Главная | Обратная связь

Устрій «просторів», якими наповнена миследіяльнісна КС

У першій (зверху схеми) зоні виділяються дві базові траєкторії.

Одна траєкторія – рух у «мисленні, що пізнає»,

друга – рух у «мисленні, що творить».

Різниця цих двох траєкторій запозичена у Гегеля:

мислення, що творить, - це мислення над мисленням;

мислення, що пізнає, - це мислення, яке у визначений спосіб «захоплює» світ фізичних речей.

У наступній за верхньою зоні, мислення, що пізнає, розгортається у серію позицій, пов’язаних із дослідницькою діяльністю або ж із дослідженням як діяльністю. А мислення, що творить, розгортається у серію позицій, пов’язаних із проектуванням, або ж проектувальною діяльністю.

Дуже важливою є позиція, що задає перехід від простору розумової (ментальної) роботи до підпростору діяльності. Це позиція, із якої реалізується система засобів конструкторського мислення або ж робота конструювання. Ця робота, хоча і є задачею мислення, завжди відбувається із врахуванням особливостей того чи іншого матеріалу (характеристик фізичного чи матеріального світу). Конструкторське мислення створює система досліджень, за рахунок чого мислення, що пізнає, долучається до дослідницької діяльності і, відповідно, організує перетворююче мислення у системах проектування.

Наступна зона – це історичні конфлікти, які задають зміну картини світу (у тому числі й під час направленості свідомості людини власне на різні її стани та явища, що у цей момент захоплюється свідомістю) та рамок відповідної історичної соціально-культурної ситуації.

Якщо функціонально визначити особливості переходів від рівня до рівня, можна відмітити наступне. Перехідна позиція від зони типів діяльності до історичних конфліктів – це позиція, найбільш близька до ролі такого собі організатора, керівника і управлінця; проміжна, що забезпечує останнього необхідними засобами і така, що пов’язує дослідницьку роботу і проектування, - позиція програміста. «Конструктор», «програміст» і «управлінець» здійснюють зв'язок методологічно організованого мислення із ситуаціями, у яких розгортаються конфлікти людей або ж соціальних груп вісторії. Цей набір система засобів і позицій є мінімально необхідним для розгортання МД картини світу, яку представники школи відомого московського методолога Г.П.Щедровицького називають штучно-технічною КС.

Гегель першим як філософ поставив задачу створити довершену систему категорій, за рахунок чого можна буде забезпечити послідовне виведення одного з іншого усіх наявних у культурі онтологічних законів та ідеальних об’єктів науки, отже, побудувати картину внутрішнього становлення усієї природної і духовної дійсності. Так і діяльність по формуванню понять про інженерну діяльність і миследіяльність відбувається спочатку на онтологію, а потім на вихід до загального конкретного поняття та МД КС.

Саме тому, МД КС включає до свого складу людину, як від самого початку цю картину утворюючу. Позиція ж творця завжди подвійна:

- він рефлектує та мислить відносно своєї майбутньої дії, а також

- працює як мислитель-конструктор .

Конфлікт такого «роздвоєння» позицій у МД КС завжди й визначає її особливий зміст:

- творець мусить одночасно знаходитися «зовні» і

- обов’язково у середині події.

Одночасно, цю КС можна обговорювати лише у стані руху, а саме руху мислі по різних її підпросторах, отже, вона завжди існує у процесі становлення. ЇЇ не можна зафіксувати раз і на завжди, вона існує під час робіт по її вибудовуванню.

Нарешті, МД КС повинна освоювати і враховувати ті КС, які формувались раніше, у тому числі від механічної до наукової. Старе є таке, що відслужило свій строк нове. Тому мова повинна йти не про «знищення» старого, а про його асиміляцію та утилізацію (тобто, зміну місця і функцій).

Провідна роль МД КС у ситуаціях будівництва майбутнього (МБ), тобто інновацій. Але тут потрібне розрізнення простору розумової роботи і простору реалізації. Тоді у верхньому (ментальному) просторі будуть умовно позначатись позиції проектувальника, програмістів, дослідників, істориків і т. ін.. У нижньому (реалізаційному) немає позицій, але є спеціальності, тобто підготовлені до виконавчої роботи фахівці. Це розрізнення слід розуміти не морфологічно, не буквально, «хто на кому сидить», але функціонально: одна й та ж людина може займати і займає різні місця, у залежності від того, що вона обмізковує чи здійснює на даний момент.

Будівництво майбутнього – особливим чином зорганізована робота, яка здійснюється у верхньому просторі, але «захватує» й нижній. При цьому БМ є заняття технічне й неперервне. Реалізація ж завжди дискретна. Отже, сенс МД КС та забезпечених завдяки їй інновацій полягає у тому, що вони збільшують ресурс мислення й діяльності людини у світі.