 |
|
ГЛАВА 1. МІСЦЕ ЛЮДИНИ В СИСТЕМІ ТВАРИННОГО СВІТУ
Міністерство освіти і науки України
Дніпропетровський державний університет
І. О. ОГІНОВА
ОСНОВНІ ШЛЯХИ АНТРОПОГЕНЕЗУ
Ухвалено Вченою радою університету
Як навчальний посібник
Дніпропетровськ
РВВ Д Н У
2 0 0 1
ББК 74. 200. 514
О 38
Рецензенти: д-р біол. наук, проф. Н.М. Цвєткова
д-р біол. наук, проф. Г.О. Філіпов
О 38. Огінова І. О. Основні шляхи антропогенезу: Навч. посіб. – Д.: РВ ДНУ, 2001. - 48с.
Розглядаються основні напрями еволюції людини від перших приматів до виду Homo sapiens. Головна увага приділяється ролі психологічних і соціальних факторів у формуванні людини протягом антропогенезу, що й зумовило специфічність еволюційного розвитку сучасного людства.
Для студентів психологічних, біологічних та медичних спеціальностей університету. Може бути корисним для викладачів біології та інших фахівців, які цікавляться антропологією.
Темплан 2001, поз. 37
Навчальне видання
Ірина Олексіївна Огінова
ОСНОВНІ ШЛЯХИ АНТРОПОГЕНЕЗУ
Навчальний посібник
Редактор О. М. Шаповалова
Тех.редактор М. О. Долгов
Коректор Г. О. Проколущенко
_____________________________________________________________________
Підписано до друку . Формат . Друк плоский. Папір друкарський. Ум. друк. арк. . Ум. фарбо – відб. . Обл.-вид.арк. . Тираж 00 пр. Зам. № .
РВВ ДНУ, вул. Наукова, 13, м. Дніпропетровськ, 49050.
Друкарня ДНУ, вул. Наукова, 5, м. Дніпропетровськ, 49050.
© Огінова І.О., 2001
ПЕРЕДМОВА
Еволюція приматів розгорталася, головним чином, протягом кайнозойської ери (табл.1), котра наступила після крейдяного періоду мезозойської ери.
Таблиця 1
Періодизація кайнозойської ери
| Період | Епоха | Початок, млн років |
| Третинний, палеоген | Палеоцен | |
| Еоцен | ||
| Олігоцен | ||
| Третинний, неоген | Міоцен | |
| Пліоцен | 10 - 5 | |
| Четвертинний | Плейстоцен, початок якого називається еоплейстоценом або вілафранкським часом | |
| Голоцен | 0,1 |
За досить значний проміжок часу, який охоплює більш ніж 60 млн років, із предкових форм людини сформувався вид Homo sapiens, який за адаптивними можливостями значно перевищує усі види ссавців. Така надзвичайно широка норма реакції зумовлена специфікою еволюції людини, яка, на відміну від філогенетичного розвитку тварин, була спрямована не на утворення безлічі дрібних пристосувань до конкретних умов існування, а на вироблення універсального відношення до навколишнього середовища за рахунок прогресивного розвитку свідомості, членороздільної мови та трудової діяльності. Величезну роль у формуванні цих процесів відіграла модифікація групової поведінки тварин і розвиток соціальних відносин. Передумови саме такого розвитку створювалися упродовж тривалої еволюції живої природи і пов'язані з реалізацією необмеженого біологічного прогресу, тобто загального еволюційного розвитку тварин у напрямі до розумної істоти. Досить багато видів тварин (примати, ведмеді, собаки, коти, щури тощо) відзначаються достатньо розвиненою елементарною розумовою діяльністю і складною поведінкою, котра базується на умовних рефлексах, навчанні, індивідуальному досвіді. Подібні властивості є закономірним результатом еволюції нервової системи, психічного відображення і поведінки. Елемент випадковості в цьому процесі був привнесений неочікуваною зміною зовнішніх умов і тим фактом, що примати першими опинилися в нетиповому для них середовищі, коли виживання значною мірою забезпечувалося високою мобільністю психічних процесів і соціальними факторами, які й зумовили специфіку подальшого розвитку тварин у напрямі універсально пристосованої розумної істоти.
ГЛАВА 1. МІСЦЕ ЛЮДИНИ В СИСТЕМІ ТВАРИННОГО СВІТУ
· Загальна еволюція тварин пов'язана з реалізацією декількох основних напрямів розвитку адаптацій. До них належать:
· виникнення багатоклітинності і все більша диференціація систем органів;
· виникнення твердого скелету (зовнішнього і внутрішнього);
· розвиток центральної нервової системи, який реалізувався у двох різних напрямках. Перший характерний для комах і спрямований на спадкове закріплення будь – якого типу реакцій поведінки за допомогою безумовнихрефлексів та інстинктів. Другий напрям еволюційного рішення проблеми доцільної поведінки властивий для ссавців. Він оснований на умовних рефлексах і навчанні, на збільшенні значення досвіду кожної особини;
· розвиток соціальності серед багатьох груп тварин, що став могутнім біологічним фактором виживання більшості особин, які входять до складу того чи іншого угрупування.