 |
|
Символізм християнства й мусульманства.
А) християнство.
Істинна історія життя Ісуса з Назарету ніколи не була відкрита світу ні в канонічних Євангеліях, ні в апокрифах, хоча деякі відривочні натяки маються в коментарях Донікейських отців (тобто - до 325 р., коли відбувся І-й Вселенський церковний собор у Нікеї). Проявляється в історії, що тамплієри знали, можливо, більше від усіх про це, й саме їх знання про ранню історію християнства й послужили головною причиною їх нещадного знищення. Дійсно, важко навіть подумати, що Церква могла дозволити існування ордену, який мав таку інформацію про Христа, в порівнянні з якою всі писання «отців Церкви» виглядають ненабагато серйозніше від фольклору й чуток. Для легковірного слухача все є можливим і ні в чому немає проблем. Вдумливий же дослідник, вивчаючи історію Христа, стикається з такою масою протиріч, що це дало підставу французькому вченому Роберу Шарру зробити висновок, що стан джерел з історії раннього християнства на сьогодні є таким, що ні про обставини життя, ні про зміст діяльності, ні про обставини смерті Ісуса Христа ми нічого не можемо сказати точно. Отже, науки про Христа немає. І це - аксіома. Тому при вивченні християнства можна говорити про більш-менш ґрунтовне вивчення тільки його символізму.
Головні символи - хрест і розп'яття. Форми хреста є різними (тау-хрест, crux-ansata, римські, грецькі католицькі хрести, православний хрест та ін.). Розп'яття має величезний зміст, який простежується ще в язичництві, і вважається космічною алегорією. Ще один символ - цвяхи Страстей Господніх. Їх три. Відносно них існує багато легенд, а особливо щодо того, куди подівся четвертий. Але вчені звертають увагу на те, що залізних цвяхів не могло бути, бо в ті часи використовувалися дерев'яні кілки. Однак цвяхи Страстей Господніх є у вищій мірі важливими символами, особливо якщо мати на увазі, що, згідно з езотеричними системами культури, в долонях і на підошвах маються секретні центри сили.
Особливе значення в ранньому християнстві мали містерії Апокаліпсису. Авторство найтаємничої книги Нового Заповіту (Іоанн) завжди піддавалося сумніву, на сьогодні так ситуація й не прояснена і навряд чи вже щось можна зробити. Справжнє ж значення Книги «Об'явлення» полягає в тому, що вона є істинним конспектом Універсальної Містерії - саме ця думка привела св.Ієроніма до твердження, що вона підлягає семи повністю незалежним інтерпретаціям. Незнайомі з досягненнями давньої думки сучасні люди, навіть теологи, не можуть справитися зі складністю «Об'явлення». Тому всі сьогоднішні трактовки Апокаліпсиса не можна вважати серйозними й вичерпними.
Інша символіка християнства сформувалася вже в процесі розвитку релігійного вчення, є дуже складною, обширною за описанням, і її вивчення представлене в ряді Енциклопедій символів, які людство видавало протягом ХІХ - ХХ ст., видає й зараз.
Б) мусульманство.
В ісламі символікою просякнуте не тільки «Слово Аллах» (Коран), а й життя пророка Мухаммада, починаючи з самих ранніх його років. Повіствування про пророка збиралися протягом довгого часу в хадисах та магазі, й у них міститься дуже багато символічного, з чого на сьогодні вичерпно поясненим можна вважати дуже небагато. Найголовніше священне місце ісламу - Ка'аба (куб). Це - приміщення, яке знаходиться посеред великого двору в Мецці. Мається цілий ритуал поведінки біля нього. Мухаммад мав якісь «мандри й вознесіння», в чому можна бачити видіння, але якісь дуже складні. Проте методик вивчення й класифікації таких явищ наука не має. Ще один символ ісламу - півмісяць. Календар у них місячний. З цього видно, що релігія ісламу, на відміну від християнства, присвяченого Сонячному Божеству Христу, місячна. Особа Аллаха, правда, виписана дуже туманно. А, власне, у християнстві поняття «Трійця» теж можна вважати нерозробленим.
Бог, таким чином, у головних світових релігіях людства, сприймається тільки через Символ, інтуїтивно, почуттєво. Тобто працює та сама «жива психея», як і всі 40 тис. років. Надати ж визначення, хто такий Бог і який Він є, не може на сьогодні жодна з релігій. Язичники давали образи, але мали їх багато, бо в них існували політеїстичні уявлення. Поразка політеїзму перед монотеїзмом вказує на те, що їхні уявлення історично програли релігіям високого порядку, а відповідно, не досягаючи глибин знання Єдності Сутності, не були правильними. Тим не менш, оскільки язичних релігій в світі було багато, й ми нічого не знаємо саме про супер-секретні доктрини давніх містерійних таємних товариств, говорити щось однозначно щодо язичників не можна. Схоже, члени таємних товариств знали те, що вважалося не обов'язковим виносити на загальне засвоєння. Але нині ми можемо щось тільки припускати, не маючи змоги стверджувати щось більш-менш точно. Якщо тільки об'єктивна база міфологічних і релігійних уявлень усе ж таки існує, то давні мали про неї важливі відомості. Наука просто ще не знайшла можливостей і методик детальної дешифровки робіт таких великих хитрунів, як, наприклад, Платон, Арістотель та інші, щоб зрозуміти глибинний зміст їхніх творів. Там не може не бути того, про що їм забороняли жерці писати, і це, безумовно, було пов'язане з тим, кого ми називаємо Богом.
------------------------------------------------------------------------------------------
* О.П.Ожигова. До проблеми еволюції вищих коркових центрів мозку людини (рос. мова) //Биологическая эволюция и человек - М., 1989. - С. 200 - 207.
На сьогоднішній день сформоване уявлення про „специфічно людський системокомплекс”, який включає у себе нижньотемінну, задню верхньоскроневу й нижню лобну області кори мозку. Комплекс пов'язаний з вищими функціями - мовою, абстрактним мисленням, трудовими операціями - і в цілому є морфологічним субстратом другої сигнальної системи. Комплекс включає поля лобної області (44,45) (зона Брока), що беруть участь у диференціюванні мови шляхом послідовного гальмування, створюють ритміку мови. Сюди відносяться й інші поля: 37 - пов'язане із здатністю зберігати у пам'яті слова, повторення слів і фраз у граматичному порядку, контролює трудові процеси мовою; 37+21+22 - відповідальні за розуміння мови, а 22 - зона Верніке - програмує мову. Основна структура фрази виникає у зоні Верніке, потім по дуговидному пучку передається в зону Брока, де включається програма вокалізації. Вона передається у рухові центри м'язів рота, язика, губ. Коли слова вловлюється слуховим апаратом, збуджується первинна слухова кора. Для розуміння слова необхідно, щоб збудження прийшло у зону Верніке. Поле 39 (кутова звивина) об'єднує усну й писемну мови.
Ключові поняття: інформація, слово, мова, коркові поля мозку, лобні долі мозку, зона Брока, центр Верніке, біосфера, ноосфера, інформаційна еволюція, менталітет, мистецтво, культура, інформаційно-ідеологічне поле, універсальний закон буття - бінарність, свідомість - підсвідомість, релігія, міфологія, парадигматичність свідомості, філософський світогляд, містерії, таємні товариства, символічна філософія, релігійний символізм.