі її формування відбувається конкретизація контурів промислового режиму вцілому ї його окремих елементів.

Аналізуючи розглянуті принципи проектування вуличної мережі, можна дійти до висновку про ітераційний характер роботи - послідовне наближення до оптимального рішення. В процесі уточнення і деталізації варіантів постійно доводиться змінювати і уточнювати не лише напрямки окремих вулиць і доріг, але і раніш виконані розробки - структурну побудову сельбищної території, місцеположення і конфігурацію структурних елементів плану, а іноді - і функціональне зонування території.

Виконання цієї роботи на кальці, накладеній на топографічний план, де в першому наближенні розміщені фокуси тяжіння, нанесення траси вулиць товстим м`яким олівцем в одну лінію відповідної товщини дозволяє в процесі проектування вносити необхідні уточнення з мінімальними витратами часу.

Послідовність проектування мережі вулиць, планування житлових районів та промислових зон наведена на рис. 6 (забезпечені основні транспортні зв`язки, частково сформовані контури деяких елементів плану), рис. 7 (закінчено формування мережі магістралей загальноміського значення, виявлені контури сельбищної та промислових зон), рис. 8 (сформовані житлові та промислові райони і їх вулична мережа).