 |
|
Порівняльна характеристика людини і понгід
Вивчення відмінностей між людьми та мавпами уродовж тривалого часу привертало увагу численних дослідників. На сьогодні встановлено більше декількох сотен таких ознак.
Таблиця 2
Основні ознаки людини у порівнянні з понгідами
| Людина | Понгіди |
| Інтермембральний індекс < 100. Нижні кінцівки масивні, наприклад стегнова кістка може витримати навантаження до 1600кг. | Інтермембральний індекс (показник співвідношення довжин верхніх і нижніх кінцівок) більше ста |
| S – подібна форма хребта, чіткий поперековий вигин | Поперековий вигин не визначений |
| Сплющена всагітальному напрямі (спереду назад) грудна клітка | Сплющена в поперечному напрямі (з боків) грудна клітка |
| 12 пар ребер | 13 пар ребер (окрім орангутана) |
| Широкий низький таз. Хребет із тазом поєднанийміцніше. | Вузький високий таз |
| Стопа має чітко виражений звід, видовжену передплюсну, вкорочені другий – п'ятий пальці, перший палець не протистоїтьіншим, звичайно він наймасивніший | Сплющена стопа із вкороченою передплюсною і видовженими пальцями, перший палець протистоїтьіншим, найдовший – третій |
| Повне протиставлення першого променя кисті, яке супроводжується його посиленням і прогресуючою диферен-ціацією м'язів великого пальця | Протиставлення першого променя кисті обмежене |
| Лицьовий відділ черепа розвинений менше ніж мозковий, відсутні сагітальний і потиличний гребені | Сильний розвиток лицьового відділу, є сагітальний і потиличний гребені, до яких прикріпляються жувальні м'язи |
Продовження таблиці 2
| Послаблення рельєфу лицьового відділу черепа; є підборіддя | Сильно виражений зовнішній рельєф, підборіддя немає |
| Редукція щелепного апарату | Добре розвинений щелепний апарат |
| Відсутність діастеми | Великі ікла, є діастема |
| Абсолютно і відносно великий головний мозок, середній об'єм якого становить 1500 см3, а максимальний - 2000 см3 | Об'єм головного мозку становить 300 - 500см3, а максимальний – 700см3 |
| Показник розвитку нової кори дорівнює 156, добре розвинені лобна і тім'яна частки, багато борозен і синапсів | Показник розвитку нової кори дорівнює 60 (у відносних одиницях у порівнянні з усією корою) |
| Є голосовий м'яз гортані | Не видіялється голосовий м'яз гортані |
| Редукція волосся | Добре розвинений волосяний покрив |
| Є друга сигнальна система, членороздільна мова, концептуальне мислення | Відсутні друга сингнальна система, членороздільна мова, абстрактне мислення |
Найважливішими з усіх ознак, які відокремлюють людину від понгід, вважають формування прямоходіння, кисті, пристосованої до тонких маніпуляцій, абсолютно і відносно великого головного мозку. Вони утворюють гомінідну тріаду. Усі ці морфологічні особливості утворювалися в антропогенезі досить синхронно, але дещо раніше в еволюційному плані виникло прямоходіння. Розвиток біпедії (вертикальна хода на двох ногах) тісно пов'язаний з соціумом і належить до облігатного навчання (акти поведінки, котрі характерні для усіх особин виду і нагадують інстинкт, але насправді є результатом навчання). Наприклад, діти, яких виховали тварини, не мають навіть навичок прямоходіння . Формування подібних розбіжностей ознак у різних лініях приматів зумовлювалося тим, що вони розвивалися дивергентно упродовж останніх 20 млн років.
2.5. Відокремлення людської гілки приматів
Еволюційний розвиток людини і людиноподібних мавп почався близько 20 млн років тому. Він призвів до відокремлення гібонової гілки приблизно 10 млн років тому і розділення людської та понгідної ліній близько 6-8 млн років тому.
У пізньому міоцені на Землі, окрім дріопітеків, жила група істот, названих рамапітеками. Найдавніші рештки виявлені на території Кенії (їх вік - 14 млн років), а більш молоді - в Індії (10 млн.років). Якщо дріопітеки становили собою неспеціалізовану форму людиноподібних мавп, то морфологічні ознаки рамапітеків указують на їх належність до гомінід. Відмінності рамапітеків від класичних дріопітеків: череп зменшилася в довжину; покоротшала зубна дуга, що стала більш округлою попереду; щелепи стали менш масивними; зменшилися ікла і різці; зникла діастема. Рамапітеки змінили спосіб харчування і стали всеїдними, що значно збільшило їх шанси на виживання. Пересувалися вони, головним чином, на двох ногах, але спиралися при цьому і на руки.
Розширення палеонтологічного літопису за рахунок нових викопних решток дозволяє припустити, що рамапітеків можна об'єднати із сівапітеками в один рід або навіть вид. Існує досить аргументоване припущення, що східноафриканський різновид рамапітеків рамапітек Вікері (кеніапитек) виготовляв примітивні знаряддя. Про це говорить, наприклад, знахідка поруч із роздрібненою довгою кісткою шматка лави, краї якого свідчать про те, що ним розбивали кістки. Але для остаточного ствердження про існування в рамапітеків діяльності з виготовлення знарядь потребуються додаткові докази.