Главная | Обратная связь

Психологічний аналіз учіння студенті»

мотивації навчальної діяльності відтворено у принципі мотиваційного забезпечення навчального процесу (О.С. Гребенюк, А.К. Маркова). Пси­хологи висловлюють думку про необхідність цілеспрямованого форму­вання у студентів позитивної мотивації навчально-професійної діяльнос­ті, водночас вони підкреслюють складність управління цим процесом.

Рівень розвитку мотиваційної сфери майбутніх фахівців залежить від організації навчального процесу у ВНЗ (створення оптимальних психо-лого-педагогічних умов для саморозвитку і самоактуалізації студентів, поєднання групових та індивідуальних форм навчальної діяльності, спів­віднесення навчального матеріалу з майбутньою професійною діяльніс­тю, моделювання ситуацій, які вимагають підтримки або спонукання до діяльності та ін.), а також усвідомлення студентами власного смислу учіння, предметно-рефлексивного ставлення до професійного навчання, суб'єктної активності і суб'єктного ставлення.

Проведені експериментальні дослідження дали змогу визначити прин­ципи і психолого-педагогічні умови забезпечення професійної мотива­ції навчання студентів:

1) Формувати (і підтримувати) прагнення студентів виявити і ствер­
дити себе через навчально-професійну діяльність. Із цією метою засто­
совують:

• ознайомлення з майбутньою професійною діяльністю та її суспіль­ною значущістю, з вимогами, які вона висуває до знань, умінь і якос­тей особистості фахівця;

• створення уявлень про професіонала з обраної спеціальності, усві­домлення ближніх (безпосередніх) і кінцевих (перспективних) цілей професійного навчання;

• складання позитивного «Образу-Я», адекватної професійної само­оцінки студента;

• формування ціннісних орієнтацій, що пов'язані з професійною діяль­ністю;

• вироблення у студентів потреби і вміння самостійно працювати з літе­ратурою, навчатися самостійно;

• забезпечення умов для самопізнання, самовиховання, стимулювання прагнення до самовдосконалення;

• підтримання допитливості й «пізнавального» психологічного клімату в студентській академічній групі.

Як наслідок, формується часова перспектива, ідентифікація з про­фесійною моделлю, уявлення про себе в майбутньому в ролі виконавця професійної діяльності.

2) Допомагати (навчати) мінімізувати високу особистісну і ситуатив­
ну тривожність окремих студентів, невпевненість щодо майбутньої про­
фесійної діяльності, приділяти увагу розвиткові професійних якостей,

здібностей до саморегуляції. Ось чому робота університетської психоло­гічної служби надзвичайно важлива для студентів.

3) Навчання набуває для студента життєвого сенсу, якщо приносить задоволення, переживання успіху, усвідомлення свого особистісного зростання. Тому самооцінку студента треба підвищувати завдяки успіху, а не зниженням рівня домагань.

4) Ефективність формування у студентів високого рівня мотивації досягнення, за даними дослідження В.М. Тимошенко, визначається та­кими умовами: навчання на оптимальному рівні складності, який визна­чається вимогами навчального курсу і властивостями зони актуального й найближчого розвитку кожного студента; індивідуалізація процесу на­вчання, щоб надати можливість кожному студентові пережити й відчути власний успіх у процесі вивчення навчальної дисципліни; використання у навчальному процесі й позааудиторній роботі навчальних завдань, які спрямовані на формування реалістичного рівня домагань, адекватної са­мооцінки і зниження особистісної тривожності; використання педагогіч­ної оцінки як об'єктивного показника індивідуальних досягнень студен­та, а не засобу його заохочення або покарання.

У триєдиному завданні - навчання, розумовий розвиток і виховання -зв'язною ланкою є інтерес суб'єкта учіння. Завдяки пізнавальному інтер­есу як знання, так і процес опанування ними можуть стати рушійною силою розвитку інтелекту і важливим чинником виховання різнобічно розвинутої особистості студента. «Те, до чого щире серце, не може бути таємницею і для розуму» (Л. Фейербах).

Через пізнавальний інтерес засвоювані знання стають глибоко осо-бистісним духовним багажем (а не лише інформацією). Пізнавальний ін­терес характеризується складним переплетенням інтелекту, емоційних і вольових процесів, їхнім взаємопроникненням і взаємовпливом. Увага, пов'язана з інтересом, буває тривалою і глибокою. Знання, отримані без інтересу, - формальні. «Учіння, взяте силою волі, навряд чи сприятиме створенню розвивальних умов» (К.Д. Ушинський).

При наявності інтересу захопливим стає сам процес пошуку інформа­ції. Умови розвитку пізнавального інтересу (за B.C. Ротенбергом,):

1) Студент залучається у процес самостійного пошуку і відкриттів нових знань, розв'язує завдання проблемного характеру.

2) Навчальна праця повинна бути різноманітною. Нецікава інформа­ція, одноманітні способи дій швидко викликають нудьгу. Різноманітні типи запитань стимулюють активну розумову діяльність і підвищують інтерес до матеріалу, що вивчається.